Главная->Регіональна економіка->Содержание->Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків

Становлення і розвиток міжнародних економічних відносин визначаються посиленням взаємозв’язків та взаємозалежностей економік окремих країн. В основі світового господарства будь-якої національної економіки лежать міжнародний поділ праці та міжнародний обмін, які передбачають, що виробництво і (або) споживання окремих країн так чи інакше пов’язані між собою.

Поглиблення і розвиток міжнародного поділу праці залежать від, природних (географічних, демографічних і набутих - виробничих, технологічних) факторів, а також соціальних, національних, етнічних, політичних і правових умов. Найважливішим чинником формування міжнародного поділу праці є розвиток виробництва, стан науки й техніки, науково-технічний прогрес, що є початком до спеціалізації виробництва. Можливості спеціалізації певної країни у світовому господарстві визначаються, передусім, національним рівнем продуктивності праці й ефективності виробництва, а відтак - витратами виробництва товарів та їх конкурентоспроможністю на світовому ринку.

Зростаюче значення міжнародних економічних відносин пов’язане з формуванням і розвитком промисловості, машинної індустрії. Виникнення нових галузей і видів виробництва, збільшення продуктивності праці розширили можливості вивозу і продажу за кордон значної частини виробленої продукції. Водночас, поява транспортних засобів дала змогу перевозити товари на значні відстані й у великих кількостях. Усе це сприяло зародженню й інтенсивному розвитку міжнародної торгівлі, розширенню економічних зв’язків та спеціалізації окремих країн на переважаючому виробництві тих чи інших продуктів.

У ХІУ-ХУІІ ст. становлення мануфактурного виробництва вимагало істотного розширення ринків збуту та забезпечення стійкого надходження сировини, в тому числі й імпортної. Тому торговельні зв’язки різних країн якісно змінились: із другорядних, дріб’язкових національних

відтворювальних процесів вони перетворились в істотний фактор, забезпечуючи міжнародний поділ праці та впливаючи на виробничу й експортну спеціалізацію країн-учасниць.

Спочатку епіцентрами такого поділу праці були лише технічно передові для свого часу держави. Згодом національні економіки створили специфічну об’єднану сферу - світову економіку або світове господарство, яке обмежувалося порівняно вузьким колом країн, що брали участь у поділі праці. З поширенням мануфактурного, а пізніше - індустріального виробництва розширилися межі світового господарства, яке до кінця XIX ст. досягло глобальних масштабів.

У XX ст. екстенсивний розвиток інтернаціоналізації господарського життя на базі торгівлі був доповнений вивозом позичкового і виробничого капіталів. Це призвело до формування транснаціональних корпорацій, у результаті чого почали складатися міжнародні виробничо-коопераційні зв’язки.

У другій половині XX ст. зростаюча взаємозалежність національних господарств і цілісність світової економічної системи вступили в нову фазу, яка характеризується подальшим поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсивним розвитком міждержавної спеціалізації й кооперування виробництва на рівні фірм і підприємств, що було викликано такими обставинами:

^ випереджаючим зростанням обробної промисловості;

^ поліпшенням міжнародної транспортної інфраструктури на основі НТП;

^ через інформаційну революцію на базі бурхливого розвитку електроніки, кібернетики, використання космічних супутників зв’язку відбувся переворот у засобах телекомунікацій;

^ значним стрибком у розвитку ТНК, які виникли ще на початку століття;

^ якісними змінами в сфері міжнародного ринку позичкових капіталів.

Усі ці зрушення у сферах виробництва, комунікацій, торгівлі, зарубіжного інвестування і фінансів перетворили міжнародну економіку в цілісний глобальний організм, спаяний не просто міжнародним поділом праці, але й гігантськими за своїми масштабами виробничо-збутовими структурами, глобальною фінансовою системою і планетарною інформаційною мережею. На світовому економічному просторі розміщення продуктивних сил, галузева структура інвестицій, виробництва і збуту визначаються суб’єктами господарського життя з урахуванням глобальної кон’юнктури, а економічні піднесення і спади набувають всесвітнього характеру.

Міжнародний поділ праці - це спеціалізація виробництва окремих країн на певних видах продукції (робіт, послуг), що обумовлює наступний міжнародний обмін цими продуктами.

Міжнародний поділ праці спрямований на реалізацію досягнень науково-технічної революції та є як універсальним способом розвитку продуктивних сил, так і суспільним чинником, який є основою для природного фактора в розміщенні виробництва.

Міжнародний поділ праці проводиться для підвищення ефективності виробництва, економії витрат суспільної праці, раціонального розміщення виробничих ресурсів.

Нині розвиток традиційних форм міжнародного поділу праці доповнюється інтеграційними процесами і діяльністю транснаціональних корпорацій. У цих процесах найбільш вираженими є інтенсивність обміну і зростаюча мобільність факторів виробництва стосовно національних територій.

За сучасних умов жодна країна не може претендувати на повноцінний економічний розвиток без залучення її до міжнародних господарських зв’язків. “Здоров’я” економіки будь-якої країни тісно пов’язане з економічною політикою інших країн, а форма участі у світовому поділі праці, як правило, залежить від географічного положення держави, відмінностей у природно-кліматичних умовах країн, від їх ресурсного забезпечення та розвитку продуктивних сил.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Схожі підручники