РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)
Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
Одним із факторів, що визначають основні шляхи та напрями розвитку світового господарства, є утворення міжнародних інтеграційних угрупувань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнення регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу ефективніше використовувати всі наявні резерви розподілу інвестицій та всі види капіталу.
Міжнародні економічні інтеграції - це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного об’єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійснення узгодженої міждержавної торговельно-економічної політики.
Основними факторами, що забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є:
> економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірного розподілу природних умов та природних ресурсів;
^ закономірності науково-технічного прогресу;
^ тенденції демографічних факторів розвитку;
> потреба у розв’язанні глобальних проблем людства (енергетична, продовольча, економічна, екологічна, безпеки, використання Світового океану, тощо);
^ розвиток транспортно-комунікаційних мереж.
Інтеграційні процеси за останні роки охопили практично всі континенти
і субконтиненти та призвели до утворення числених регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва. Всього у світі нараховується близько 20 міжнародних економічних об’єднань інтеграційного типу, які охоплюють основні регіони і континенти земної кулі.
Як відомо, інтеграції як вищої і порівняно нової форми міждержавної економічної взаємодії історично й організаційно передують кілька етапів, які послідовно проходять держави, що вступають у процес тісної економічної взаємодії.
До основних теоретично обґрунтованих і практично апробованих форм міжнародної економічної інтеграції відносяться:
1. Зона вільної торгівлі - найпростіша форма інтеграції. У такій зоні діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень, перш за все, внутрішнього мита. Держави- учасниці залишаються окремими митними територіями і не втрачають права самостійного визначення режиму економічних відносин з третіми країнами (права на відміну чи введення нових тарифів або інших обмежень, на підписання торгово-економічних договорів і угод). Саме тому між країнами- учасницями зони вільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости, які контролюють проходження товарів, що перетинають їх державний кордон і ніби відсікають від пільгового перевезення ту їх частину, яка завозиться із третіх країн.
2. Митний союз - це угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, одинаковий торговий режим у відносинах з третіми країнами, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих
і непрямих податків та однотипність методів управління народним господарством. Угоди такого типу діяли в Європейському Економічному Співтоваристві у 1968 р. Нині таким прикладом можуть бути Андська група, КАРИКОМ - Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну.
3. Спільний ринок - складніша форма міждержавної інтеграційної взаємодії, що включає умови вільної торгівлі, митного союзу та забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів і формує дійсно спільний повноцінний ринковий простір (звідси і назва - “спільний ринок”).
Прикладом створення спільного ринку є Європейський Союз.
4. Валютний союз - найскладніша форма інтеграції, що передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики: введення в обіг єдиної валюти, створення єдиного емісійного центру - банку. На стадії еволюції до повного економічного, політичного і валютного союзу знаходиться Європейська Спільнота.
5. Політичний союз - вищий ступінь регіональної інтеграції, яка передбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення. Фактично - це виникнення нового багатонаціонального суб’єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин, який виступає від імені всіх учасників цього союзу.
Основними напрямками розвитку інтеграційних процесів є:
^ поступове усунення митних та фінансових бар’єрів;
^ забезпечення країнам, які увійшли до інтеграційного угрупування, “прозорості” кордонів;
^ створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів.
Підкреслимо, що інтеграційні процеси відбуваються під контролем і за безпосередньою участю державних органів низки країн.
Таким чином, економічна інтеграція означає злиття національних господарств кількох країн і утворення великих інтернаціональних економічних комплексів.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23