Главная->Регіональна економіка->Содержание->Регіональна перспектива у глобалізованому суспільстві

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Регіональна перспектива у глобалізованому суспільстві

Якісні зміни політичного, соціального та економічного простору України в останні десятиріччя все більше “звузили” конструктивний зміст уявлення національної економіки як монооб’єкта. Основні течії економічної думки розвиваються як “економіка без розмірів”, або “держава-економіка”.

Цей теоретичний стереотип цілеспрямовано і вперто переноситься на ідеологію і структуру макроекономічної політики. Національна економіка при цьому найчастіше розглядається апріорі як цілісний об’єкт, для регулювання якого і будується ця політика.

Згідно з цією парадигмою, нації узгоджено взаємодіють заради встановлення “правил гри” через такі механізми, як Генеральна угода з тарифів і торгівлі та для підтримки стабільності валютного курсу через міжнародні інституції на зразок Міжнародного валютного фонду.

Звичайно, багатьом країнам, організаціям та підприємствам вдалося вийти за межі цієї звуженої версії національної парадигми. Про це свідчить зростання кількості міжнародних угод, спрямованих на зменшення торговельних перешкод, а ще краще - спільна економічна діяльність. Йдеться про зони вільної торгівлі, створені для зменшення торговельних перешкод, митні союзи, спільні ринки та економічні союзи, щоб досягти економічної інтеграції національних економік. Але у кінцевому рахунку ці форми економічної співпраці свідчать здебільшого про пристосування діючої національної парадигми до нових економічних умов. Підкреслимо, що національне бачення (або трактування) глобальної економіки ґрунтується на припущенні про збіг меж національних кордонів та національних економік. Це суперечливе (і не досить обґрунтоване) припущення ставить знак рівності між усіма кордонами: географічними кордонами держави, межами реальної економіки, межами регуляторної та монетарної економічних систем, межами національної політичної юрисдикції.

Концептуальне бачення світової економіки крізь призму національної парадигми можна показати і схематично (рис. 13.3.)

оХ\ д / \ н /^//\ є к \У

. п

^л /\ ^р

/ с\

Згідно з рис. 13.3. кордони держави і межі дії економіки збігаються. Проте картина докорінно змінюється, коли на економічний світ подивитися крізь призму регіональної парадигми. Породжується припущення, що існує рівна однорідна поверхня, яка не має жодних географічних відмінностей і в якій не держави, а місцеві економічні регіони є основними елементами глобальної економіки (рис. 13.4).

Рис. 13.4. Глобальна система економічних регіонів

Тоді кожна національна економічна система відрізняється від інших видами, інтенсивністю, глибиною та складністю зв’язків і взаємозалежностей між місцевими економічними регіонами, що входять до цієї системи; іншими словами, національні економічні системи - це системи економічно інтегрованих регіональних економік (рис. 13.5).

Рис. 13.5. Регіональна перспектива у глобальній мережі економічних систем

На рис. 13.5 кожна затемнена область зображає економічну систему, що складається з мережі місцевих економік. Мережа економічних систем по земній кулі об’єднується у глобальну економіку. Між регіональними системами не існує чіткої демаркаційної лінії, на якій можна б було звести торговельні бар’єри або обмежити рух чинників виробництва, товарів і послуг.

Зображення глобальної економіки як колективної мережі економічних систем із сильною взаємозалежністю та ефективними зв’язками, спричиненими близькістю систем, не є зовсім точним. Економічна дійсність набагато складніша: інтенсивність взаємозалежностей між національними системами не наслідок їх близькості чи подібності, а результат впливу ринків, ресурсів, переваг собівартостей, технологій, глобальної політики тощо.

Тому основним наголосом сучасних бачень розвитку національних економік є визначення місця і ролі в економічних регіонів в глобалізваному суспільстві. Ця реальність є принциповою в дискусіях про міжнародну конкуренцію та впливів на неї глобальної економіки. Вона закликає “державу-націю” зректися своєї ролі взагалі (зійти зі шляху), щоб енергійні та мобільні регіони могли робити все для свого зростання і процвітання в нових економічних умовах. Кантер закликає місцеві економічні структури розвиватися і досягати критеріїв і статусу “глобального класу”. Звичайно, такий радикалізм не всіма підтримується, і в першу чергу з боку державних управлінських структур. З іншого боку глобалізації суспільних процесів сьогодні немає альтернативи, оскільки процеси регіоналізації у світовій економіці - це відображення тих самих глобальних тенденцій. Погляди науковців стосовно цієї дійсності суттєво різняться: від сприйняття

глобального порядку - до його розуміння як негативної тенденції, що в майбутньому зруйнує економічний світ. Не вдаючись в дискусію з цих питань (проблема потребує окремого дослідження), зауважимо, що, на наш погляд, поміркований підхід, мабуть, повинен передбачати таку систему збалансування потреб транснаціональних компаній і регіонів, та держав в цілому, де б у повній мірі враховувались потреби місцевих експортерів та імпортерів продукції, а також внутрішньо орієнтованих товаровиробників.

Важливим є також усвідомлення реальної перспективи місцевих господарств у регіональних утвореннях глобального типу.

Отже, регіональна парадигма передбачає вироблення такого поведінкового критерію державної і регіональної політики в умовах глобалізації економіки, який враховував би інтереси місцевої і регіональної економік та національних товаровиробників в умовах глобальної конкурентоспроможності виробництва.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Схожі підручники