РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2)
Завдання державної регіональної економічної політики України
Динамічний та збалансований розвиток регіонів є найважливішою проблемою подальшого впровадження ринкових відносин та суспільних перетворень в Україні.
Державна регіональна політика спрямована на забезпечення сталого розвитку регіонів на основі зміщення акценту від централізованого управління до комплексної підтримки і стимулювання регіонів у розбудові їх власного потенціалу з використанням інструментів державної політики та активних регіональних і місцевих ініціатив.
Нормативно-правовою базою державної регіональної політики є: Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, яким визначено стратегічне завдання щодо вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу; Указ Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики” від 25 травня 2001 № 341/2001, де викладені основні принципи і завдання державної регіональної політики, а також напрями і механізми її реалізації; Бюджетний Кодекс України, який визначає нову систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця безпосереднього проживання населення, посилення ролі місцевого самоврядування шляхом запровадження стабільної та прозорої системи взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами; Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, що визначають основні повноваження і функції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Державна регіональна політика і політика регіонів формують єдине ціле
і доповнюють одна одну. Регіональна політика держави спрямована на збалансування умов діяльності регіонів та їх результатів, підвищення ефективності використання сукупності регіональних ресурсів і можливостей створення умов для підвищення ефективності діяльності окремих регіонів. Державна регіональна політика містить низку взаємопов’язаних елементів: економічну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну і національну політику.
Регіональна економічна політика включає: бюджетну і податкову політику; планування і прогнозування в регіоні, створення і реалізацію цільових програм, використання природних ресурсів і розпорядження власністю регіону, розміщення продуктивних сил, управління структурою виробництва, політику розвитку регіональних комплексів, контрольно- аналітичну діяльність, інформаційне забезпечення.
Метою регіональної економічної політики є: забезпечення самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональним і місцевими; раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці; створення нової системи управління комунальним сектором економіки; стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічніші райони, здатних прискорювати зростання економіки регіону та сприяти реструктуризації власної економіки; активізувати розвиток депресивних регіонів; сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатного забезпечити найефективніший регіональний розвиток.
Метою регіональної соціальної політики держави є підвищення благоустрою і забезпечення потреб життєдіяльності населення. Втілення соціальної політики безпосередньо залежить від економічних можливостей країни, тієї частини національного доходу, яка виділяється на споживання. Соціальна політика держави і регіону має спільну економічну і правову базу, яка має забезпечувати реалізацію прав та інтересів громадян нашої держави. Метою сучасної регіональної політики в соціальній сфері є забезпечення належного рівня добробуту в кожному регіоні, задоволення за можливістю однакових життєвих потреб для всіх громадян.
Державна регіональна науково-технічна політика відображає відношення держави до науково-технічних проблем, які є складовою частиною регіональної політики.
Крім цього, важливою складовою регіональної політики є екологічна. Екополітика має бути інтегрована з економічною та соціальною політикою, що дасть спрямованість на екологізацію всіх економічних інструментів. У сучасних умовах, коли досягнуто критичного рівня забруднення навколишнього середовища, ефективна діяльність усіх ланок господарювання передбачає проведення активної екологічної політики. Це означає, що техніко-економічний розвиток галузей має формуватися відповідно до принципів попередження і компенсації екологічної шкоди, забезпечення здоров’я населення, гармонійного розвитку природи і людини.
Основу еколого-економічної політики становить система заходів економічного, науково-технічного, організаційного та державно-правового забезпечення життя і здоров’я громадян від небезпечного впливу середовища, створеного внаслідок антропогенної діяльності та аномальних природних явищ. Законодавчо-правова база є одним із головних засобів екологічної політики. Реалізація екологічної політики держави проводиться відповідно до чинного законодавства України, в першу чергу Конституції України, Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, міжнародних угод і конвенцій, прийнятих і ратифікованих Україною. Екологічне законодавство, державна екологічна політика, економічний механізм призначені забезпечити освоєння екологічно чистих технологій і за можливості мінімізувати збитки довкіллю, які завдано господарською діяльністю людини. Дослідження еколого-правових засад екополітики пов’язане із проблемами забезпечення екологічної безпеки держави.
Основною метою регіональної екологічної політики - створення безпечних умов життя людини і відновлення довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу техногенних аварій і катастроф, покращення екологічного стану басейнів річок регіону, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, транспорті, гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів та радіаційного захисту населення і природного середовища, В окремих регіонах слід вживати заходів для покращення стану деградованих земель, рекультивації порушення природних ландшафтів, боротьби з водною ерозією, хімічним забрудненням земельних ресурсів.
Демографічна політика є складовою регіональної політики держави і розробляється в тісній взаємодії з економічною, соціальною й екологічною політикою. При цьому враховується специфіка демографічної ситуації в кожному регіоні і конкретизуються напрями їх реалізації. Основі цілі демографічної політики пов’язані з розв’язанням таких проблем, як: формування пропорційної статево-вікової структури населення, вжиття соціальних заходів, які стимулювали б народжуваність, покращення екологічної ситуації тощо.
Регіональна гуманітарна політика має бути спрямована на покращення духовного, морального розвитку суспільства, на формування ініціативної особистості, відродження національного і культурного фундаменту суспільства.
Метою державної регіональної політики в Україні є консолідація зусиль законодавчої та виконавчої гілок влади для створення умов динамічного економічного зростання територій, протидії поглибленню регіональних диспропорцій.
Економічний розвиток регіонів у 2002-2003 рр. характеризується такими показниками:
- збільшенням грошових доходів населення, зокрема підвищення середньомісячної заробітної плати в усіх регіонах;
- активізація економічної діяльності спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. За період 1999-2001 рр. діяльності спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР) темпи приросту інвестицій в середньому становили 27,8 % (відповідно по Україні - 10,3 %) (рис. 8.2);
|
Джерело. Мінекономіки. Рис. 8.2. Динаміка залучення інвестицій у СЕЗ та ТПР(млн. дол. США) |
- зростанням обсягів інвестицій в основний капітал у переважній більшості регіонів (24), найбільший приріст - у Волинській (159,6 %), Київській (153,4 %), Львівській (166,3 %), Черкаській (166,4 %) областях та м. Севастополі (158,8 % ) (рис. 8.3);
|
Джерело. Держкомстат. Рис.8.3. Темпи приросту інвестицій в основний капітал |
- зростанням виробництва промислової продукції, зокрема у полтавській (65,1 %), Івано-Франківській (30,6 %), Львівській (25,7 %), Волинській (11,8%), Тернопільській (9,6 %) областях та місті Києві (11,6 %);
- зростання обсягів іноземного інвестування (рис. 8.4).
Разом з тим, спостерігаються такі негативні тенденції, як: зростання рівня офіційно зареєстрованого безробіття; недостатній розвиток малого підприємництва, у регіонах; низький рівень інноваційної діяльності (рис. 8.5).
Таким чином, державна регіональна політика має бути спрямована на відтворення умов і факторів сталого розвитку регіонів. Тому важливим напрямом політики є розробка довгострокових програм сталого соціально- економічного розвитку, прогнозування перспектив розвитку суб’єктів господарювання, регіональних ринків, оцінка фінансових і ресурсних можливостей регіонів як форми реалізації регіональної політики.
З метою покращення державного регулювання у сфері реалізації державної регіональної політики слід вжити такі заходи:
- розробити регіональні стратегії розвитку з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, визначених у Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.;
- визначити правові механізми державної підтримки розвитку депресивних територій;
Тсміш приросту та обсяги прямих Нюжмиил інвестицій па д\ил нкс;киш
|
т .ти Ііриросп в І ишргиі ГЛО р. зо І и«фг*п 2ЙвІ р.. *• ТІ Т оді лрмриоу в І ииргит '001 р 1> І вапп ІОЙОр. Ч ~ Пртл мн>іг%м инА-ппії кі ^пцг матім іа 6і .М Л. ,1<«С1ІМ —#— (цчм »*'*'*« шолпії ге дш>' шапм шОІ.М.ОІ. лх-.СІІИ |
Джерело: Держкомстат.
Рис.8.4. Темпи приросту та обсяги прямих іноземних інвестицій
на душу населення Питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації та темпи їх приросту (у порівнянні з відповідним періодом минулого року, %)
|
і Питоме вага 2000р Е23 Питома вага 2001р. —А—Те*"п приросту 2000р Темп приросту 2001р. |
Джерело: Держкомстат.
Рис. 8.5. Питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації та темпи їх приросту
- упровадити договірні відносини між центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у стимулюванні регіонального розвитку з чітким визначенням зобов’язань і відповідальності обох сторін щодо виконання спільних заходів;
- розробити механізм надання субвенцій із державного бюджету на цілі регіональної політики відповідно до загальнодержавних пріоритетів;
- розробити нормативно-правову базу щодо реалізації основних положень Бюджетного кодексу з питань формування місцевих бюджетів;
- створити сприятливі організаційно-правові умови для підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку;
- підвищити спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва;
- створити економічні умови та сформувати нормативно-правову базу для участі України у відповідних заходах з реалізації політики у рамках ЄС;
- підготувати управлінські кадри для розвитку сфери підприємництва у регіонах.
Для досягнення визначених завдань потрібно:
- збільшити обсяги вітчизняних та іноземних інвестицій у регіони внаслідок пріоритетного фінансування проектів по розбудові транспортної та комунальної інфраструктури;
- підвищити частку високотехнологічної продукції у структурі експорту найбільш експортоорієнтованих регіонів (у Дніпропетровській області орієнтовно до 30,0 %, Донецькій - до 8,8%, Запорізькій - до 16,8 %там. Києві - до 12,5%);
- забезпечити на територіях, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності (СЕЗ та ТПР), прискорені темпи зростання промислового виробництва до 40,0 %, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій - до 20,0 %, збільшення робочих місць - на 15%, поліпшення ситуації у соціальній сфері;
- залучити фінансові ресурси українських та зарубіжних інвесторів для освоєння ресурсів слаборозвинутих регіонів, переробки й утилізації виробничих відходів;
- створити економічні та правові умови для еколого-економічного розвитку регіонів у межах загальних параметрів регіональної політики;
- збільшити кількість підписаних спільних угод про міжнародне регіональне та транскордонне співробітництво, підвищити рівень фінансування цих заходів з бюджетів різних рівнів та альтернативних джерел (міжнародні фонди).
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38