РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2)
Економічне районування на сучасному етапі
Донедавна економічне районування в Україні ґрунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Тоді територія нашої держави була поділена на три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і
Південний. На основі цього поділу складали п’ятирічні плани, які мали другорядне значення і використовувалися численними міністерствами і відомствами для задоволення своїх інтересів. Тепер виникла потреба формувати внутрішньодержавний поділ праці, поглиблювати вироблення економічних аспектів територіально-виробничих комплексів (ТВК), формувати зони вільного економічного підприємництва, ринкових структур та ін.
Колишнє економічне районування втратило своє практичне І наукове значення. У ньому не враховувалася своєрідність природи та історичного минулого України, не надавалося ніякого значення побуту населення та його трудовим навичкам тощо. Проте ці райони все-таки розвивалися у певному напрямі господарювання, зберегли спільні риси розвитку і розміщення промисловості та сільського господарства. В Україні можна виділити три економічні зони: Західну, Східну та Південну із своїми характерними ознаками і напрямами економіки (табл 7.2). Це, власне кажучи, макрорайонування нашої держави.





Центральноукраїнський Північно-Східний
Причорноморський
|
Зони, райони |
Площа, 2 тис. км |
Кількість населен ня, тис. чол. |
В тому числі |
Міста |
|
|
міське, тис. чол. |
сільське, тис. чол. |
||||
|
Східна |
220,9 |
21827,3 |
17457,4 |
1 4425,1 |
економічні 183 |
|
Західна |
269,4 |
22364,8 |
12767,6 |
9600,7 |
210 |
|
Південна |
113,4 |
7922,3 |
5175,7 |
2687,9 |
52 |
|
Донецький |
53,2 |
8198,6 |
7305,4 |
893,2 |
88 |
|
Придніпровський |
59,1 |
6033,9 |
4901,2 |
1132,7 |
34 |
|
Північно-Східний |
84,0 |
6348,5 |
4424,0 |
1924,5 |
47 |
|
Столичний |
90,7 |
7471,8 |
5357,4 |
2312,2 |
49 |
|
Причорноморський |
113,4 |
7922,3 |
5175,7 |
2687,9 |
52 |
|
Карпатський |
56,6 |
6477,4 |
3265,3 |
3211,5 |
78 |
|
Подільський |
60,9 |
4610,6 |
2177,6 |
2433,0 |
46 |
|
Центральноукраїнськ ий |
45,5 |
2776,3 |
1597,1 |
1179,2 |
28 |
|
Волинський |
40,3 |
2275,0 |
1126,5 |
1148,5 |
21 |
|
Таблиця 7.2. Економічні зони |
Разом із тим для потреб господарського планування і пізнавальної мети слід виділити мезорайонування. Тому вже в 60-х роках О. Т. Діброва опрацював своєрідне економічне районування території республіки, виділивши 7 районів: Донбас, Промислове Подніпровя, Степове Причорномор’я,
Лівобережний Лісостеп, Правобережний Лісостеп, Полісся, Західні області (до них віднесено 8 областей).
Плідно працювали в галузі економічного районування такі українські вчені, як К. Г. Воблий, М. М. Паламарчук, Ф. Д. Заставний, М. Д. Пісгун, О. І. Шаблій, А. Т. Вашенко, І. А. Горленко, Л. М. Корецький, С. С. Мохначук, В. А. Поповкін та інші.
З оригінальною думкою про регіоналізацію (районування) виступив О. І. Шаблій. Він виділив на території України шість соціально-економічних районів. Під соціально-економічним районом він розуміє великий регіон України, територія якого тісно пов’язана з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом - демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром, що визначає його основні зовнішні функції і геопросторову організацію. Його райони тісно пов’язані з містами-мільйонерами, спеціалізуються на загальноукраїнському поділі та інтеграції праці тощо. Він виділив такі соціально-економічні райони, як Західний, Центральний Центрально-Східний, Північне-Східний, Південний та Східний. В. А. Поповкін пропонує таке макроекономічне районування України.
1. Центральноукраїнський район (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області, або Київське Полісся і Середнє Подніпров’я).
2. Донбас і Нижнє Подніпров’я (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області).
3. Слобідська Україна (Харківська, Сумська і Полтавська області).
4. Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим, або Північне Причорномор я та Крим).
5. Західно-Український (Рівненська, Волинська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області, або Волинське Полісся, Поділля та Українські Карпати).
Це макрорайонування території України можна використати для регулювання основних економічних пропорцій, формування раціонального територіального поділу праці, а також для науково-аналітичних прогностичних цілей. Такий поділ грунтується на історичних, економічних і соціальних факторах, спільності перспективних інтересів і напрямі розвитку економіки. Водночас у сільськогосподарському виробництві виділяють такі зони і райони спеціалізації: Полісся, Лісостеп, Північний і Центральний Степ, Південний Степ, Передгірські й Гірські райони Криму, Передгірські й Гірські райони Карпат, зони великих міст і промислових центрів.
В Україні здійснюється так зване генеральне районування території для прогнозування, вироблення і реалізації комплексних програм, опрацювання територіально-виробничих програм окремих територій.
|
Селища міського типу зони |
Села |
Міського населення, % |
Г устота населення, чол./км2 |
Густота сільського населення, чол./км2 |
Середня чисельність населення сільського поселення, чол. |
Частота обласного центру в міському населенні, % |
|
446 |
10424 |
80,0 |
98,8 |
20,0 |
424 |
35,5 |
|
327 |
14722 |
57,1 |
83,0 |
35,6 |
652 |
49,7 |
|
138 |
3712 |
65,3 |
69,9 |
23,7 |
724 |
44,7 |
|
райони |
||||||
|
242 |
1922 |
89,1 |
154,1 |
16,8 |
465 |
22,1 |
|
76 |
2382 |
81,0 |
102,1 |
19,2 |
475 |
42,3 |
|
102 |
5100 |
70,0 |
75,6 |
22,9 |
377 |
50,4 |
|
109 |
4371 |
71,7 |
82,4 |
25,5 |
529 |
60,9 |
|
138 |
3712 |
65,3 |
69,9 |
23,7 |
724 |
44,7 |
|
91 |
3584 |
50,4 |
114,4 |
56,8 |
826 |
43,9 |
|
73 |
3892 |
47,2 |
75,7 |
40,0 |
625 |
40,2 |
|
41 |
1845 |
57,5 |
61,0 |
25,9 |
640 |
37,1 |
|
39 |
2052 |
49,5 |
56,5 |
28,5 |
560 |
41,2 |
|
Таблиця 7.3. Економічне районування України (1995 р.) |
Виділяються своїм оригінальним підходом і особливим аналізом мережі економічних районів, розроблені такими вченими, як М. Д. Пістун і Ф. Д. Заставний (табл. 7.4). Запропоноване ними економічне районування найбільш вдале і досить адекватне природному та соціально-економічному середовищу України, має невеликі розбіжності щодо Волинського та Чорноморського економічних районів. Це так зване мезорайонування України. Слід зазначити, що нами прийнято районування згідно з мережею економічних районів проф. Ф. Д. Заставного.
Проблеми економічного районування у перспективі в зв’язку з переходом до ринкових відносин, проголошенням суверенітету нашої країни значною мірою загостряться і розвиватимуться іншим шляхом. Наприклад, уже тепер у Східній економічній зоні виникає проблема зміни структури народного господарства, значного розвантаження цих економічних районів від галузей важкої та хімічної промисловості; будуть ліквідовані нерентабельні підприємства, виникнуть нові галузі і, можливо, навіть цілі галузі спеціалізації у зв’язку з розвитком кооперації, вільних зон торгівлі. Не менш складні проблеми виникнуть у західних економічних районах, де є надлишок трудових ресурсів, особливо жіночих. Тому набудуть розвитку окремі галузі легкої та харчової промисловості, народні промисли. Водночас необхідно взагалі враховувати певні перспективи подальшого розвитку і розміщення економіки. Тому перегляд мережі економічних районів у період переходу до ринку потребуватиме формування не тільки наявних, а й перспективних економічних районів. До того ж зміниться фактично сама концепція виділення мережі економічних районів.
|
За М.Д. |
Пістуном |
За Ф.Д. Заставним |
За В.А. Поповкіним |
||
|
Райони |
Області |
Райони |
Області |
Райони |
Області |
|
Донецький |
Донецька, Луганська |
Донецький |
Донецька, Луганська |
Донбас |
Донецька, Луганська |
|
Придніпровсь кий |
Дніпропетров ська, Запорізька, Кіровоградська |
Придніпровсь кий |
Дніпропетров ська, Запорізька |
Запорізький, Придніпровсь кий |
Дніпропетров ська, Запорізька |
|
Київський, |
Київська, Чернігівська, Черкаська |
Центрально- Поліський |
Київська, Чернігівська, Житомирська |
Київське Полісся |
Житомирська, Київська, Чернігівська, |
|
Північно- Східний |
Полтавська, Сумська, Харківська |
Північно- Східний |
Полтавська, Сумська, Харківська |
Слобідська Україна |
Полтавська, Сумська, Харківська |
|
Подільський |
Вінницька, Тернопільска, Хмельницька |
Подільський |
Вінницька, Тернопільска, Хмельницька |
Поділля |
Вінницька, Тернопільска, Хмельницька |
|
Волинський |
Волинська, Житомирська, Рівненська |
Центрально- український |
Черкаська Кіровоградська |
Волинське Полісся |
Волинська, Рівненська |
|
Карпатський |
Львівська, Івано- Франківська, Закарпатська, Чернівецька |
Карпатський |
Івано- Франківська, Закарпатська, Чернівецька |
Українські Карпати |
Івано- Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернівецька |
|
Чорноморський |
Одеська, Миколаївська |
Західно- Поліьський |
Волинська, Рівненська |
Північне- Причорномор’я та Крим |
Миколаївська, Одеська, Херсонська, Автономна Республіка Крим |
|
Кримський |
Автономна Республіка Крим |
Причорномор ський |
Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська |
Середнє Подніпров’я |
Кіровоградська, Черкаська |
|
Таблиця 7.4. Сучасне економічне районування України |
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
