ГРОШІ І КРЕДИТ (частина 1)
Класифікація грошового обігу за економічним змістом і формою платежу
Суб'єкти грошового обігу, тобто всі юридичні і фізичні особи беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Кожен з них отримує грошові доходи, витрачає їх чи зберігає. Між ними виникають певні економічні відносини. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами ринку зумовлюють три різноманітних потоки руху грошей:
1) еквівалентний грошовий обіг;
2) фінансовий грошовий обіг;
3) кредитний грошовий обіг.
Еквівалентність грошового обігу зумовлюється такими процесами:
а) рівноцінність (рівнозначність) обігу, яка проявляється в тому, що назустріч переданим покупцю матеріальним цінностям, переміщуються рівновеликі номінальні вартості грошей;
б) безповоротність — отримані продавцем гроші не повертаються до попереднього власника. Вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу;
в) віддаленість — з кожним наступним обігом гроші все більше віддаляються від початкового їх власника. Кожен наступний суб'єкт ринку використовує їх для нових закупівель чи платежів.
Гроші у фінансовому обігу охоплюють відносини, які мають безповоротний і нееквівалентний характер. Ці відносини здебільшого характеризуються відчуженням. Зокрема, коли визначена законом частина доходів економічних суб'єктів вилучається у формі податків та інших обов'язкових платежів і відрахувань у розпорядження держави для виконання своїх функцій. В результаті виникає нееквівалентний і безповоротний рух грошей.
Гроші кредитного обігу. Вони являють собою відносини, що характеризуються перерозподілом грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентній основі, але на умовах повороткості, платності і строковості.
У кредитному обігу грошові кошти передаються лише у тимчасове користування. Рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли вони повертаються власнику в обумовлений угодою термін, крім того з доходом у формі відсотка чи дивідендів.
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, останній поділяється на готівковий і безготівковий. Критерії для такого поділу досить формальні. Водночас між цими частинами існують суттєві відмінності. Зокрема, у сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками. Вони безпосередньо обслуговують економічні відносини суб'єктів ринку і здебільшого відносини, що пов'язані зі сферою особистого споживання.
У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це дає можливість здійснювати контроль і відповідний вплив на відносини економічних суб'єктів не лише ними, але і третіми особами — банкам, органам державного управління тощо. На основі законодавчо закріплених прав та обов'язків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий обіг, а через нього і на весь процес суспільного відтворення. У цьому головна перевага безготівкового обігу над готівковим. Водночас в структурі грошового обігу України надто велика частка готівкового обігу. Так, за станом на початок 2002 р. готівковий обіг України становив 43,4%, а решта 56,6% — безготівковий. Така структура грошового обігу України характеризує її з негативної сторони порівняно із західними країнами.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44