Главная->Гроші та кредит->Содержание->Науковий внесок Дж. М. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей

ГРОШІ І КРЕДИТ (частина 1)

Науковий внесок Дж. М. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей

Досить помітний науковий внесок у розвиток кількісної теорії грошей зробив один з найвідоміших економістів минулого століття Джон Мейнард Кейнс (1883-1946).

Аналізуючи погляди Кейнса на теорію грошей, необхідно наголосити на його визначальних зауваженнях.

1. Дослідження Кейнса не стосувалося кардинальних проблем теорії грошей, тобто їх суті та вартості. Щодо цих питань він відстоював традиційну кількісну теорію грошей номіналістичного спрямування. Кейнс вважав, що гроші — це наслідок діяльності держави, а їх вартість визначав, як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті. Він також відмічав, що за незмінності впливу всіх інших факторів на рівень цін, зміни кількості грошей прямо впливають на їх рівень, хоч такий вплив не є прямо пропорційним.

2. Визначальні дослідницькі зусилля Кейнса в теорії грошей стосувалися ролі і місця грошей у відтворювальному процесі. Тут він цілком дотримувався методології монетарної теорії грошей, згідно з якою головним об'єктом наукових досліджень мають бути питання щодо практичного використання грошей у розвитку економіки, зокрема подолання спаду виробництва і безробіття.

У своїх дослідженнях Кейнс використовував позитивні напрацювання попередників. Ключовим аспектом його теорії виявилися ідеї Туган- Барановського про вплив кількості грошей на ціни виробництва через механізм дисконтного відсотка, а через його відсоток на інвестиції. Вплив кількості грошей на процес відтворення відбувався через механізм цього відсотка та інвестиції. У відсотковій політиці він вбачав визначальний важіль монетаристської теорії.

Кейнс конкретизував передавальний механізм впливу на економічні процеси Туган-Барановського шляхом упровадження в нього механізму відсотка та інвестиції. Тепер причинно-наслідковий зв'язок впливу на економіку здійснювався за схемою: зміна грошової пропозиції впливає на зміну відсоткової ставки, що, у свою чергу, зумовлює зміни в інвестиційному попиті, який через мультиплікативний ефект веде до змін номінального обсягу ВВП. Такий взаємозв'язок давав підстави Кейнсу захищати переваги “слабкої” валюти перед “твердою” та допустимість помірної інфляції, як виправдану плату за активізацію кон'юнктури ринку і стимулювання попиту, що сприяє збільшенню зайнятості та економічному зростанню загалом.

Водночас Кейнс не виключав можливостей руйнівного впливу інфляції за надмірного зростання пропозиції грошей. Він вважав, що її нарощування може досягти такого рівня, за якого відсоткова ставка знижується до критичної межі. Подальше зростання призводить до зростання цін і високої інфляції. В такій ситуації втрачаються регулюючі і стимулюючі можливості монетарної політики і виникає потреба у застосуванні надійнішого і ефективнішого способу економічного регулювання — зміни податкової системи і структури державних витрат.

Кейнс вважав, що одна з головних причин розвитку кризових процесів, спаду виробництва і зростання безробіття — це недостатність попиту на гроші. З метою стимулювання попиту на гроші доцільно проводити політику дешевих грошей і низької норми відсотка.

Дослідження економічних криз, які охопили економіку протягом 50-ти років, дали підстави Кейнсу зробити висновок, що ринковий механізм в нових умовах сам по собі не здатний забезпечити необхідну ринкову рівновагу і рівномірність розвитку економіки. Тому механізм ринкового саморегулювання необхідно доповнити державним регулюючим впливом на економічні процеси. Він довів, що гроші відіграють суттєву роль у відтворювальному процесі. Вони активно впливають на мотиви поведінки економічних суб'єктів, на їх господарські рішення і тому служать важливим засобом стимулювання підприємницької діяльності і розвитку економіки суспільства. Г оловним напрямом впливу грошей на економічну діяльність він вважав норму відсотка, яка зазнає впливу ринкового співвідношення попиту і пропозиції грошей й одночасно сама безпосередньо впливає на прийняття рішень щодо майбутніх інвестицій.

На основі досліджень Кейнс дійшов висновку про необхідність використання грошей як інструмента впливу на розвиток економіки суспільства. За його концепцією, гроші мають виступати об'єктом державного регулювання і одночасно інструментом втручання в економічні процеси через механізм монетарної політики.

У своїх дослідженнях Кейнс виділяє такі три мотиви нагромадження грошей: трансакційний, обачності і спекулятивний. їх головна новизна — виокремлення попиту на спекулятивний мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнення втрат капіталу при зберіганні активів у формі фінансових інструментів.

Теорія Кейнса була домінуючою протягом кількох десятиліть. Це зумовлено тим, що він написав свою працю “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” в роки великої економічної депресії 1929-1933 рр., коли монетарна політика виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи. Теорія Кейнса, яка була наповнена рекомендаціями проведення економічної політики, давала можливість активно впливати на зайнятість і обсяги виробництва для виходу з кризи. Але події 70-х років різко погіршили економічну ситуацію. Масивні вливання коштів в економіку з державного бюджету не давали позитивних результатів. Система заходів себе вичерпала і стала негативно впливати на розвиток економіки. У міру зростання інфляції падала і довіра до кейнсіанських рекомендацій та його вчення. Водночас загальні ідеї із його праці “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” досить актуальні і у наш час. Окремі з них служать основою офіційних програм урядів західних держав.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44

Категорії

ГРОШІ І КРЕДИТ (частина 1)

Схожі підручники