Бухгалтерський облік у галузях економіки (частина 2)
5.3. Облік надходження і реалізації товарів
5.3.1. Документальне оформлення надходження і вибуття товарів
Придбання товарів торгові підприємства здійснюють на підставі договорів постачання (купівлі-продажу) між підприєм-ством-виробником товару або оптовим постачальником і підприєм-ством торгівлі (покупцем товару).
Кожна партія відвантаженого товару, як правило, оформ-люється супровідними документами постачальника: накладними, товарно-транспортними накладними, вантажними митними дек-лараціями і т. ін. Для отримання товару безпосередньо зі складу постачальника або від транспортної організації (перевізника то-вару) матеріально відповідальній особі видають «Довіреність» (т. ф. № М-2), яка є документом суворого обліку. Її підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, завіряють печат-кою, реєструють у спеціальному «Журналі обліку виданих дові-реностей» (т. ф. № М-3) та контролюють використання. Неви-користана довіреність повинна бути повернена до бухгалтерії наступного дня після завершення терміну її дії, який складає, як правило, не більше 10 дн.
Якщо товари надходять на підприємство роздрібної торгівлі від закупівлі у населення за готівку, то їх оприбутковують на підставі закупівельного акта довільної форми, який складають із заповненням деяких обов’язкових реквізитів: прізвище, ім’я та по-батькові продавця, його місце проживання, ідентифікацій-ний код, паспортні дані тощо.
Товари, придбані у приватного підприємця, оприбуткову-ють на підставі накладної або рахунка-фактури, виписаних та-ким підприємцем.
Придбані товари оприбутковують у день їх надходження за фактичною кількістю і якістю, адже до суб’єктів підприємниць-кої діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліко-вані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реа-лізації, але не менше 10 НМДГ.
Якщо при прийманні товару виявлено невідповідність між фактично одержаним товаром (за кількістю, асортиментом або якістю) та даними супровідних документів постачальника, скла-
дають «Акт про приймання матеріалів» (т. ф. № М-7), який є юридичною підставою для оформлення претензії винуватцю — постачальнику або транспортній організації. Акт складає комі-сія, призначена керівником торгового підприємства, за участю представника постачальника, а при його відсутності — за участю компетентного представника незацікавленої організації. Такий же акт складають у разі надходження товару без супровідних до-кументів.
Прийняті і оприбутковані товари передають до торгової зали (відділу, секції) для реалізації на підставі накладних внутрішньо-господарського призначення.
Кількість товарів, реалізованих покупцям, визначають на підставі звітів РРО. З цією метою РРО повинен бути запрогра-мований таким чином, щоб фіскальний касовий чек на товари (ф. № ФКЧ-1) містив такі обов’язкові реквізити: назва підприєм-ства торгівлі, його адреса, індивідуальний податковий номер платника ПДВ (або ідентифікаційний код — для неплатників ПДВ), кількість придбаного товару, його ціна і вартість, найме-нування товару, позначення ставки ПДВ, форма оплати, загаль-на вартість придбаних товарів, загальна сума ПДВ за всіма заз-наченими в чеку товарами, порядковий номер касового чека, дата та час проведення розрахункової операції, фіскальний но-мер РРО та ін.
Для контролю за схоронністю і рухом товарів матеріально відповідальні особи складають «Товарні звіти» (т. ф. № 36). Такі звіти можуть складатися щоденно або один раз за декілька днів залежно від обсягу торгових операцій та форми організації торгівлі. Терміни складання товарних звітів повинні бути визна-чені наказом керівника торгового підприємства.
У товарному звіті вказують залишки товарів і тари на поча-ток дня, які повинні відповідати показникам кінцевих залишків попереднього звіту. Потім перераховують усі документи на над-ходження товарів з позначенням їх дати, номера, джерела отри-мання товару, його вартості за реалізаційними цінами. Далі вка-зують документи, на підставі яких проводився відпуск товару (його реалізація, списання або передача, повернення на склад тощо). На підставі наведених даних визначають та вказують у звіті вартість залишку товарів і тари на кінець дня. В окремому розділі звіту показують рух тари за її видами у натуральних і вартісному вимірниках. До звіту додають усі первинні докумен-ти, на підставі яких надходив та відпускався товар і які відобра-жені у звіті.
Особливості обліку в торгівлі
Складають товарний звіт у двох примірниках. Перший при-мірник товарного звіту разом з доданими до нього первинними документами передають до бухгалтерії. Він слугує підставою для відображення в обліку операцій з руху товарів і тари у роздрібній торгівлі. Другий примірник товарного звіту з розпискою бухгал-тера про приймання документів зберігається у матеріально відпо-відальної особи.
5.3.2. Облік надходження товарів і формування їх первісної вартості
Підприємства торгівлі можуть отримувати товари безпосе-редньо від підприємств-виробників, від торгових посередників, закуповувати їх у приватних підприємців, у населення і т. ін. Кожна така операція оформлюється відповідними документами: рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, коно-саментом, закупівельним актом тощо. Приймання купленого товару здійснюють матеріально відповідальні особи підприєм-ства торгівлі за кількістю і якістю. Прийняті товари повинні бути оприбутковані в день їх приймання.
При відображенні в обліку придбання товарів необхідно визначити їх первісну вартість, до якої включають витрати, без-посередньо пов’язані з придбанням товарів (згідно з П(С)БО 9 «Запаси»):
— суми, що сплачені постачальнику (купівельна вартість) без урахування непрямих податків, які компенсуються підприєм-ству державою;
— суми непрямих податків, що входять до вартості товарів, тобто не компенсуються підприємству;
— суми ввізного мита (при імпортуванні товарів);
— транспортно-заготівельні витрати, тобто витрати на дос-тавку товару від постачальника до покупця: навантажувально-розвантажувальні роботи, оплата транспортних тарифів, страху-вання ризиків при транспортуванні товарів, втрати товарів у ме-жах норм природного убутку в процесі транспортування тощо;
— інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням то-варів і доведенням їх до стану придатності для продажу ( витрати на доробку та підвищення якості і купівельної привабливості товару — фасування, пакування тощо).
Придбані товари приймають матеріально відповідальні осо-би для тимчасового зберігання на складі або ж для термінового продажу безпосередньо у торговій залі або іншому пункті прода-
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Оприбутковано товари, отримані від постачальника:
а) за купівельною вартістю без ПДВ
– товари надійшли на склад
– товари прийняті безпосередньо у магазин
б) на суму податкового кредиту з ПДВ 281 282 641 631 631 631 20000
6000
5200
2 Перераховано з поточного рахунку постачальнику за отримані товари 631 311 31200
3 Нараховано автотранспортному підприємству
(АТП) за послуги з перевезення товарів
(пропорційно купівельній вартості отриманого
товару):
– на склад підприємства
– у магазин
– сума податкового кредиту з ПДВ 281 282 641 631 631 631 2692
808
700
4 Оплачено рахунок АТП за послуги з перевезення товарів 631 311 4200
5 Відображена сума торгової націнки на товари, що надійшли безпосередньо у магазин 282 285 3404
Особливості обліку в торгівлі
Якщо суму транспортно-заготівельних витрат неможливо розподілити між конкретними групами ( видами, найменування-ми) товарів економічно доцільним методом, їх відображають в обліку на окремому субрахунку (289) і щомісячно розподіляють та списують пропорційно вартості реалізованих товарів та їх за-лишку на складі і в магазині.
5.3.3. Облік розрахунків за претензіями
Відносини підприємств торгівлі з постачальниками регулю-ються шляхом укладання різних угод, договорів, контрактів і т. ін., виконання яких є обов’язковим для всіх сторін, що задіяні в цих угодах. Але нерідко бувають випадки, коли одна із сторін повністю або частково не виконує умов договору, внаслідок чого інша сторо-на може нести матеріальні втрати, збитки. У таких випадках сторо-на, що зазнала втрат, змушена звертатися до винуватця (партнера за угодою) з претензією про відшкодування втрат. Спірні питання між партнерами за угодою можуть розв’язуватися шляхом досудо-вого регулювання або ж шляхом розгляду позову в суді.
Для того, щоб мати право на відшкодування збитків поста-чальником товару або транспортною організацією—перевізником купленого товару, треба правильно організувати приймання то-вару і своєчасно оформити приймальні документи. Це буде га-рантувати, що навіть у випадку ускладнення відносин з поста-чальником при псуванні, нестачі вантажу і т. ін., підприємство зможе відстояти, захистити свої інтереси, добитися компенсації понесених витрат.
Товар, що надійшов безпосередньо від постачальника або від транспортної організації, приймається за кількістю і якістю. Це означає, що підприємство-одержувач товару повинно пере-вірити спочатку якість тари, в якій товар надійшов, проконтро-лювати умови його доставки (температурний режим, герме-тичність упаковки, схоронність, неушкодженість при перевезенні тощо). Якщо товар надійшов у неушкодженій тарі, то його прий-мання за якістю і комплектністю проводиться, як правило, на складі одержувача. При цьому приймання товару і оформлення документів повинно бути здійснено у десятиденний термін, якщо постачальник і покупець розташовані в одному місті, або у двад-цятиденний термін, якщо вони знаходяться у різних населених пунктах. При одержанні товару, що швидко псується, його прий-мання необхідно завершити протягом однієї доби після надход-ження на склад. У той же час право на складання акта про не-
відповідність товару за якістю залишається за одержувачем про-тягом чотирьох місяців після його приймання (у випадках ви-никнення такої ситуації у процесі підготовки товару до продажу або безпосередньо при його реалізації).
Якщо при прийманні товару виявлено, що він не відповідає вимогам якості, або тара, в якій надійшов товар, пошкоджена, одержувач зобов’язаний призупинити приймання товару, склас-ти акт на оглянутий і прийнятий товар, вказавши в ньому, які саме дефекти виявлено, і запросити для закінчення приймання товару представника постачальника. При цьому необхідно за-безпечити зберігання вантажу, що надійшов, у нормальних для нього умовах і не допустити його змішування з аналогічним ( од-норідним) товаром, якщо такий є на складі.
Якщо на запрошення одержувача представник постачаль-ника не з’явився, перевірка якості товару проводиться експер-том бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості. Акт про фактичну якість товару складають у день закінчення його приймання і підписують посадові особи, що брали участь у перевірці якості та комплектності товару. Особа, яка не згодна зі змістом акта, зобов’язана його підписати із зас-тереженнями про незгоду і викласти свою думку, пояснити при-чину відмови від беззастережного підписання акта.
Якщо при прийманні товару у присутності представника постачальника виявлена нестача товару порівняно з даними транс-портних або супровідних документів постачальника (рахунка-фактури, специфікації тощо), результати приймання товару за кількістю (масою, обсягом) оформляють «Актом про приймання матеріалів» т. ф. № М-7 (так званим « комерційним» актом). Акт складають у двох примірниках в той же день, коли виявлено нестачу товару. Для оформлення претензії постачальнику до акта додають:
— копії супровідних документів або зіставної ( порівняльної) відомості;
— квитанції залізничної станції (порту) призначення про перевірку маси вантажу, якщо така перевірка проводилася;
— пломби від тарних місць, в яких виявлено нестачу;
— оригінал транспортного документа (накладної, коносамен-ту тощо);
— інші документи, які можуть засвідчити причину виник-нення нестачі.
Порядок подання претензії, терміни її розгляду, повідом-лення позивачу про результати розгляду претензії, відповідальність
Особливості обліку в торгівлі
за порушення терміну розгляду претензії та інші питання, пов’я-зані з виконанням умов договору постачання, регламентуються Господарським процесуальним кодексом України ( ГПК). Згідно з цим кодексом підприємство, що порушило майнові права і законні інтереси партнера, зобов’язане відновити їх, не чекаючи претензії. Підприємство, права і законні інтереси якого пору-шені, для врегулювання спірних питань звертається до «поруш-ника» з письмовою претензією. У претензії необхідно вказати:
— повне найменування, поштові реквізити заявника пре-тензії та підприємства, якому вона подається, дату подання пре-тензії та її номер;
— обставини, на підставі яких подано претензію; докази, що стверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
— вимоги заявника;
— суму претензії та її розрахунок (якщо претензія стосується грошового відшкодування), платіжні реквізити заявника претензії;
— перелік документів, що додаються до претензії.
Претензію підписує керівник підприємства-заявника або
його заступник. Вона надсилається адресату замовленим (цінним) листом або вручається особисто під розписку посадовій особі відповідача.
Претензія підлягає розгляду у місячний термін з дати її одер-жання. Результати розгляду претензії повідомляються заявнику письмово. Якщо заявник не згоден з результатом розгляду пре-тензії постачальником (відповідачем), він може звернутися до суду для вирішення спірного питання відповідно до законо-давства.
У разі порушення встановленого законодавством терміну розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при розв’я-занні спірного питання має право стягнути з порушника штраф у доход державного бюджету в розмірі 2% від суми претензії, але не менше п’яти і не більше ста розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Бухгалтерський облік розрахунків за претензіями ведеться на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». Аналітичний облік цих розрахунків необхідно організувати окремо за кожною претензією з відображенням дати виникнення та погашення ( спи-сання) заборгованості. З цією метою використовують « Відомість 3.2 аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами» (при журнально-ордерній формі обліку) або відповідну машинограму (при комп’ютерних формах обліку).
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Проведена попередня оплата за товари 371 311 12000
2 Відображено податковий кредит з ПДВ у сумі передоплати 641 644 2000
3 Оприбутковано фактично отримані товари на
склад:
купівельна вартість без ПДВ
сума податкового кредиту з ПДВ 281 644 631 631 9800 1960
4 Зарахована частка попередньої оплати у погашення заборгованості постачальнику (у розмірі вартості фактично отриманого товару) 631 371 11760
5 Заявлена претензія постачальнику за недостачу товарів 374 371 240
6 Одержано від постачальника товари у погашення заборгованості за претензією: купівельна вартість без ПДВ сума податкового кредиту з ПДВ 281 644 374 374 150 30
7 Невідшкодовану заборгованість за претензією постачальник погасив грошима на поточний рахунок 311 374 60
8 Відображено суму податкового кредиту з ПДВ при поверненні передоплати (методом «червоне сторно») 641 644 (10)
9 Відображено суму претензії у частині штрафних санкцій за порушення умов договору постачання 374 715 20
10 Одержано від постачальника товар з наступною
оплатою (вартість фактично оприбуткованого
товару):
купівельна вартість без ПДВ
сума податкового кредиту з ПДВ 281 641 631 631 7000 1400
11 При прийманні на складі (розпакуванні контейнера) виявлена недостача товару, на яку заявлена претензія постачальнику: за купівельною вартістю без ПДВ сума податкового кредиту з ПДВ 374 641 281 631 220 (44)
12 Визнана постачальником сума претензії, віднесена на зменшення заборгованості покупця 631 374 220
13 Перераховано постачальнику за товар (після врегулювання претензії) 631 311 8136
Особливості обліку в торгівлі
Можливі й інші варіанти відображення в обліку розрахунків за претензіями.
5.3.4. Облік реалізації товарів і торгових націнок
Характерною особливістю підприємств роздрібної торгівлі є те, що вони, як правило, ведуть облік товарів за цінами прода-жу, за якими товари будуть продані безпосереднім споживачам, що зручно для організації обліку матеріальної відповідальності торгових працівників (продавців). Це зумовлює необхідність при оприбуткуванні товару від постачальника та передачі його під звіт продавцю (у торговий зал) визначати і відображати в обліку відповідну суму націнки на товар.
Торгова націнка — це різниця між продажною і купівельною (первісною) вартістю товару, тобто між вартістю товару за ціною продажу і його фактичною собівартістю. Сума торгової націнки повинна забезпечити покриття витрат торгового підприємства на реалізацію товару, сплату податкового зобов’язання з ПДВ та одержання певної суми прибутку (рис. 5.1).
При невеликому асортименті товарів підприємства роздріб-ної торгівлі визначають націнку індивідуально на кожен вид то-вару в конкретній сумі. Наприклад, якщо підприємство, яке прид-бало товару на 300 грн (вартість з ПДВ), власну торгову націнку встановило на суму 100 грн, то загальна сума націнки станови-тиме: Націнка = Сума ПДВ з купівельної вартості товару (50 грн) + Націнка на купівельну вартість (100 грн) + Сума ПДВ на торгову націнку (100 ⋅ 0,2 = 20 грн) = 170 грн, а продажна вартість товару дорівнюватиме 250 + 170 = 420 грн.
При великому товарному асортименті суму торгової націнки визначають за встановленим відсотком до купівельної вартості
Торгова націнка
Сума ПДВ з купівельної вартості товару
|~+~|
Власне націнка на купівельну вартість товар
Витрати торгового
Прибуток торгового
підприємства підприємства
|"+~|
Сума ПДВ, нарахована на торгову націнку
Рис. 5.1. Структура торгової націнки підприємства роздрібної торгівлі
товару. Наприклад, підприємство роздрібної торгівлі придбало товару на 6000 грн. (вартість з ПДВ), рівень торгової націнки, встановлений у відсотках до купівельної вартості (50%), стано-витиме 6000 • 0,5 = 3000 грн, а продажна вартість товару 6000 + 3000 = 9000 грн. У даному разі торгова націнка (3000 грн) буде компенсувати суму ПДВ з купівельної вартості товару (1000 грн), суму ПДВ з торгової націнки — 500 грн та суму для покриття витрат підприємства і отримання прибутку — 1500 грн.
Розмір торгової націнки може застосовуватися у відсотках до купівельної вартості товару без суми ПДВ. У такому випадку суму націнки визначають аналогічно першому варіанту: 1000 + 5000 • 0,5 + 500 = 4000 грн.
Звідси продажна вартість товару становитиме: 5000 + 4000 = 9000 грн.
Для обліку торгової націнки призначено субрахунок 285 «Торгова націнка», який за своєю будовою і призначенням є ре-гулюючим, контрарним, контрактивним до основного рахунка 282 «Товари в торгівлі». Використання цих субрахунків дає мож-ливість одночасно мати інформацію про дві оцінки товарів: за цінами продажу (на субрах. 282) та за фактичною собівартістю (різниця показників субрах. 282 та 285).
Субрахунок 285 за відношенням до балансу є пасивним: нарахована сума торгової націнки відображається за кредитом субрахунка, а її списання — за дебетом. Сальдо на цьому субра-хунку може бути лише за кредитом. Воно характеризує суму тор-гової націнки на нереалізовані товари (дебетове сальдо субра-хунка 282).
Суму торгової націнки на реалізовані товари визначають як добуток продажної вартості реалізованих товарів на середній відсо-ток торгової націнки. Останній розраховують діленням суми за-лишку торгових націнок на початок звітного місяця (ТНп — сальдо початкове за кредитом субрах. 285) і торгових націнок на одер-жані у звітному місяці товари (ТНзв — оборот за кредитом суб-рах. 285) на суму продажної вартості залишку товарів на початок місяця (Тп — сальдо початкове субрах. 282) та продажної вар-тості одержаних у звітному місяці товарів (Тзв — оборот за дебе-том субрах. 282):
ТНп + ТНзв
Втн = 100%. (5.1)
Тп + Тзв
Сума торгової націнки, що припадає на реалізовані товари, становить:
Особливості обліку в торгівлі
205
ТНреал. = Треал. ⋅ Втн, (5.2)
де ТНреал. — сума націнки на реалізований товар, грн;
Треал. — продажна вартість реалізованого товару, грн;
Втн — середній відсоток торгової націнки, %. Собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною вартістю реалізованого товару та сумою націнки, що на нього припадає:
Среал. = Треал. — ТНреал., (5.3)
де Среал. — собівартість реалізованого товару, грн.
В обліку операції з реалізації товарів і торговою націнкою відображаються такими проводками (табл. 5.6).
Таблиця 5.6
Відображення в обліку торгової націнки
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Одержано товар від постачальника: купівельна вартість без ПДВ сума податкового кредиту з ПДВ 282 641 631 631 5000 1000
2 Відображено суму торгової націнки на придбані товари 282 285 4000
3 Реалізовано товар за готівку 301 702 7800
4 Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ у сумі доходу від реалізації 702 641 1300
5 Списано торгову націнку на реалізований товар 285 282 2660
6 Списано фактичну собівартість реалізованого товару 902 282 5140
У нашому прикладі сальдо початкове на субрахунку 282 ста-новило 16800 грн, а на субрахунку 285 — 4800 грн. Враховуючи ці дані, середній відсоток націнки становить:
Втн = (4800 + 4000) : (16800 + 9000) ⋅ 100 = 34,11%,
сума торгової націнки на реалізований товар
ТНреал. = 7800 ⋅ 34,11 : 100 = 2660 грн,
а собівартість реалізованого товару
Среал. = 7800 — 2660 = 5140 грн.
Сальдо кінцеве на субрахунку 282 буде дорівнювати 18000 грн, а на субрахунку 285 — 6140 грн. Таким чином, середній відсоток торгової націнки на залишок нереалізованого товару становить:
5.3.5. Облік транспортно-заготівельних витрат
Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» до складу первісної вартості то-варів, придбаних за гроші, включають суму транспортно-заготі-вельних витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням таких товарів.
До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносять вит-рати, пов’язані з придбанням товарів: оплата за навантажуваль-но-розвантажувальні роботи, транспортування товарів усіма ви-дами транспорту, страхування ризиків транспортування і т. ін. Необхідно враховувати, що до складу транспортних витрат відно-сять не лише вартість транспортних послуг сторонніх органі-зацій, а й витрати торгового підприємства на доставку придба-них товарів власним або орендованим транспортом (вартість пального та інших матеріалів, оплата відрядження водіям, орен-дна плата за автомобіль, оплата праці експедитора і водія тощо).
Облік ТЗВ можна вести одним з двох методів:
Особливості обліку в торгівлі
— методом прямого розподілу з включенням суми ТЗВ без-посередньо до фактичної собівартості придбаних товарів;
— методом обліку ТЗВ загальною сумою на окремому субра-хунку з наступним розподілом їх між залишком товарів на кінець місяця та реалізованими за звітний місяць товарами.
Метод прямого розподілу ТЗВ полягає в тому, що суму цих витрат розподіляють між конкретними одиницями придбаних товарів. Базою розподілу ТЗВ у цьому випадку може бути кількість одиниць, маса або вартість придбаного товару. Цей метод роз-поділу ТЗВ є досить точним, але його застосування можливе лише за умови, що витрати на заготівлю можна ідентифікувати з кон-кретними одиницями (видами) товару та їх сума стає відома підприємству одночасно з купівельною вартістю товару. Тому цей метод більш поширений при торгівлі великогабаритними, дорогоцінними, ексклюзивними екземплярами товарів. В обліку ці операції відображають такими записами (табл. 5.7).
При передачі такого товару в роздрібну торгівлю (у магазин і т. ін.) його оцінюють за фактичною собівартістю.
У тих випадках, коли технічно неможливо або недоцільно відносити ТЗВ прямо до собівартості конкретних товарів, їх на-копичують протягом місяця на окремому субрахунку у складі
Таблиця 5.7
Відображення в обліку транспортно-заготівельних витрат, віднесених безпосередньо на собівартість придбаних товарів
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Оприбутковано одержаний від постачальника
товар:
купівельна вартість без ПДВ
сума податкового кредиту з ПДВ 281 641 631 631 4000 800
2 Сплачено транспортній організації за перевезення купленого товару 685 311 300
3 Відображено в обліку витрати з перевезення
товару:
вартість послуги без ПДВ
сума податкового кредиту з ПДВ 281 641 685 685 250 50
4 Списано витрати на відрядження працівника торгового підприємства, пов’язані з придбанням товару 281 372 100
5 Нарахована оплата праці за розвантажувальні ро-боти з відрахуваннями на соціальні заходи і т. ін. 281 661, 65 80
синтетичного рахунку 28 «Товари» (субрахунок 289 «Транспорт-но-заготівельні витрати»), а потім розподіляють за середнім відсот-ком до вартості реалізованих за місяць товарів та залишку то-варів на кінець місяця (на складі та у магазині). Це буває у тих випадках, коли одночасно придбавають великий асортимент то-варів і визначити частку ТЗВ, що припадає на кожен вид товару, практично неможливо або ж коли сума ТЗВ може бути правиль-но визначена лише в кінці місяця. Такий метод розподілу ТЗВ у роздрібній торгівлі використовують значно частіше, ніж метод прямого розподілу.
Суть методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає у визначенні середнього відсотка ТЗВ у відношенні до загальної продажної вартості товару. Визначений таким чином середній відсоток ТЗВ виконує роль коефіцієнта їх розподілу. Помножив-ши цей коефіцієнт на вартість реалізованого товару, визначають суму ТЗВ, що припадає на реалізований товар і підлягає списан-ню та віднесенню на собівартість останнього. Решта ТЗВ відно-ситься до залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.
Середній відсоток ТЗВ визначають за формулою:
%ТЗВс = (ТЗВпоч + ТЗВнад) : (Тпоч + Тнад), (5.4)
де ТЗВпоч — сума ТЗВ на початок місяця;
ТЗВнад — сума ТЗВ за звітний місяць;
Тпоч — вартість товарів на початок місяця;
Тнад — вартість товарів, що надійшли (прибутковані) за звітний місяць.
У даному розрахунку вартість товару доцільно брати за ціною придбання, тобто без суми ПДВ і ТЗВ. Суму ТЗВ, що припадає на реалізовані товари, визначають за формулою:
ТЗВ виб = Твиб ⋅ %ТЗВс, (5.5)
де Твиб — вартість реалізованих за звітний місяць товарів за ціною придбання.
Таку методику розподілу ТЗВ доцільно застосовувати підприємствам, у яких частина товарів зберігається на складі, а частина — безпосередньо у магазині і які використовують різні методи оцінки товарів: на складі — за купівельною вартістю, а у магазині — за ціною продажу.
Розглянемо такий приклад:
а) залишки на початок місяця на рахунках обліку товарів
281 «Товари на складі» — 150000 грн (за купівельною варті-стю);
282 «Товари у торгівлі» — 250000 грн ( за продажною вартістю);
Особливості обліку в торгівлі
285 «Торгова націнка» — 80000 грн;
289 «Транспортно-заготівельні витрати» — 20000 грн;
б) господарські операції за звітний період (табл. 5.8).
в) сума транспортно-заготівельних витрат, що припадає на
залишок товарів на складі та у магазині
(20000 + 2000) : (150000 + 250000 — 80000 + 25000) ⋅ (150000 +
+ 250000 — 80000 + 25000 — 61511) = 18078 грн, або 20000 + 2000 — 3922 = 18078 грн;
Таблиця 5.8
Відображення в обліку господарських операцій з розподілу транспортно-заготівельних витрат за середнім відсотком
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Одержано на склад товар від постачальника: купівельна вартість без ПДВ сума податкового кредиту з ПДВ 281 641 631 631 25000 5000
2 Відображено транспортні витрати з перевезення придбаного товару: вартість послуг з перевезення без ПДВ сума податкового кредиту з ПДВ 289 641 631 631 2000 400
3 Передано товар зі складу в магазин:
за купівельною вартістю
торгова націнка на переданий товар 282 282 281 285 20000 8000
4 Реалізовано товар за готівку 301 702 90000
5 Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ у вартості реалізованого товару 702 641 15000
6 Списується сума торгової націнки на реалізований товар
(80000 + 8000) : (250000 + 20000 + 8000) ⋅ 90000 = 28489 285 282 28489
7 Списується купівельна вартість реалізованого
товару
90000 – 28489 = 61511 грн 902 282 61511
8 Списується сума транспортно-заготівельних витрат, що припадає на реалізований товар (20000 + 2000) : (150000 + 250000 – 80000 + 25000) ⋅ 61511 = 3922 грн 902 289 3922
9 Списуються на фінансові результати: собівартість реалізованого товару 61511 + 3922 = 65433 грн доход від реалізації 90000 – 15000 = 75000 грн 791 702 902 791 65433 75000
г) за наведеними даними залишки на рахунках на кінець місяця становитимуть:
— на субрах. 281 — 155000 грн; на субрах. 285 — 59511 грн;
— на субрах. 282 — 188000 грн; на субрах. 289 — 18078 грн.
З наведеного прикладу видно, що в сумі торговельної на-цінки повинна бути врахована і частка на покриття транспорт-но-заготівельних витрат.
Ті ж підприємства роздрібної торгівлі, що реалізують това-ри, які швидко псуються і які не можна тривалий час зберігати на складі, облік придбаних товарів ведуть лише за цінами прода-жу. Таким підприємствам П(С)БО 9 «Запаси» рекомендує роз-поділяти ТЗВ за середнім відсотком, розрахованим не до купі-вельної, а до продажної вартості товарів. Але і в цьому випадку, на нашу думку, сума торгової націнки повинна включати певну частку на покриття ТЗВ (хоча П(С)БО 9 передбачає дещо іншу методику обліку і розподілу ТЗВ).
Розглянемо методику таких розрахунків на прикладі опе-рацій, подібних до попереднього прикладу:
а) сальдо на початок місяця на с
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56