Бухгалтерський облік у галузях економіки (частина 2)
6.1. Особливості виробничо-торгової діяльності у сфері громадського харчування
Громадське харчування — сфера виробничо-торгової діяль-ності, де виробляють і продають продукцію власного виробниц-тва та куповані товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.
Підприємства громадського харчування у своїй діяльності керуються як законодавчими актами, які регулюють діяльність у сфері торгівлі взагалі (такі як Закони України про захист прав споживачів, про патентування деяких видів підприємницької діяльності, про ліцензування, про стандартизацію і сертифікацію, про реєстратори розрахункових операцій та ін., правила торгівлі окремими видами товарів і продуктів, порядок заняття торговель-ною діяльністю і правила торгового обслуговування населення тощо), так і спеціальними нормативними документами, що регу-люють діяльність у сфері громадського харчування та визначають правовий порядок забезпечення безпеки і якості харчових про-дуктів, а також основні вимоги до роботи підприємств громадсь-кого харчування взагалі та їх відокремлених підрозділів — їдалень, буфетів, барів, кафе, ресторанів тощо. До таких нормативних актів відносять, в першу чергу, Закон України про безпеку і якість харчових продуктів і продовольчої сировини, правила роботи зак-ладів (підприємств) громадського харчування, збірники рецеп-тур, порядок розробки та затвердження технологічної докумен-тації на фірмові блюда, санітарні правила для підприємств гро-мадського харчування тощо.
Облік виробничо-торгової діяльності підприємств громадського харчування
Згідно з «Правилами роботи закладів (підприємств) гро-мадського харчування», затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219, заклади громадського харчування поділяють на типи: ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, кулі-нарні кафетерії, фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, відкриті літні майданчики, кіоски і т. ін. У свою чергу, ресторани і бари залежно від їх розмірів та рівня обслуговування споживачів поді-ляють на класи — люкс, вищий, перший. Тип закладу громадсь-кого харчування та його клас визначають суб’єкти господарю-вання самостійно з урахуванням рівня обслуговування, техніч-ного забезпечення, асортименту і т. ін.
Загальні вимоги до закладів громадського харчування стосу-ються таких основних питань:
— архітектурно-планувальне рішення;
— забезпечення обладнанням, меблями, посудом, столови-ми приборами, білизною;
— асортимент продукції, її різноманітність та складність при-готування;
— кваліфікація персоналу, методи обслуговування (самооб-слуговування, попереднє сервірування столів, обслуговування офіціантами);
— якість обслуговування (етика, естетика тощо).
Обов’язковою є інформація відвідувачів про асортимент продукції, що пропонується, та її ціну. Щоденне меню підпису-ють керівник підприємства, завідувач виробництва ( шеф-кухар), бухгалтер (калькулятор). Його виставляють на видному місці в торговій залі або на обідніх столах. До меню включають страви, напої, кулінарні, кондитерські та борошняні вироби згідно зі бірниками рецептур, а також фірмові блюда, розроблені і зат-верджені відповідно до вимог діючого законодавства.
Робочі місця кухарів і кондитерів повинні мати технологічні карти з позначенням норм закладки сировини, виходу готових страв (виробів) і технології їх приготування. Продаж продукції здійснюють з дотриманням умов і термінів реалізації, визначе-них санітарними правилами і нормами.
Музичне обслуговування відвідувачів здійснюється за рішен-ням керівництва закладу громадського харчування. Музичні ко-лективи або окремі виконавці можуть бути зараховані у штат цих закладів або працювати на умовах угоди цивільно-правового ха-рактеру.
Розрахунки з покупцями здійснюються, як правило, за готів-ку, тому підприємствам громадського харчування загального типу
необхідно придбавати торговий патент на кожен пункт продажу, де здійснюються розрахунки готівкою.
Згідно з діючим законодавством громадське харчування, як вид підприємницької діяльності, не підлягає ліцензуванню. Але в той же час заклади громадського харчування, які торгують ал-когольними напоями і тютюновими виробами, повинні мати відповідні ліцензії. Такі ліцензії видаються за плату терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в податкових орга-нах. Плата за ліцензії вноситься поквартально рівними частина-ми і відображається в обліку спочатку як витрати майбутніх пе-ріодів ( на рахунку 39), а потім щомісячно списується на витрати обігу (рахунок 93).
Відповідно до діючого законодавства послуги, що надають-ся суб’єктами господарювання у сфері громадського харчування, не підлягають обов’язковій сертифікації відносно безпеки для життя і здоров’я людей. Разом з тим закладам громадського хар-чування бажано керуватися діючими нормативно-правовими ак-тами, які регулюють порядок проведення обов’язкової сертифі-кації послуг харчування, що надаються суб’єктами туристичної діяльності. До таких закладів віднесено ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні. Вимоги щодо проведення обов’язкової серти-фікації послуг харчування, які надаються суб’єктами туристич-ної діяльності, встановлені «Правилами обов’язкової сертифікації послуг харчування», затвердженими наказом Держкомстандарту України від 27.01.99 р. № 37. Вартість робіт з обов’язкової серти-фікації послуг харчування сплачується заявником на договірних умовах. Результати проведеної сертифікації оформлюються « Сер-тифікатом відповідності» з терміном дії від одного до п’яти років. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії сертифі-ката відповідності заявник подає нову заяву у відповідний орган для проведення наступної обов’язкової сертифікації.
Необхідно звернути увагу також на те, що у закладах гро-мадського харчування дозволяється використовувати засоби ви-мірювання лише у справному стані при наявності чіткого відбитку державного повірочного тавра або свідоцтва про перевірку відпо-відно до нормативних документів. Забороняється використання для торгово-виробничої діяльності засобів вимірювальної техні-ки побутового призначення.
Розрахунки зі споживачами підприємства громадського хар-чування здійснюють, як правило, готівкою з використанням реє-страторів розрахункових операцій (РРО) або Книги обліку роз-рахункових операцій (КОРО) і Розрахункової книжки (РК). Вка-
Облік виробничо-торгової діяльності підприємств громадського харчування275
зані суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані видавати особі, яка отримала товар або послугу і сплатила гроші, розра-хунковий документ встановленої форми на повну суму проведе-ної операції. Форма і зміст таких документів передбачені « Поло-женням про форму і зміст розрахункових документів», затверд-женим наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614. До них належать: касовий чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, спроще-на розрахункова квитанція. Бланки цих документів повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені названим Положенням. У зак-ладах громадського харчування при розрахунках готівкою зазви-чай використовують фіскальний касовий чек типової форми № ФКЧ-1. В той же час у ресторанах досить поширена практика доповнення або зміни замовлення у процесі обслуговування клієнтів, а кінцевий розрахунок готівкою здійснюється після повного виконання замовлення зі змінами і доповненнями. У зв’язку з цим таким закладам доцільно використовувати РРО, здатні працювати у режимі «ресторанної каси».
РРО переключається в режим «ресторанної каси» при його програмуванні, після чого він може виконувати такі функції:
— реєстрація відпуску ще не оплачених товарів (послуг) з друкуванням службового (не фіскального) чека;
— ведення поточних рахунків (доповнення відкритого кліен-том рахунка новими замовленнями);
— узагальнення інформації про товари (послуги), відпущені клієнту в межах кожного відкритого рахунка;
— закриття рахунка клієнта з видачею фіскального чека після оплати рахунка;
— контроль наявності неоплачених рахунків.
Деякі моделі касових апаратів можуть вести до двухсот ра-хунків клієнтів одночасно. Номери рахунків включають номер столу в ресторані. У рамках одного рахунка можна вести облік замовлень окремих клієнтів — до 9 клієнтів за кожним столом. При необхідності можна надрукувати до трьох примірників служ-бових чеків (нефіскальних) одночасно: для кухні, бару, клієнта. Рахунок можна доповнювати до 15 раз. При бажанні замовлен-ня можна частково або повністю анулювати. Одночасно можна реєструвати разовий продаж супутніх товарів — сигарет, кофе і т. ін. При оплаті рахунка друкується фіскальний касовий чек т. ф. № ФКЧ-1.
Звітність про використання РРО та РК (ф. № ЗВР-1) по-дається податковому органу за місцем реєстрації підприємства щомісячно, незалежно від того, застосовувалися РРО у звітному
місяці чи не застосовувалися, до 15 числа наступного за звітним періодом місяця.
РРО може бути запрограмовано як для реєстрації оплати готівкою, так і для розрахунків чеками і в кредит. Для того, щоб можна було приймати оплату платіжними картками, підприєм-ству громадського харчування необхідно укласти відповідну уго-ду з банком, який є членом платіжної системи (договір еквай-рингу), та обладнати місце проведення розрахунків платіжним терміналом та імпринтером. Торговий платіжний термінал може бути приєднаним або об’єднаним з РРО. За допомогою платіж-ного терміналу здійснюється авторизація операції реалізації то-вару за платіжними картками і оформлюється платіжний чек ( кви-танція терміналу). Імпринтер призначений для перенесення рек-візитів платіжної картки на сліп, тобто паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної кар-тки та вміщує дані цієї операції і реквізити платіжної картки. Імпринтери застосовуються частіше при відсутності терміналу, але можуть використовуватися і одночасно з платіжним терміна-лом.
У бухгалтерському обліку операції розрахунків з покупцями за платіжними картками з наступним зарахуванням банком коштів на поточний рахунок підприємства відображають такими про-водками (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Відображення в обліку реалізації товарів (послуг) з розрахунком за платіжними картками
№ з/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн
Дебет Кредит
1 Відображено реалізацію товару 331 702 120
2 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 702 641 20
3 Передано сліп банку-еквайру 333 331 120
4 Одержано платіж (зараховано кошти на поточний рахунок підприємства) 311 333 115
5 Утримано банком комісійну винагороду (сума умовна) 93 333 5
Такі основні особливості діяльності закладів громадського харчування, які необхідно враховувати при організації бухгал-терського обліку у цій сфері підприємництва.
Облік виробничо-торгової діяльності підприємств громадського харчування
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56