Главная->Філософія->Содержание->18. Поняття субстанції, атрибутів та акциденції. Реальне та ідеальне буття.

Загальні питання з курсу Філософія

18. Поняття субстанції, атрибутів та акциденції. Реальне та ідеальне буття.

Основними категоріями метафізики і онтології є: буття, небуття, суще, субстанція, акциденція, модуси, атрибути, есенція, екзистенція тощо.

Під субстанцією у філософії розуміють дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям, те, що існує завдяки самому собі і в самому собі. В залежності від характеру і загальної спрямованості філософської концепції, виділяється одна субстанція (дух або матерія) - монізм, дві субстанції - дуалізм, наприклад, дух і матерія одночасно (Рене Декарт), множина субстанцій - плюралізм, монади у німецького філософа Готфріда Лейбнща.

Субстанція має атрибути, яких незкінечна кількість, але ми знаємо самоочевидно два — протяжність і мислення та модуси, які, характеризуються можливістю існування. Той чи інший модус субстанції може існувати, а може і не існувати. Основними модусами субстанції, на його думку, є рух і спокій, які визначають багатоманітність світу.

Субстанція — це „у собі” існуюче суще, яке не потребує нічого, окрім самого себе (Аристотель). Субстанція — це причина самої себе, causa sui (Б.Спіноза). Субстанція — це те, що визначається не через щось інше, а через саму себе. Отже субстанція — це самопричинне самодостатнє буття, що виступає основою, умовою можливості для обмежених, скінченних речей, однак саме не потребує основи для свого існування.

Субстанцію слід відрізняти від субстрату — носія властивостей.

Акциденція — це реальне визначення чи властивість субстанційного сущого, яке існує не „в собі”, а в „іншому”, вона не мислиться поза субстанцією і є залежною від неї.

Субстанція не може бути чуттєво даною (звідси неможливість емпіричного доведення існування субстанції). Проблема субстанції піднімається у британському емпіризмі Нового часу: Т.Гоббс критикує поняття ідеальної субстанції, Дж.Берклі — матеріальної, а Д.Юм ставить під сумнів саме поняття субстанції. Субстанцію можна лише мислити як умову акциденції, пізнається вона через субстрат і властивості.

Атрибут — необхідна властивість субстанції.

Модус — модифікація, видозміна, стан субстанції.

Контингентне буття — можливе, умовне (ненеобхідне) буття.

Акцидентальне буття — випадкове буття.

З т.з. кількості субстанцій розрізняють:

— монізм — 1 субстанція (напр., Парменід, Спіноза);

— дуалізм — 2 субстанції: матеріальна і духовна (Декарт);

— плюралізм — багато субстанцій (напр., 4 елементи Емпедокла, нескінченна кількість атомів Демокріта чи монад Лейбніца).

Монізм має дві основні форми — матеріалізм і ідеалізм. Ідеалізм поділяється на суб’єктивний (Дж.Берклі, І.Фіхте), об’єктивний (Платон, Гегель) та трансцендентальний (І.Кант).

Проблема першопочатку або виникнення світу у філософії має кілька стандартних варіантів вирішення:

а) заперечення виникнення: вічне існування єдиного незмінного буття (Парменід), ілюзорність змін, нескінченне повторення (індійська філософія);

б) креаціонізм: творення досконалим вічним субстанційним буттям недосконалого скінченного акцидентального світу (середньовічний теїзм, Платон);

в) пантеїзм: тотожність природи, що творить, природі створеній (М.Кузанський, Дж.Бруно, Б.Спіноза).

Почнемо з того, що слово «буття» включає в себе два поняття:

- реальне буття - існування;

- ідеальне буття - сутність.

Перше поняття - це світ як явище, у всьому його різноманітті, неповторності і матеріальності - розгорнутого в просторі і в часі.

Ідеального ж буття не властиво бути, бути фактом: воно позбавлене тимчасового, дійсного, досвідченого характеру (Н. Гартман). Бо воно не тільки єдине, але і єдино, а, звідси, - незмінно, вічно.

Іншими словами, ідеальне буття - поза матерії, поза часом і простором, але це особливе «поза». Саме ідеальне буття "знаходиться позаду" реального буття, саме йому відмовляє Микола Гартман в самої можливості визначення. Саме за ці "поза" і "позаду" його іноді називають небуттям.

І ось «реальне буття» - в особі людини - незважаючи на інтуїтивний заборона, а, може бути, завдяки йому, задає собі питання: а як я ставлюся до буття ідеального, в тому сенсі, що яка моя сутність? При цьому варто розуміти, що це питання мало спільного має з питанням, що первинне-дух чи матерія (або чи є Бог).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Категорії

Загальні питання з курсу Філософія

Схожі підручники