Загальні питання з курсу Філософія
33. Філософські виміри і наукові підходи до проблеми походження людини (натуралістичний та супранатуралістичний підходи).
Натуралістичний дуалізм. Сюди відносять релігійні вчення, згідно з якими людина складається з двох рівнів, що забезпечує її існування в різних світах — матеріальному і духовному, Наприклад, у такому вченні як індуїзм душі виступають як самостійні сутності по відношенню до своїх тілесних оболонок Вони здатні після смерті переходити з однієї оболонки в іншу. Цей перехід (реінкарнація) пов'язується з загальним законом (кармою), який за сукупністю добрих та поганих вчинків визначає майбутню долю людини.
Історія людської думки нараховує безліч варіантів постановки та розв'язання проблеми сутності і походження людини. Одним з таких варіантів є натуралістичні (біологізаторські) концепції, домінуючу рису яких складає уявлення про людину як переважно природну істоту, чиї життя і поведінка, індивідуальні і суспільні якості, духовні властивості і підсвідоме обумовлені біологічними чинниками. До таких концепцій відносяться соціобіологія, соціалдарвінізм, євгеніка, теорія Мальтуса та неомальтузіанство, фрейдизм, ідеї расово-антропологічної школи тощо. Щодо проблеми походження людини, то, починаючи з XIX століття, теоретичною основою натуралістичного підходу стають ідеї біологічної еволюції людини, відповідно до теорії Дарвіна. Згідно з теорією видоутворення, людина виникає як прямий наслідок еволюційного вдосконалення живих істот. Чи це дійсно так?
Безперечно, що людина, як біологічний вид "хомо сапієнс", належить до природного світу, біологічні закономірності й чинники відіграють значну роль в її життєдіяльності і їх не можна ігнорувати. Проте специфіка людського існування не пояснюється лише дією природних сил. Якісну відмінність соціального життя не можна з'ясувати тільки біологічним механізмом, бо вона є несумісною з корінним принципом біоеволюції - природним добором. Біологічними чинниками не можна пояснити і духовність людини, вона не є похідною від певного набору генів. Такі прояви людської духовності, як совість, відповідальність, моральність та інше, аж ніяк не потрібні для виживання, для пристосування до навколишнього середовища. При натуралістичному підході до людини вони просто втрачають свій сенс.
^ Спіритуалістичний дуалізм. Ця концепція трактує людину в космічному розумінні. Людина — засіб космічної еволюції, точка перетину світових струменів. Тільки через космічну еволюцію завдяки низці космічних перетворень людська особистість прилучається до абсолютного буття. Прилучення, на думку прихильників цієї концепції, простежується завдяки наявності в людини особливих надприродних властивостей, завдяки яким стає реальністю спілкування з нібито існуючим світом духів. Космічна еволюція, у свою чергу, функціонує тільки завдяки діянню Бога, і водночас Бог є лише моментом космічної еволюції.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42