Главная->Філософія->Содержание->14. Основні концепції істини в філософії (об’єктивістська, прагматистська, конвенціоналістська ті ін.). Об’єктивна істина та історична правда.

14. Основні концепції істини в філософії (об’єктивістська, прагматистська, конвенціоналістська ті ін.). Об’єктивна істина та історична правда.

 

Німецький філософ Г. Гегель був одним із палких критиків агностициз­му. Він захищав спроможність людського розуму досягнути істину. Гегель обґрунтував той факт, щооб'єктивна істина - це не просто відобра­ження наявного стану речей, існуючих конкретних явищ. Істина - це об'єктивне відображення реальності, але - в її сутності, в її суттєвих, істотних характеристиках. Сутність предметів - це довершення їх змісту та його виявлення людською діяльністю. Тому людська суб'єктивність не є лише чимось таким, що заважає отриманню об'єктивного знання про дійс­ність, а, навпаки, тільки через людську діяльність розкривається справжній зміст речей, їх загальна основа, сутність. Практична діяльність, у процесі якої змінюється дійсність, не може скасовувати або змінювати об'єктивні закони реальності. Практика змінює тільки форми існування світу, олюднює його, але згідно з його законами. Через практичну діяльність закони і сутно­сті речей виявляють себе. Тому проблему істини не можна вирішити абстра­ктно (тобто в суто гносеологічному плані, у формі виключно інтелектуально­го процесу), без врахування соціальних умов її досягнення. Людина спромо­жна отримати об'єктивну істину завдяки тому, що її практична діяльність «вписана» в саму реальність, здійснюється саме за об'єктивними законами, але, разом з тим, відповідно до людських цілей, потреб, цінностей. Потрібно лише пам'ятати, що істина є процесом: ЇЇ не можна розуміти як готове знання, незмінне і дане раз і назавжди. Істина, за висловом Гегеля, не є відкарбованою монетою, вона не дається в готовому вигляді, її не можна, як монету, покласти в кишеню. Ніколи не можна сказати, що ти володієш абсо­лютною істиною. Істина є нескінченним процесом наближення до об'єкта, який сам знаходиться в розвитку. Об'єкт розкриває все нові грані завдяки людській суб'єктивності, людській практиці. Тому суб'єктивна сторона істини не є чимось таким, що лише заважає пізнанню об'єктивного змісту. Насправ­ді ж суб'єктивна діяльність є формою виявлення і формою розвитку самого об'єктивного змісту. Істина як процес є об'єктивною за змістом, але суб'єктивною за своєю формою.

     Об'єктивна істина є єдністю абсолютного і відносного моментів, або -    єдністю абсолютної і відносної істини.   ^ Термін «абсолютна істина» має три значення:

·       повне, точне, вичерпне знання, тобто істина «в останній інстанції» (у та­ кому розумінні абсолютна істина - ідеал пізнання, який є принципово не­ досяжним);

·       певна сума елементарних знань («вічних істин»), що мають характер кон- статацій фактів (наприклад, «Волга впадає у Каспійське море», «Марс є планетою Сонячної системи» тощо);

·       знання, яке зберігає своє значення, не спростовується, а лише до­ повнюється і уточнюється з подальшим розвитком науки.

Абсолютність істини не може розумітися як абсолютно завершене і ос­таточне знання. Абсолютність істини означає її стійкість, сталість, неспрос­товність. Мається на увазі, що будь-яке знання, яке претендує на істинність, містить у собі дещо таке, що знайдене на віки, що є безумовним і безпереч­ним надбанням людства. Разом з тим, світ є нескінченним і невичерпним, нескінченним, невичерпним і неостаточним є і його пізнання. Тому будь-яке істинне знання буде уточнюватися, доповнюватися, поглиблюватися. Відно­сний бік істини полягає саме в такій неповноті, неостаточності. Таким чином, істина є суб'єктивним образом об'єктивного світу, вона є єдністю абсолютного і відносного, об'єктивного і суб'єктивного. За своєю природою, характером і цілями пізнання є необмеженою і може давати об'єктивне відображення світу. Але істина завжди конкретна, тобто істо­рично зумовлена і багатопланова. Абстрактний підхід до неї перетворює істину на оману. Помилковим, хибним знанням стає та істина, яка поши­рена за межі її чинності. Сучасна гносеологія відображає всю суперечливу історію усвідомлення істини. Істина в гносеології і досі розуміється неоднозначно. Існують при­наймні чотири найбільш поширені концепції істини: когерентності, праг­матична концепція, концепція конвенціалізму і концепція відповід­ності (кореспонденції).

 

 

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Схожі підручники

• Стан НПС та основні напрями природоохоронної політики Чехії управлінські, організаційні, економічні та юридичні аспекти
• Про інвестиційну діяльність
• Загальні питання з курсу Основи охорони праці
• Вино из одуванчиков
• Банківська Система основні теми
• Бухгалтерський облік у галузях економіки (частина 1)