Загальні питання з курсу Філософія
17. Проблема буття та сущого у філософії. Концепції буття.
Проблема буття є однією з найдавніших тем філософських роздумів і досліджень. "Чому взагалі є сутнє, а не навпаки — ніщо?” — це запитання М. Хайдеггер, один із найавторитетніших філософів XX ст., слідом за Ф.Шеллінгом вважав основним питанням метафізики як науки про фундаментальні основи всього сутнього.
У широкому розумінні буття є захоплююча реальність, гранично загальне поняття про суще взагалі. Буття є те, що існує: матерія, речі, властивості, зв'язки і відносини. У формі духовної реалісті існують ідеї, теорії, гіпотези, навіть плоди найбурхливішої фантазії, науки, міфи та ін. Отже, буття охоплює і матеріальне, і духовне.
На відміну від категорії існування, де акцент робиться на вираженні просто наявності якихось фрагментів реальності, у категорії буття не саме наявність, а присутність конкретних реальностей у їх якісній визначеності.
Категорія буття повніше характеризує багатоманітний світ, тому що існувати і бути виражають різний зміст, що відрізняється вже на рівні буденної свідомості. Якщо людина соціально пасивна. Обмежується життям живої істоти, то про неї говорять, що така людина не живе, а існує. Буття людини, отже, по своїй суті, передбачає активний прояв усіх її сил у всіх сферах життєдіяльності. Буття - загальна основа практично діяльного і пізнавального освоєння людиною світу.
Важливою особливістю категорії буття вважається обов'язкова наявність у реальних речей певних властивостей. Щоб мати які-небудь властивості, річ спочатку повинна бути. І в такому розумінні буття передує всьому, що є у світі.
Існують такі форми буття:
1. Буття речей, властивостей, відносин, процесів природного і штучного походження (тобто створених зусиллями людини);
2. Буття людини;
3. Буття соціальне, в якому розрізняють соціальне життя окремої людини і буття суспільства як цілого;
4. Буття ідеальне (духовне), що поділяється на суб'єктивоване ідеальне (індивідуальне), об'єктивне (поза індивідуальне) і об'єктивоване ідеальне (сукупність завершених творінь духу);
5. Буття біосферне (земна оболонка, охоплена біологічним життям).
Існує декілька абсолютно самостійних концепцій буття. Представники ідеалістичної концепції буття зводять буття до ідеального (мислимого), духовного сущого. Об’єктивні ідеалісти істинним буттям вважають, або Божество, або ідеальний світ (Платон, Августин, Фома Аквінський, Гегель). Суб’єктивні ідеалісти буття приписують свідомості окремого індивіда (Берклі, Юм).
Матеріалістична концепція буття зводить поняття буття до матеріального існування. Тобто справжнім буттям є, або буття матеріальної субстанції, або сукупність матеріальних речей і процесів. Матеріальне буття є первинним в порівнянні з іншими, воно визначає собою усі інші форми буття. Треба розуміти що такий підхід породжує значні труднощі, адже він редукує багатоманітність сущого лише до матеріального існування (Маркс).
Некласична концепція буття. Її представники протиставляють буття як процесуальність і неоформленість сущому, як завершеності та оформленості. Для представників сучасної філософії буття – це неприсутність, щось несуще, його неможливо описати в категоріях існування. Буття може проявлятися в людині, якщо вона відкрита до нього.
Для Канта буття не є властивістю речей; буття - це загальнозначимих спосіб зв'язку наших понять і суджень, причому відмінність між природним і морально-вільним буттям полягає у відмінності форм законополаганія - причинності і цілі. Для Фіхте справжнім буттям є вільна, чиста діяльність абсолютного «Я», матеріальне буття - продукт усвідомлення і самосвідомості «Я». У Фіхте в якості предмета філософського аналізу виступає буття культури - духовно-ідеальне буття, створене діяльністю людини.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42