Управління проектами (частина 2)
9.4. Аналіз ризиків
Після того як ризики ідентифіковані, їх треба проаналізувати. Огляд математичних моделей і методів, які використовуються при аналізі ризиків, наведено в табл. 3.5. Розглянемо детальніше деякі ме-тоди:
Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, ви-являючи величину їх критичних значень.
Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як змінити значення NPV-проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.
Таблиця 3.5
Характеристика найпоширеніших методів аналізу ризиків
Вид методів аналізу Метод Характеристика методу
Якісні Ймовірнісний аналіз Вірогідність виникнення втрат ви-значається на основі статистичних даних, що передували ризикованому періоду, достатності інвестицій, кое-фіцієнта ризику
Експертний аналіз Метод застосовується в разі відсут-ності або недостатнього обсягу почат-кової інформації і полягає в залученні експертів для оцінки ризиків
Метод аналогів Використання бази даних по здійсне-них аналогічних проектах для перене-сення їх результативності на проект, що розробляється
Аналіз сценаріїв роз-витку проекту Метод передбачає розробку декількох варіантів (сценаріїв) розвитку проек-ту і їх порівняльну оцінку. Розрахо-вується песимістичний варіант мож-ливої зміни змінних, оптимістичний і найбільш вірогідний варіант
Метод побудови «де-рева рішень» Передбачає покрокове розгалуження процесу реалізації проекту з оцінкою витрат, збитків і вигод
Частина II. Планування і контроль проекту
Продовження табл. 3.5
Кількісні Аналіз показників граничного рівня Визначення ступеня стійкості проек-ту по відношенню до можливих змін умов його реалізації
Аналіз чутливості проекту Метод дозволяє оцінити, як зміню-ються результуючі показники реалі-зації проекту при різних значеннях заданих змінних, необхідних для роз-рахунку
Імітаційні методи Базуються на покроковому знаход-женні значення результуючого показ-ника за рахунок проведення багато-кратних дослідів із моделлю
Якщо порівнюються два проекти, то проект з більш чутливою NPV розглядається як ризикований, оскільки малі зміни вхідної змінної спричиняють великий розкид значень NPV довкола очікува-ного, тобто більшу невизначеність, а отже і більший ризик.
Аналіз сценаріїв.
Аналіз сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змін-них, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.
Методи Монте-Карло — це загальна назва групи методів для вирішення різних робіт за допомогою випадкових послідовностей. Ці методи (як і вся теорія ймовірностей) з’явились внаслідок спроб людей поліпшити свої шанси в азартній грі. Цим пояснюється і той факт, що назву цій групі методів дало місто Монте-Карло — столиця європейського грального бізнесу.
Імітаційне моделювання по методу Монте-Карло (Monte-Carlo Simulation) дозволяє побудувати математичну модель для проекту з невизначеними значеннями параметрів і, знаючи ймо-вірнісні розподіли параметрів проекту, а також зв’язок між зміна-ми параметрів (кореляцію), отримати розподіл досліджуваного ризику проекту (наприклад, прибутковості).
Тема 9. Управління ризиками в проектах
Першим кроком є встановлення закону ймовірнісного розподілу випадкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків. Відтак, за допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться відповідно до відомого закону роз-поділу вибір значень вхідних даних. Для цих реалізацій випадкових величин розраховують значення змінних, які з ними тісно пов’язані, наприклад, податки. Значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших характеристик.
Цей етап імітаційного моделювання для різних реалізацій вхід-них випадкових величин повторюється достатню кількість разів, ска-жімо, 300. Таким чином, на підставі великої кількості результатів імі-таційних експериментів утворюється закон імовірнісного розподілу NPV, IRR та інших характеристик, які цікавлять аналітика.
«Дерево рішень». Це ієрархічна структура, в основі якої лежать відповіді «так» чи «ні» на певний перелік питань.
«Дерево рішень» — це спосіб представлення правил в ієрар-хічній, послідовній структурі, де кожному об’єкту відповідає один вузол рішення.
Рис. 3.6. Структура «дерева рішень»
Проілюструємо аналіз «дерева рішень» на рис. 3.6.
Частина II. Планування і контроль проекту
Наприклад. Є необроблений алмаз. Якщо його розрізати для огранки, то загальна вартість буде 250000 дол. Якщо не розріза-ти — 100000. При розрізанні алмаз може з ймовірністю 0,2 роз-колотися, і тоді вартість буде 10000. «Дерево рішень» буде мати такий вигляд (рис. 3.7):
Рис. 3.7. Структура «дерева рішень»
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48