РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)
9.3. Екосистеми то їх структура, види екосистем
Поняття «екосистеми» є ключовим в екології. Ідентичним йому є термін «біоценоз» чи «біогеоценоз». Поняття відбиває взаємозумовленість відносин сукупностей живих організмів і неживої природи в межах певної частини біосфери чи в біосфері в цілому. Живі організми та їхнє неживе оточення тісно пов’язані між собою і перебувають у постійній взаємодії. Вона відбувається таким чином, що потоки речовини та енергії створюють чітко визначені біотичні структури й кругообіг речовин між неживою та живою частинами екосистеми і в результаті життєдіяльність одного компонента екосистеми служать джерелом живлення для іншого. Для зручності вчені розглядають екосистему як ізольовану одиницю (рілля, озеро, пасовище, струмок тощо), проте фактично різні компоненти постійно переміщуються з однієї екосистеми в іншу. Наприклад, в екосистему озера змиваються ґрунт і листя.
Крім природних екосистем, існують штучні екосистеми, як-от: космічна станція, зоопарк, акваріум, вазон з кімнатною рослиною тощо.
Необхідність створення цілеспрямованого потоку енергії, з одного боку, та кругообігу речовин — з іншого, накладає певні обмеження на підбір тих видів, які можуть утворювати екосистему. Основу будь-якої, навіть найпростішої екосистеми становить ланцюг живлення (трофічний ланцюг). Основні типи ланцюгів живлення — пасовищний і детритний. Пасовищний ланцюг живлення — це низка живих організмів, де кожний вид живиться попередниками в ланцюзі та, в свою чергу, служить їжею для видів, які посідають вищий рівень. Початок пасовищного ланцюга — автотрофні (ті, що живляться самі) організми, які спроможні синтезувати складні органічні сполуки з неорганічних, використовуючи найчастіше енергію сонячного світла. Це — зелені рослини і фотосинтезуючі бактерії. Автотрофні організми утворюють верхній ярус, або «зелений пояс».
Ті організми, що живляться рослинами, належать до другого трофічного рівня; хижаки, які живляться травоїдними, — до третього. Досить відомі такі ланцюги живлення, як «трава—заєць— вовк», «рослини—комахи—птахи» тощо. Людина в цій класифікації, яка споживає і тваринну і рослинну їжу, посідає проміжне місце між другим та третім трофічними рівнями.
У детритних ланцюгах організми споживають мертву органічну речовину, поступово розкладаючи її на чимраз простіші сполуки — аж до неорганічних. Саме вони замикають кругообіг елементів. Учені відносять ґрунти, де розкладаються речовини, коріння тощо, до нижнього коричневого ярусу.
З біологічної точки зору, до складу екосистеми входять такі компоненти:
1) неорганічні речовини (вуглець, азот, вуглекислий газ, вода тощо), які включаються в кругообіг;
2) органічні сполуки (білки, вуглеводи, гумус), що поєднують біотичну та абіотичну частини;
3) повітряне, водне і субстратне середовище, складовими частинами яких є кліматичний режим та інші фізичні фактори;
4) продуценти, автотрофні організми, переважно зелені рослини, які можуть живитися простими неорганічними речовинами;
5) макроконсументи або фаготрофи (від грецької рка§оа — поглинач), тобто гетеротрофні організми, здебільшого тварини, що живляться іншими організмами або частинками органічної речовини;
6) мікроконсументи, сапротрофи (від грецької зарго$ — гнилий), осмотрофи (від грецької озтоз — поштовх, тиск), гетеротрофні організми, переважно бактерії і грибкові, які одержують енергію внаслідок розкладу мертвих тканин або шляхом поглинання органічної речовини, яка виділяється сама по собі чи витягується сапротрофами з рослин та інших організмів.
Таким чином, екосистема складається з усіх організмів, які населяють певну місцевість, перебувають у різноманітних взає- мозалежностях між собою та оточуючим ці організми фізичним і хімічним середовищем. Кожній екосистемі необхідні певні хімічні речовини, джерело енергії та живі організми — продуценти і редуценти. Більшість екосистем охоплюють також організми — консументи. Всі організми, які входять в дану екосистему, утворюють єдину мережу живлення.
Найбільша і найближча до ідеалу за критерієм «самозабезпечення» біологічна система — це біосфера або екосфера. До її складу входять всі живі організми Землі, які перебувають у взаємодії з фізичним середовищем планети, утворюють єдине ціле, що забезпечує цій системі стійку рівновагу при одержанні потоків енергії від Сонця, її трансформації та випромінювання цієї енергії в космічний простір.
Компенсаційні можливості біосфери в цілому та її складових — літосфери, гідросфери й атмосфери — обмежені. Будь-яка людська діяльність справляє антропогенне навантаження на біосферу, а виникнення машин значно його посилює. Тому процес розвитку виробничої та соціальної сфери неминуче супроводжується збільшенням антропогенного навантаження на природні компоненти біосфери. Природна рівновага в будь-якому регіоні Землі зберігається завдяки саморегуляції і самовідновленню біосфери.
Тоді, коли відходи виробництва й споживання знищуються не так швидко, як вони надходять, виникає забруднення довкілля. Сучасні антропогенні процеси відбуваються в надзвичайно великих масштабах і до того ж збільшуються швидкими темпами.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21