Главная->Регіональна економіка->Содержание->11.3. Платежі за забруднення, їх види і критерії нарахування

11.3. Платежі за забруднення, їх види і критерії нарахування

 

До економічних методів управління процесом приро­докористування належать також платежі за забруднення, які було впроваджено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України в 1992 р.:

•   за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарни­ми та пересувними джерелами забруднення;

•   за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, моря, а також у підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через системи комунальної каналізації;

•   за розміщення відходів промислового, сільськогосподарсь­кого, будівельного та іншого виробництва у навколишньому се­редовищі.

Вперше на міжнародному рівні принцип «забруднювач пла­тить» був обґрунтований Організацією економічного співтовари­ства і розвитку в 1972 р, 3 того часу вказаний принцип став актив­но використовуватися в законодавчій практиці європейських та інших країн світу. В Україні принцип «забруднювач платить» бу­ло впроваджено в 1991 р., а механізм визначення обсягів і стяг­нення платежів урегульовано постановами Кабінету Міністрів України в 1992 та 1999 рр,

Плата за забруднення переслідує різні цілі: стимулюючі, ко­ординаційні, контролюючі та компенсаційні. Стимулюючий ас­пект плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищен­ня або зменшення економічного тиску на них залежно від обсягів викидів (скидів) у ДОВКІЛЛЯ.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів і ски­дів щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі розрахову­ються для підприємства як фізичний обсяг відходів по класах ток­сичності. Встановлюють їх органи Міністерства охорони навко­лишнього середовища України у формі видачі дозволів на викиди та скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів таких речовин визначаються на один рік та дово­дяться до підприємства не пізніше 1 липня попереднього року.

Використовуються два види плати:

а)  за лімітові викиди (скиди) — в межах установлених лімітів викидів (скидів) забруднюючих речовин. Це — податки, фіксова­ні нормативи плати;

б) за перевищення лімітів (скидів) розміщення забруднюючих речовин. Це — штрафні платежі, підвищений розмір плати порів­няно з податками (від одного до п’яти разів).

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднюючих речо­вин і розміщення відходів у межах установлених лімітів (тимча­сово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Крім цього, законом передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зни­ження родючості ґрунтів, продуктивності лісу та водоймищ) від­повідно до встановлених нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємства незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруд­нення не звільняє підприємства від дотримання заходів щодо охорони довкілля, а також сплати штрафних санкцій за екологіч­ні правопорушення й від повного відшкодування збитків.

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Схожі підручники

• семінар №5 з курсу Регіональна Економіка
• Загальні питання з курсу Історія економіки та економічної думки (частина 2)
• ТЕМА 12. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕНТА
• РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2)
• Белая книга (частина 5) (онлайн)
• Розділ ІІ (ЗМ 2) Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період середньовіччя (кінець V – ХV ст.)