РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)
10.2. Екологічний моніторинг, його види то рівні
Для ефективної роботи механізму управління необхідна база даних як про використання ресурсів, так і про джерела забруднення, яку може забезпечити екологічний моніторинг — комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, котра дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.
Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг довкілля. Загальний (стандартний) моніторинг довкілля — це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних у єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях. В Україні його здійснюють десятки міністерств і відомств. Це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державна гідрометеорологічна служба Міністерства охорони навколишнього середовища, Національне космічне агентство України, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство сільського господарства та продовольства, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет з водного господарства, Державний комітет з питань житлово-комунального господарства, Державний комітет природних ресурсів, Державний комітет
із земельних ресурсів, Національний комітет авіації.
Спостереження проводяться за різними методиками, переслідують різні цілі залежно від функцій міністерства, яке їх проводить. Тому результати таких спостережень не можуть служити базою ні для прийняття наукових рішень, ні для прогнозу змін екологічної ситуації по всій території країни.
Оперативний {кризовий) моніторинг довкілля — це спостереження спеціальних показників за окремими об’єктами, джерелами підвищеного ризику в районах, визначених як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками.
Фоновий (науковий) моніторинг довкілля — це спеціальні високоточні спостереження за всіма компонентами довкілля, а також за характером, складом, міграцією забруднюючих речовин, за реакцією живих організмів на забруднення. Він здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на базових станціях тощо.
Комплекс екологічного моніторингу має такі підсистеми: гео- сферний, геохімічний, біологічний. Цілями геосферного моніторингу є оцінка і прогнозування змін в атмосфері, забезпечення мінеральними, земельними та водними ресурсами, стану гравітаційного, магнітного, радіаційного та інших полів, ерозійних процесів у рельєфі.
Геохімічний моніторинг включає дослідження й інвентаризацію джерел забруднення, обсягів та характеру забруднення кожного джерела, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, рослин, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін.
Біологічний моніторинг вивчає стан рослинності, візуальні симптоми пошкодження листя, розвиток лишайників на деревах та інші зміни під впливом природних і антропогенних факторів.
Європейською Економічною комісією ООН у межах Конвенції з трансграничного переносу атмосферних забруднень у 1985 р. прийнято рішення про створення міжнародної спільної програми оцінки впливу забруднення на біосферу. Основою цієї програми є моніторинг лісів, що здійснюється в 24 європейських країнах, а також у СІЛА і Канаді.
Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях: локальному — на території окремих об’єктів (підприємств, міст, гирл річок та інших ділянках ландшафтів). Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах з населенням до 100 тис. осіб доцільно мати принаймні три контрольні станції, від 100 тис. до 300 тис. осіб — не менше п’яти, від 300 тис. до 500 тис. — сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн осіб — 11—24 пункти;
регіональному або обласному — самостійних спостережень не проводить, але розробляє Територіальні комплексні схеми охорони природи;
національному — на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення довкілля від регіональних систем, зі штучних супутників землі і космічних орбітальних станцій. До функцій національного моніторингу входить також прогноз якості довкілля у масштабі всієї країни та її регіонів; .
глобальному — глобальні системи моніторингу довкілля використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Низка країн має мережу наземних станцій, на яких виконується безперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, оксидів вуглецю, азоту, пилу, свинцю, радіонуклідів тощо.
Для збереження фонового рівня якості середовища, порівняно
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21