Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 8.5. Експортний потенціал України та її регіонів - РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2) - Studbook
Главная->Регіональна економіка->Содержание->8.5. Експортний потенціал України та її регіонів

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2)

8.5. Експортний потенціал України та її регіонів

 

Входження економіки України в систему світових гос­подарських відносин, перебудова її господарства з використан­ням досвіду інших країн щодо впровадження ринкових засад зу­мовлюють необхідність визначення наукових підходів, на яких має розвиватися експортний потенціал країни. Розвиток експорт­

ного потенціалу України сприяє підвищенню якості продукції, розвитку експортно орієнтованих галузей і підприємств, підви­щенню їх науково-технічного рівня, прискоренню розвитку нау- комістких галузей та підприємств, на яких виробляється високо- технологічна готова продукція.

Провідне місце в експортному потенціалі Україна та її регіо­нів нині займає продукція чорної металургії, що зумовлює пев­ну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Експортний потенціал машино­будування, харчової і легкої промисловості, сільського госпо­дарства займає в експорті країни незначне місце. Він викорис­товується в недостатній мірі з різних причин: (через якість продукції, її неконкурентоспроможність, політику країн світу та ін.) тощо.

Подальший розвиток експортного потенціалу України певною мірою стримують:

•   негативні тенденції зростання в експорті країни та її регіонів сировинної продукції;

•   надзвичайно ускладнений вихід на світовий ринок українсь­ких підприємств унаслідок протекціоністських заходів з боку де­яких країн світу щодо захисту своїх ринків;

•   недостатній розвиток системи сертифікації та контролю яко­сті експортної продукції в умовах зростання на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, але й до спо­живних і екологічних характеристик продукції;

•   відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рі­вень маркетингової діяльності;

•   критично недостатнє інвестування в перспективні експорт- ноорієнтовані галузі за рахунок внутрішніх і зовнішніх ресурсів;

•   обмежені можливості використання іноземних інвестицій та кредитів для розвитку експортного потенціалу внаслідок низько­го міжнародного рейтингу надійності України.

Негативно впливають на розвиток експортного потенціалу України і низька ефективність виробництва, висока енерго- та матеріаломісткість продукції, відсталість технологічної бази біль­шості галузей виробництва. Саме технологічна відсталість біль­шості галузей не дає можливості широкого впровадження конку­рентоспроможних технологій військово-промислового комплексу в багатьох галузях і виробництвах. Крім цього, економіка країни значно залежить від імпорту енергоносіїв.

Разом з тим, Україна має всі можливості для поліпшення зов­нішньоекономічних зв’язків та нарощування її експорту. Ефектив­на участь її в міжнародному поділі праці залежить не тільки від її природно-ресурсного потенціалу, але й від якості експортного потенціалу та надійних гарантованих умов співробітництва з Україною іноземних фірм і організацій.

Можливості експортного потенціалу України значною мірою залежать від рівня економічного розвитку її регіонів, у тому числі областей, окремих міст. Нині зовнішньоекономічна діяльність України характеризується регіональними особливостями. Так, західні регіони ширше інтегруються з країнами Центральної і За­хідної Європи, східні — передусім, з Російською Федерацією, а південні — з країнами Причорномор’я.

Нині на долю Донецької, Луганської, Дніпропетровської, За­порізької й Харківської областей та м. Києва припадає понад 60 % усього експорту країни. Основу експорту складають чорні метали, металопродукція, машини та обладнання. Дещо скоротив­ся експорт вугілля через його високу собівартість.

Основною тенденцією подальшого розвитку зовнішньоеконо­мічних зв’язків України є поступове збільшення експортних мож­ливостей західних областей та подальша лібералізація їх зовніш­ньоекономічної діяльності. Серед південних областей України за обсягами експорту товарів виділяються Миколаївська й Одеська області за рахунок експорту морських суден та продукції хімічної промисловості.

За обсягами зовнішньої торгівлі, в тому числі експорту най­менша питома вага у зовнішньоекономічному обігу країни при­падає на Волинську, Закарпатську, Чернівецьку, Рівненську, Тер­нопільську і Кіровоградську області. Значну активність у зов­нішньоекономічній діяльності проявляють такі великі міста краї­ни, як Київ, Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Маріу­поль, Львів та ін.

Зростанню зовнішньоторговельного обігу сприяє розширення співробітництва прикордонних областей України і Росії, євроре- гіонів Буг і Карпати, а також подальший розвиток міжрегіональ­ного співробітництва з регіонами Російської Федерації. Виважена державна регіональна зовнішньоекономічна політика сприятиме прискоренню ринкових перетворень та подальшому розвитку економіки України, реалізації пріоритетних регіональних можли­востей розвитку міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’яз­ків, вирівнюванню рівнів соціально-економічного розвитку ре-

В умовах посилення взаємозалежності, глобалізації економіч­них процесів вирішення внутрішніх проблем України цілком за­лежить від визначення оптимального вектора розвитку зовніш­ньоекономічної діяльності. Нині Україна ще не включена на­лежним чином до міжнародної спеціалізації: її питома вага у сві­товому експорті залишається незначною. Це значно зумовлюєть­ся низькою часткою конкурентоспроможної продукції.

Разом з тим, існують потенційні конкурентні переваги україн­ського експорту: наявність технологічно передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових наукоміст- ких видів продукції; значні сировинні ресурси; традиційні ринки збуту української продукції; високий рівень кваліфікації праців­ників.

Досить стабільним попитом в окремих регіонах світу користу­ється вітчизняна продукція металургійного комплексу (прокат чорних металів, сталеві труби, залізорудна сировина, фероспла­ви), частково машинобудування (машини та обладнання), елект­роенергетичної промисловості, будівельної індустрії, промисло­вості будівельних матеріалів (поліроване і віконне скло, каоліни, тугоплавка глина, кварцовий пісок, вироби з граніту, цемент та ін.), хімічного комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бен­зол, шини, лікарські засоби тощо).

Оцінюючи експортний потенціал України, слід виділити, в першу чергу, чорну металургію. В умовах зменшення поставок її продукції до країн СНД і скорочення внутрішнього попиту збільшується експорт продукції чорної металургії на ринки ін­ших країн світу, що підтверджує її достатню конкурентну спро­можність.

Експортний попит став головним чинником зростання вироб­ництва хімічної продукції. У хімічній та нафтохімічній промис­ловості нині зосереджений значний експортний потенціал — біль­ше половини продукції цих галузей реалізується на експорт, пе­реважно в країни далекого зарубіжжя. Експортні потужності під­приємств даних галузей спеціалізуються на виробництві аміаку, шин, азотних добрив та ін.

В структурі експортного потенціалу ще надто низькою є доля машинобудування. З урахуванням загальносвітової тенденції зростання питомої ваги продукції машинобудування у структурі міжнародної торгівлі, що нині складає більше третини експорту, на поставки машинобудівної продукції України припадає менше

10  % її експорту. При цьому Україна зовсім мало експортує нау- комістких високотехнологічних виробів машинобудування.

Динаміка експорту машин і устаткування свідчить як про пев­ну втрату традиційних ринків, так і про тяжкий стан самого ма­шинобудування та втрату ним своїх конкурентних переваг. Тому першочерговим стало підвищення конкурентоспроможності про­дукції машинобудування. Нині світовий рівень якості має лише частина продукції літако- і суднобудування, космічної і військо­вої техніки та озброєння.                                                                                       

Для збільшення обсягів випуску експортної продукції слід відновити експортні потужності підприємств важкого, електро­енергетичного машинобудування, верстато- і приладобудування та з випуску обладнання й устаткування для нафтогазовидобув­ної та нафтохімічної промисловості.      Ці                                                    галузі можуть суттєво                                  

поповнити експортний потенціал України продукцією, яка відпо­відає світовому науково-технічному рівню.                                                                                                                          

Поряд з традиційними видами експорту необхідно створювати нові види продукції у галузях, що використовують новітні досяг­нення науки і техніки. Ними могли б бути:

•   керамічні матеріали і виготовлені з них електротехнічні ке­рамічні вироби, жароміцні деталі, автомобільні керамічні двигу­ни, керамічні газові турбіни та ін.

•   нові металеві матеріали: стійкі до корозії, високої чистоти,

надстійких сплавів, сплавів з ефектом пам’яті, надпровідників тощо;         

•   нові види компонентних та порошкових матеріалів, зносо­стійких, тугоплавких матеріалів і конструкцій, полімерів, пласт­мас для виробництва висококонкурентних товарів і технологіч­них деталей.

Зовнішньоекономічна стратегія України повинна виходити з необхідності:

•   збереження національного   суверенітету країни, гарантуван-              

ня її економічної безпеки;

•   досягнення ефективного господарювання суб’єктів зовніш­

ньоекономічної діяльності на основі їх певної самостійності в цій сфері та дієвого державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;                                            '

•   обмеження лібералізації зовнішньої торгівлі та посилення ролі держави в цій сфері;

•   якісної перебудови всієї системи зовнішніх економічних

зв’язків як передумова подальших структурних перетворень в економіці й інтегрування господарства України в світову еконо­міку.                                                                          ,

Формування і розвиток експортного потенціалу України та її регіонів повинні здійснюватися в таких напрямах:

•   диверсифікація експорту з метою досягнення його максималь­но ефективної та оптимальної структури, розширення асортимен­ту товарів з високим ступенем обробки, суттєвого підвищення в експорті частки наукомісткої продукції, високих технологій, збе­реження існуючих і освоєння українськими виробниками й екс­портерами нових регіональних ринків товарів, технологій, капі­талів і послуг;

•   диверсифікація імпорту і зменшення залежності від нього найважливіших чинників виробництва — енергоносіїв та страте­гічних видів сировини, створення імпортозамінних виробництв;

•   удосконалення системи захисту і підтримки національного товаровиробника, усунення загрози інтервенціоністських імпорт­них поставок, здійснення вибіркового протекціонізму щодо стра­тегічно важливих для економіки України галузей і видів вироб­ництв;

•   розширення транскордонного співробітництва, надання між­народних транспортно-експедиторських послуг з урахуванням геополітичних чинників, створення необхідних транспортних ко­ридорів;

•   активізація участі України в міжнародних організаціях та угрупованнях на основі подальшого розвитку режиму вільної торгівлі з державами СНД, Балтії, Європейського Союзу, укла­дання угод про вільну торгівлю з європейськими та іншими краї­нами світу.

Необхідність диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності пов’язана, по-перше, з незбалансованістю структури економіки та її повільною структурною перебудовою, надмірною енерго- і ресурсомісткістю більшості галузей господарства, низькою кон­курентоспроможністю національного виробництва та гострою потребою в пошуку ринків збуту вітчизняних товарів; по-друге, з надмірною (від 20 до 90 %) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарів (енергоносіїв, сировинних ресурсів) для життєво важли­вих галузей виробництва.

Від подальшого вирішення проблеми диверсифікації зовніш­ньоекономічної діяльності безпосередньо залежатиме майбутнє України як незалежної держави, рівноправного учасника світогос- подарських зв’язків. Здійснення процесу диверсифікації сприяти­ме прискореному входженню України в систему міжнародного поділу праці, вдосконаленню структури її експортного потенціалу.

В найближчі роки експорт металу повинен бути замінений експортом машин, обладнання, металовиробів. Збільшиться ви­робництво експортно орієнтованої та імпортозамінної продукції машинобудування, хімічної промисловості, агропромислового комплексу (в першу чергу, харчової промисловості і сільського господарства).

Виважена державна регіональна зовнішньоекономічна страте-              

гія на довгостроковий період сприятиме, передусім, прискоренню ринкових перетворень та подальшому розвитку економіки У краї­ни, структуризації експортного потенціалу регіонів і вирівню­ванню їх соціально-економічного розвитку.

 

58