РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2)
8.2. Основні форми економічного співробітництво країн світу
В сучасних умовах міжнародне співробітництво країн світу, в тому числі України, відбувається в таких основних формах:
• рівноправна і взаємовигідна міжнародна торгівля товарами й послугами (зовнішня торгівля);
• науково-технічне співробітництво;
• спільна участь заінтересованих країн в освоєнні природних ресурсів та будівництві промислових об’єктів на території інших держав;
• торгівля технологіями або спеціалізація країн на виробництві
комплектуючого обладнання;
• надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг —
виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних тощо;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання
розвитку економіки країни;
• надання кредитів і позик;
• створення спільних підприємств з іншими країнами;
• підприємницька діяльність на території держави, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;
• товарообміни (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
• міжнародний туризм і не заборонені законодавством види діяльності;
• міжнародний рух робочої сили, пов’язаний з міграційними процесами населення між країнами;
• спеціалізація і кооперування виробництва; .
• культурні зв’язки між країнами світу.
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах:
• запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;
• взаємодія, створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних;
• співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;
• обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;
• співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної й економічної інформації.
Нині в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності. Взаємовигідна міжнародна торгівля товарами і послугами традиційно займає провідне місце в складній системі міжнародних економічних зв’язків. Для неї властиві, насамперед, дві характерні риси: переважання пропозиції товарів в одних країнах і попит на них в інших, а також жорстка конкурентна боротьба між її учасниками. Внаслідок цього в умовах науково-технічної революції в розвинутих країнах здійснюється зростання продуктивності праці в усіх сферах економічної діяльності, збільшуються її ефективність та обсяги виробництва.
З метою підвищення конкурентоспроможності економіки та національної безпеки України ведуться активні пошуки інтеграції не тільки в торгівлі, але й у галузях науки, техніки та освіти, торгівлі технологіями, створенні спільних підприємств і в інших сучасних формах зовнішньоекономічної діяльності, в першу чергу, з традиційно важливими партнерами — членами СНД і, зокрема, Росією, а також розвиненими країнами Європи, США, Японією та ін.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60