РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2)
8.4. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України та її регіонів
Міжнародна економічна діяльність України розпочалася у 1991 р. з припиненням чинності колишнього союзного договору, становленням України як незалежної і суверенної держави та підписанням угод з багатьма країнами світу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків. На сьогодні Україна розвиває міжнародні економічні, культурні й інші зв’язки з 204 країнами всіх континентів світу, спираючись на своє геополітичне положення, без- ядерний статус, участь в ініційованій США програмі «Партнерство заради миру», власний природний, науково-технічний та економічний потенціал.
Провідною формою міжнародного співробітництва залишається міжнародна торгівля товарами і послугами. За останні роки обсяги експорту та імпорту товарів і послуг постійно зростали і становили в 2007 р. відповідно 58,2 млрд та 65,6 млрд дол. Більшими темпами підвищувалися обсяги імпорту, що призвело до збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами. Співвідношення між товарами й послугами структурі зовнішньої торгівлі України останнім часом залишалося стабільним.
Провідне місце в експорті та імпорті товарів і послуг України займають країни близького зарубіжжя, на які в 2007 р. припадало відповідно понад 38 % експорту та 40 % імпорту. Якщо експорт товарів і послуг з України більш швидкими темпами зростає до країн близького зарубіжжя, то імпорт товарів і послуг має вищі темпи зростання з країн Європейського Союзу та Зарубіжної Азії.
Визначальне значення в зовнішньоекономічних зв’язках України займає торгівля товарами. Обсяги експорту й імпорту товарів постійно розширюються і становили в 2007 р. відповідно
49,3 млрд та 60,6 млрд США. Унаслідок швидших темпів зростання імпорту збільшувалися й обсяги від’ємного сальдо, яке складало в 2007 р. 11,3 млрд дол.
Лібералізація зовнішньої торгівлі в Україні, її входження в СОТ створили передумови для нарощування експорту вітчизняних товарів та послуг. Але структурні диспропорції економіки України, сформовані в межах колишнього СРСР, мають суттєвий вплив на товарну структуру експорту країни.
Структура зовнішньої торгівлі України товарами зумовлена спеціалізацією її економіки. В 2007 р. в структурі експорту переважали чорні метали та вироби з них (42 % всього експорту України), продукція машинобудування (майже 17 %), продовольчі товари (понад
12 %), продукція хімічної промисловості (більше 10 %), руди й мінеральне паливо (близько 9 %). В імпорті переважали продукція машинобудування (31 %), мінеральне паливо (більше 28 %), продукція хімічної промисловості (понад 14 %), продовольчі товари (6,5 %) і продукція легкої промисловості (майже 3 %).
Провідними регіонами, що формують експортний потенціал країни, є Донецька (майже 22 % усього експорту України), Дніпропетровська (близько 20 %), Запорізька (майже 9 %), Луганська (8 %), Полтавська області (більше 4 %) та м. Київ (11 %).
У структурі імпорту товарів збільшилася частка наземних транспортних засобів, механічного обладнання, нафти та нафтопродуктів, деяких марок чорних металів. Основна частка імпорту направляється в м. Київ (39 %), значно менше — в інші регіони: Дніпропетровську (близько 9 %), Донецьку (більше 7 %), Запорізьку (майже 6 %), Київську й Одеську (понад 4 %) та Харківську (4 %) області.
Головними партнерами України в торгівлі товарами залишаються країни СНД. Нині питома вага зовнішньоторговельного обігу з цими країнами перевищує 40 % від загального товарообігу, в тому числі в експорті даний показник сягає 38 %, а в імпорті — більше 40 %.
Основним торговельним партнером України залишається Російська Федерація, на яку припадає понад 20. % експорту та майже 28 % імпорту країни. Внаслідок імпорту з Росії великих обсягів паливно-енергетичних ресурсів Україна має з нею негативне зовнішньоторговельне сальдо, яке становило в 2007 р. більше
4,1 млрд дол. Крім нафти, газу, вугілля, Росія поставляє в Україну різноманітну продукцію машинобудування (легкові і вантажні автомобілі, радіоапаратуру, відеомагнітофони, персональні комп’ютери, швейні машинки, годинники), легкої промисловості (тканини, одяг, взуття), а також синтетичний каучук, целюлозу, папір, кольорові метали, рибу та рибопродукти, ліс і лісоматеріали, електроенергію та деякі сорти чорних металів.
Експорт товарів України до Росії за останні роки значно зріс і склав у 2007 р. 12,7 млрд дол. У структурі експорту переважають чорні метали, металеві труби, марганцева руда, трактори, сільськогосподарські машини, прокатне устаткування (у тому числі доменне і сталеплавильне), металорізальні та деревообробні верстати, екскаватори, автомобільні крани, автобуси, телевізори, касетні магнітофони, холодильники, цемент, скло, мінеральні (азотні) добрива, вироби із золота, платини та срібла, м’ясо і м’ясопродукти, олія, молочні продукти та цукор.
В останні роки зростає експорт України в інші країни СНД. Порівняно з 2000 р. експорт у Казахстан підвищився у 19 разів, у Вірменію — у 18, Грузію — в 14, у Білорусь — більше як у 5 разів. У цілому Україна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо з Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Киргизстаном, Молдовою та Таджикистаном. Разом з тим, вона володіє великим від’ємним торговельним сальдо, крім Російської Федерації, з Туркменістаном, Казахстаном і Узбекистаном.
За винятком країн СНД, Україна активно розширює зв’язки з багатьма іншими державами світу. Найбільші обсяги експортних поставок товарів з України здійснювалися до Туреччини — понад 7 % від загального обсягу експорту, Італії — більше 5,4, ФРН та Польщі — по 3, Угорщини — 2,5, США — понад 2, до Єгипту — майже 2 й Індії — 1,5 %.
Найбільші імпортні поставки товарів в Україну здійснювалися з ФРН — близько 10%, Туркменістану — 7,8, Китаю — 5,5, Польщі — майже 5, Італії — 3, Казахстану — близько 3, з Білорусії, США, Японії та Франції — більше 2 % з кожної.
Важливою складовою зовнішньоекономічної діяльності країни є послуги, без розвитку і надання яких неможливо створити високоефективну економіку, забезпечити національну безпеку та вирішити міждержавні економічні й інші зв’язки.
Україна здійснює зовнішньоторговельні операції послугами з більш ніж 200 країнами світу. Останнім часом обсяги експорту та імпорту послуг постійно зростали і становили в 2007 р. відповідно 9,0 млрд і майже 5 млрд дол. Таким чином, Україна має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами — понад 4 млрд дол. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послугами склали транспортні (68 %), різні ділові, професійні та технічні послуги (майже 13 %). В імпорті переважають транспортні (понад 22 %), фінансові (18 %), різні ділові, професійні та технічні (16 %) і державні послуги (14,0 %).
Провідне місце в експорті зовнішньоторговельних операцій послугами займають країни СНД (більше 41 %), але їх частка в останні роки скорочується, тоді як питома вага країн ЄС зростає. Найбільші обсяги експорту послуг здійснювалися до Російської Федерації — майже 38 % від загального експорту України, Сполученого Королівства Великобританія, Швейцарії, США, Кіпру, ФРН, Бельгії.
Таким чином, найбільша частка в загальному експорті послуг припадає на транспортні послуги, в структурі яких більше половини займає транзит російських енергоносіїв (нафти, нафтопродуктів та природного газу). Важливе значення в недалекій перспективі в розвитку транспортних послуг матиме транзит казахської, Каспійської та близькосхідної нафти і будівництво через територію України трансєвроазійських автомагістралей із Західної Європи до Китаю.
Слабо представлена Україна на ринку будівельних послуг, експорт яких становив у 2007 р. лише 98,5 млн дол., а також послуг приватним особам і послуг у галузі культури та відпочинку (69,9 млн дол.).
Найважливішою складовою частиною і формою міжнародних економічних відносин та необхідною умовою становлення світового господарства є міжнародний рух капіталу.
В Україні спостерігається стабільна тенденція до зростання обсягів іноземних інвестицій в її економіку, особливо в найбільш привабливі галузі промисловості, підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, операції з нерухомістю, орендою та наданням послуг. Якщо в 2000 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України становили лише 3,9 млрд дол., то в 2007 р. — вже 29,5 млрд дол. Інвестиції вкладали 123 країни світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр — 5,9 млрд дол., Німеччина — 5,9 млрд, Нідерланди — 2,5 млрд, Австрія —
2,1 млрд, Сполучене Королівство Великобританія — близько
2 млрд, Російська Федерація — 1,5 млрд, США — 1,4 млрд, Франція, Віргінські острови і Швеція — більше ніж по 1 млрд дол.
Основні іноземні інвестиції зосереджені: на підприємствах промисловості (майже 28 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну); у фінансових установах (понад 16 %); на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (більше 10 %); в організаціях, що здійснюють операції з нерухомістю, оренду і надання послуг (близько 9 %).
Найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій одержали наступні регіони України: м. Київ (більше 32 %), Дніпропетровська (9 %), Донецька (майже 5 %), Харківська (понад 4 %), Київська (4 %), а також Одеська, Запорізька області та АР Крим.
У 2007 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано майже 6,2 млрд дол. прямих інвестицій, з яких 86 % — з Донецької області. Переважна частка інвестицій була спрямована до Кіпру.
Формування високоефективної та конкурентоспроможної економіки України неможливе без орієнтації країни на залучення її до процесів техноглобалізму. Це — планетарний напрям інтернаціоналізації створення і освоєння, виробничого і комерційного використання, трансферу (передання) й дифузії (поширення) інновацій та технологій.
Транснаціональна комерціалізація інновацій і технологій опосередковується світовим ринком технологій, тобто сукупністю- міжнародних ринкових відносин його суб’єктів з приводу прибуткового використання прав власності на його об’єкти — технології продуктів, процесів управління.
Складовими світового ринку технологій є регіональні ринки технологій. Для України таким регіональним ринком є європейський, у першу чергу, східноєвропейський ринок. Співпраця з багатьма країнами у створенні і впровадженні інновацій та технологій у виробничий процес сприяє підвищенню продуктивності праці та ефективності виробництва, його конкурентоспроможності на світовому ринку.
У сучасний період Україна прагне активізувати міжнародні зв’язки у сфері науково-технічного співробітництва. До нинішніх форм міжнародного комерційного трансферу технологій належать угоди: ліцензійні, патентні, з приводу передання ноу-хау, лізингу, створення зарубіжних філіалів транснаціональних корпорацій (ТНК) і спільних послуг у сфері виробництва, обігу та
управління (інжиніринг, колсантинг, інформінг, менеджмент, підготовка персоналу тощо), а також міжнародне науково-технічне співробітництво (кооперація, замовні роботи).
До активу науково-технічного співробітництва України слід віднести співробітництво її з Росією, Казахстаном, США і Норвегією в освоєнні космічного простору та високий рівень технологій воєнно-промислового комплексу, продукція якого користується широким попитом на світовому ринку високотехнологічних товарів.
Важливим елементом розвитку взаємовигідних торговельно- економічних зв’язків України з країнами світу є переміщення акценту зі співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні суб’єктів господарювання шляхом створення спільних підприємств. Спільні підприємства — одна з найбільш прогресивних комплексних форм довгострокового економічного, науково- технічного та виробничого співробітництва, оскільки підприємства, які створюються компаніями двох або більше країн, дають можливість поєднати ресурси, досвід, зв’язки підприємств із змішаним капіталом. В Україні таких зареєстровано понад однієї тисячі. Формування спільних підприємств в Україні нині є досить актуальним і позитивним, оскільки ці підприємства надають значні інвестиції та нові технології управління, створюють робочі місця і сприяють навчанню місцевих робітників наукової організації праці в умовах використання сучасних технологій, стимулюють процес виробництва конкурентоспроможної продукції та полегшують її вихід на міжнародні ринки. Сфера діяльності спільних підприємств в Україні — промислове виробництво, будівництво, туризм, торгівля, посередницькі послуги. Найбільша кількість спільних підприємств (понад 95 %) в Україні діє в обробній промисловості, в тому числі 22 % — у машинобудуванні і металообробці, 12 % — у деревообробній і целюлозно-паперовій галузях. Найпотужніші спільні підприємства (із значною кількістю штатних працівників) створені у паливній промисловості.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60