НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 1)
1.1 Походження, сутність та концепції виникнення грошей
Гроші посідають значне місце в ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії.
Зрозуміти економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння причин їх виникнення та закономірностей розвитку. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна (рис. 1.1).
Послідовники раціоналістичної концепції пояснювали появу грошей наслідком домовленості, угоди між людьми з метою спрощення і полегшення процедури обмінів товарів. Обґрунтування цієї концепції здійснив Арістотель (384-322 рр. до н.е.) у праці «Нікомахова етика»: «...що бере участь у обміні, має бути якимось чином зіставленим... за загальною домовленістю з’явилась монета...» (див. Арістотель «Нікомахова етика» Т. 4. — С. 156).
У міру ускладнення відносин обміну суб’єкти господарювання шукали і домовлялися про найбільш зручний засіб, здатний обслуговувати ринкові відносини. На певному етапі цю роль стали виконувати дорогоцінні метали, а також їхні замінники — паперові гроші (див. рис. 1.1).
Водночас підхід до тлумачення походження грошей з позицій раціоналістичної концепції має місце в деяких працях і сучасних економістів. Зокрема, німецький економіст Г. Кнапп (1842-1926) у «Нарисах державної теорії грошей» стверджує, що гроші — це продукт права, продукт держави. На його думку, створені державою гроші, приймаються незалежно від їхнього металевого вмісту і є умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою. М. Фрідмен і А. Шварц: «...гроші являють собою певну річ, якій ми даємо чисельну величину за допомогою відповідної процедури; вони не мають природної основи...» (див. М. Фрідмен, А. Шварц «Грошова статистика США», 1970. — С. 137). У підручнику П. Самуельсона «Економіка» (див. «Економіка», 1964. — С. 69) стверджується, що гроші є штучною соціальною умовністю, яка визначається суспільством (див. рис. 1.1). Ідея про гроші як «витвір домовленості» переважала аж до кінця ХVШ ст., археологічні дослідження розвінчали її постулати.
Представники концепції еволюційного походження вказують на товарну природу грошей:
Гроші — продукт історичного розвитку, що має товарну форму. Розвиток товарного виробництва (ринку) зумовлює необхідність у загальному засобі обміну. У різні часи в різних народів таким засобом були найрізноманітніші товари: худоба, хутро, зерно, прикраси, золото як особливий товар-еквівалент.
Послідовниками еволюційної концепції походження грошей стали представники класичної школи політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.
А. Сміт (1723-1790) у праці «Дослідження про причину та природу багатства народів» (1776) аргументує положення про те, що розвиток грошей пов’язаний з історичним процесом суспільного поділу праці: «...гроші зробилися загально прийнятим засобом торгівлі з тих пір, як закінчилась мінова торгівля, але подібних до всіх інших товарів, золото і срібло обмінюється у своїй вартості...» (див. у 5 розд. 1 кн. «Дослідження про причину та природу багатства народів»).
А. Сміт та Д. Рікардо розглядають гроші не інакше як технічне знаряддя для обміну та торгівлі, ставлячи на перше місце їхню функцію обігу.
У працях К. Маркса зроблено аналіз історичного процесу еволюційного розвитку грошей за рахунок багаторівневої спеціалізації виробництва, суспільного поділу праці та розширення масштабів суспільного обміну і сформовано в таких формах (див. рис. 1.1):
Перша форма — проста, або випадкова, форма вартості — властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак уже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.
Друга форма — розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів — товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-екві- валентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:
— одній тварині;
— одній сокирі;
— одному аршину полотна тощо.
|
|
Третя форма вартості — загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний усім. У зв’язку з такою об’єктивною необхідністю з товарної маси почали виділятися товари, що виконують роль загального еквівалента. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, слонова кістка. Однак у цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.
Внаслідок розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості — грошової, для якої характерні такі риси:
> загальне визнання цього факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб’єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на товар-гроші;
> наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;
> тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.
Отже, гроші за своїм походженням — це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті самі дві властивості, що й будь- який інший товар:
> володіють споживчою вартістю (наприклад, золото у формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини);
> володіють вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.
У той же час гроші, на відміну від звичайних товарів, є особливим товаром:
> споживча вартість товару, що виконує роль загального еквівалента, ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки за їхньою допомогою людина може задовольнити будь- яку потребу);
> вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власникові грошей. В той же час вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.
Таким чином, гроші — історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється зі зміною умов виробництва.
Гроші розв’язали протиріччя товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ розділився на дві частини: перша — товар- гроші, друга — всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їхня вартість — з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою вартість.
З аналізу еволюційної концепції випливають важливі висновки:
> гроші — це товар, що виділився стихійно;
> гроші — це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента;
> гроші розв’язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, яке властиве всім товарам, у тому числі й грошам.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65