Главная->Гроші та кредит->Содержание->5.1 Інфляція: її сутність, причини, види й типи

5.1 Інфляція: її сутність, причини, види й типи

 

Інфляція — це процес знецінення грошей та загальне підвищення цін на то­вари і послуги внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась не забезпеченою економічними благами.

Термін «інфляція» (від лат. Іп/Іаііо) буквально означає «здуття або набухання». Дійсно, фінансування державних видатків (наприклад, у періоди екстремального розвитку економіки в часи війн, революцій) за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розміну банкнот призводило до розширення грошового обігу та зне­цінення паперових грошей.

Як правило, інфляційні процеси були пов’язані безпосередньо з війнами або епі­деміями, тривалими неврожаями та іншими стихійними лихами, що зумовлюють по­літичні і соціальні потрясіння.

Інфляція була характерна для грошового обігу:

>       США — у період війни за незалежність 1775-1783 рр.;

>       Франції — у період Французької революції 1789-1791 рр.;

>       Англії — під час війни з Наполеоном на початку XIX ст.;

>       Росії в 1769-1895 рр.;

>       Особливо високих темпів інфляція набула у Німеччині після Першої світової війни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягла 396 квінтильйонів марок, а грошова одиниця знецінилась у трильйон разів.

Уперше термін «інфляція» був застосований для характеристики економіки США в період громадянської війни 1861-1865 рр. Він засвідчував процес перевантаження, «набухання» каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи.

Остаточно цей термін було введено в науковий обіг з метою теоретичного відо­браження певного стану економіки після Другої світової війни.

Ці історичні приклади доводять, що інфляція не є породженням сучасності, а мала місце і в минулому.

Сучасній інфляції притаманний ряд відмітних особливостей. Якщо раніше ін­фляція була локальною, то зараз вона всеохоплююча; раніше вона охоплювала певний період, тобто мала періодичний характер, а зараз — хронічний; сучасна інфляція пе­ребуває під впливом не тільки грошових (монетарних) факторів (розбалансуванням грошової системи, надмірної грошово-кредитної емісії, валютних відносин тощо), а й негрошових факторів (монополізації економіки, здороження товарів критичного ім­порту (енергоносіїв), сировинних матеріалів тощо).

Отже, інфляція як багатофакторний процес — це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що зумовлено порушенням закону грошового обігу. Таким чином, глибинні причини інфляції перебувають як в сфері обігу, так і в сфері виробництва, і дуже часто зумовлюються економічними і політич­ними відносинами в країні. Наслідком такої невідповідності є знецінення гро­шової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Слід зазначити, що не тільки зростання цін є основним проявом інфляції. Інфля­ція може бути відкритою і прихованою.

Знецінення грошей може відбуватись і за відсутності відкритого зростання цін — їхньому утриманні на відносно фіксованому рівні за допомогою адміністративних важелів.

В економіці України інфляція виникла ще в період існування СРСР у 50-60-х роках XX ст. і була пов’язана з різким падінням ефективності суспільного виробни­цтва. Однак вона була прихованою і проявлялася в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію і високих на всі види сировини.

Слід зазначити й те, що прихована інфляція найбільш деструктивна, тобто по­збавляє виробників економічних стимулів, потребує постійних державних дотацій, руйнує ринкові відносини, породжує «тіньову» економіку, спекуляцію та хабар­ництво.

Інфляція є складним економічним явищем і не має однозначного тлумачення серед економістів. Щодо причин інфляції існує кілька теорій. Одна з найпоширені­ших — теорія інфляції попиту, засновником якої був Дж. Кейнс.

У кейнсіанських теоріях наголошується, що причиною інфляції є перевищення попиту над пропозицією (тобто надмірний попит на гроші відносно пропозиції то­варної маси) — теорія інфляційного розриву.

Пізніше в умовах відсутності надмірного попиту кейнсіанська ідея була допов­нена і розвинута теорією інфляції витрат. Сутність цієї теорії заключається в тому, що підприємці для покриття своїх зростаючих витрат намагаються весь час продати свою продукцію за більш високою ціною, а профспілки весь час намагаються підняти заробітну плату. Це, в свою чергу, змушує роботодавців підвищувати ціни.

Така низка причин, на думку прихильників цих теорій (попиту та витрат), і спри­чинює інфляцію.

По-іншому пояснюють причини інфляції представники монетаристської теорії. М. Фрідмен, засновник монетаристської школи, стверджує, що основними чинника­ми формування інфляції є зміна грошової маси, тому причини її виникнення треба шукати у сфері обігу.

Із середини 60-х років ХХ ст. в економічній теорії інфляція цін розглядається як багатофакторний процес, що відбувається у сфері обігу, виробництві, охоплює всі складові економічної системи. Чинники, які призводять до інфляції, не діють окремо, проте їхнє різномаїття в цілому можна класифікувати так:

>      вплив на інфляцію мілітаризації економіки: особливість її полягає в тому, що для виробництва військової техніки залучаються найпередовіші технології, використовуються дорогі, найвисокоякісніші матеріали, залучаються наукові та інші працівники найвищої кваліфікації — усе це веде до збільшення витрат державного бюджету, спричинюючи інфляційне його фінансування;

>      вплив на інфляцію зростання витрат виробництва: перевищення темпів зрос­тання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці; переви­щення темпів зростання податків над темпами зростання доходів; зростання цін на сировину та енергоресурси. Ця негативна динаміка веде до збільшен­ня собівартості продукції товаровиробника, яка врешті-решт призводить до збільшення середнього рівня цін на всі кінцеві товари та послуги, спричинюю­чи інфляцію;

>      вплив на інфляцію зростання сукупного попиту: він може бути з декількох причин:

•        по-перше: безпосередньо пов’язаний з дією монетарних факторів, насампе­ред з надлишковою емісією грошей (постійне підвищення соціальних га­рантій, пенсій тощо при незмінній динаміці ВВП в країні), яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією на товари і послуги, що викликає «спіраль» (зарплата — ціни) інфляції або порушення закону рівноваги І. Фішера:

МУ = Р й(ВВП) (в реальній економіці: кожне підняття мінімальної заро­бітної плати, пенсії, стипендії тощо буде призводити до збільшення цін на всі товари та послуги на ринку, якщо рівень виробництва в країні залиша­тиметься незмінним);

•        по-друге: зростанням сукупного попиту, не пов’язаним зі збільшенням грошової маси. Причиною збурення сукупного попиту в цьому випадку є оптимістичні очікування підприємців щодо майбутньої кон’юнктури в умовах повної зайнятості (підвищення рівня життя населення). За цих умов зростання сукупного попиту зумовлює зростання цін;

•        по-третє: зміни структури ринку, пов’язані з владою монополій, олігопо- лій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зрос­танні цін.

За формами прояву інфляції можна виділити:

—   цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

—   інфляцію заощаджень — при зафіксованих державою цінах, доходах, поваль­ному дефіциті товарів знецінення грошей проявляється у зростанні вимуше­них заощадженнях у населення;

—   девальвацію, за якою знецінення грошей проявляється у падінні їхнього кур­су до іноземних валют.

Залежно від середньорічних темпів зростання (приросту) цін розрізняють п’ять типів інфляції:

>      повзучу: прискорене зростання маси грошей в обороті без помітного підви­щення цін — до 5-10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією маси грошей без помітного підвищення зростання цін. Цей процес стимулює під­приємницьку активність, гроші використовуються для пожвавлення попиту, нагромадження тощо. Така інфляція немає негативних наслідків, мало відчут­на для економічних агентів та притаманна більшості розвинутих країн, стиму­люючи їхній економічний розвиток та зростання.

 

>      помірну: прискорене знецінення грошей у формі зростання цін на 5-20% за рік. Така інфляція стає відчутною для всіх економічних суб’єктів, і вони по­чинають вживати певних заходів для адаптації їх у нових умовах господарю­вання (підприємці починають поступово підвищувати ціни на свої товари, від­повідаючи на зростання сукупного попиту, збільшуються державні видатки на фінансування соціальних гарантій населенню, спричинюючи нову емісію грошей тощо). Поступово інфляція поширюється на всі сектори економіки, порушуючи рівновагу всього ринку;

>      галопуючу: зростання цін досягає 20-50%, а інколи 100% за рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена або галопуюча інфляція призводить до випередження сукупного попиту порівняно з товарною пропо­зицією, спричинюючи нерівномірне, стрибкоподібне зростання цін. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообі­гу, втрачається стимул до інвестицій, зменшується процес суспільного нагро­мадження з боку усіх суб’єктів господарювання, що посилює руйнівний вплив на грошовий обіг (гроші зі сфери нагромадження чи заощадження переходять у сферу обігу);

>      гіперінфляцію: надзвичайно високі темпи зростання цін — більш як на 100% за рік. Гіперінфляція часто пов’язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. На цій стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін в усіх секторах економіки, спричинюючи хаос на ринку, поширення бартерних операцій, порушення фінансово-кредитного механізму, що призводить до не­справедливого перерозподілу доходів та багатства в суспільстві, соціальної та політичної нестабільності;

>      супергіперінфляцію: катастрофічне зростання цін — до 1000% за рік і більше. На цій стадії гроші починають втрачати всі свої функції, купюри низьких но­міналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, розвивається платіжна криза та поширюється бартер.

Для промислово розвинутих країн характерна повзуча інфляція, тобто невелике, помірне обезцінювання грошової одиниці з року в рік.

У країнах, які розвиваються, переважне місце посідає галопуюча та гіперінфля­ція. Останню переживають переважно ті країни, які здійснюють докорінну ломку своїх економічних систем. Зростання цін, що перевищує темпи в 50% щомісячно, кла­сифікують як супергіперінфляцію. У 80-90-х роках ХХ ст. навіть такі економічно міц­ні країни, як Ізраїль, Німеччина, Франція, Югославія, не кажучи вже про більшість латиноамериканських країн, потрапили в полон глибокої інфляції.

Залежно від причин, які призводять до інфляційних процесів, розрізняють два типи інфляції:

—               інфляцію попиту;

—               інфляцію пропозиції (витрат).

Інфляція попиту.

Традиційно вона виникає за надмірного попиту. Попит на товари більший (АБ), ніж пропозиція товарів (Л8), у зв’язку з тим, що виробничий сектор не в змозі задовольнити потреби населення. Цей надлишок попиту призводить до зростання цін. Спостерігається наявність великої кількості грошей за малої кількості товарів.

Інфляція попиту може бути спричинена:

•        мілітаризацією економіки та збільшенням військових витрат. Військова техні­ка та військова продукція не функціонують на ринку, її купує держава та на­правляє в запас. Гроші для обслуговування цієї продукції за суттю не потрібні, оскільки вона не переходить із рук в руки;

•        дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу. Покриття дефіциту здійснюється або державними позиками, або емісією банкнот, що дає державі додаткові кошти, а отже, і додатковий попит;

•        кредитною експансією банків. Розширення кредитних операцій банків та ін­ших кредитних закладів призводить до збільшення кредитних знарядь обігу, які також створюють додаткові вимоги на товари та послуги;

•        припливом іноземної валюти в країну, яка за допомогою обміну на національну грошову одиницю спричинює загальне зростання обсягу грошової маси, а от­же, і надлишковий попит;

•        надмірні соціальні виплати тощо.

Графічне зображення інфляції попиту зображено на рис. 5.2. Як видно з графіка, стимулювання сукупного попиту на горизонтальному відрізку 1 кривої А8 (фаза де­пресії) не містить у собі інфляційної небезпеки, оскільки воно зумовлює зростання реальних обсягів виробництва без зростання рівня цін. На відрізку 2 кривої А8 (фаза пожвавлення) відбувається часткове інфляційне зростання, оскільки приріст вироб­ництва (Ц₁ ^ 0^ починає відставати від приросту зростання рівня цін (Р₁ ^ Р₂), при постійному збільшенні сукупного попиту на товари і послуги (А^₁ ^ А^₂). На відрізку 3 економіка досягає повної зайнятості в усіх секторах виробництва та спо­стерігається потенційний обсяг національного виробництва (0.₂).

 

Це означає, що будь-яке подальше зростання сукупного попиту не може бути за­доволене наявними виробничими ресурсами. Виробничі можливості економіки за такого рівня технологій та виробничих потужностей вичерпані. І тому зростання су­купного попиту (А^₂ ^ А^₃) спричинює не зростання обсягів виробництва, а суто інфляційне зростання цін (від Р₁ до Р₃).

Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбу- ається під впливом загального збільшення сукупного попиту на товари і пос­луги, спричиненого:

—   безпосередньо дією монетарних факторів (надлишковою емісією грошей);

—   досягненням потенційного рівня національного виробництва (такий обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості і використання всіх ресурсів).

Інфляція витрат виробництва. Цю інфляцію розглядають зазвичай з позиції зростання цін під впливом наростаючих витрат виробництва, насамперед зростання витрат на заробітну плату.

Причини такої інфляції:

•        зниження темпів зростання продуктивності праці, спричинене циклічними коливаннями або структурними змінами у виробництві, що призводить до збільшення витрат на одиницю продукції, а отже, до зменшення прибутку. У кінцевому результаті це відбивається на зниженні обсягу виробництва, скоро­ченні пропозиції товарів та зростанні цін;

•        розширення сфери послуг, поява нових видів з більшою заробітною платою та відносно низькою, порівняно з виробництвом, продуктивністю праці. Як на­слідок виникає загальне зростання цін на послуги;

•        підвищення оплати праці за певних обставин в результаті активної діяльності профспілок, що контролюють номінальну заробітну плату. Компанії відпові­дають на таке зростання інфляційною спіраллю: підвищення заробітної плати призводить до зростання цін та нового підвищення заробітної плати;

•        високі непрямі податки (вони включаються до ціни товарів) характерні для багатьох держав;

•        загальний рівень витрат зростає.

Графічне зображення інфляції пропозиції зображено на рис. 5.3. На рис. 5.3 пока­зано, що інфляція витрат виникає внаслідок змін (збільшення) витрат виробництва і пропозиції (зменшення) на ринку. Зростання цін на сировинні ресурс зумовлює зрос­тання витрат на одиницю продукції, що призводить до скорочення прибутків підпри­ємств. Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції (А8₁ ^ А8₂) товарів та послуг, що, в свою чергу, спричинює зростання цін (Р₁ ^ Р₂) (за умови постійного рівня попиту на товари і послуги з боку всіх економічних суб’єктів — А^). Таким чином, графічно інфляцію витрат можна проілюструвати зміщенням кривої А8 ліворуч (А8₁ ^ А8₂).

Отже, інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

— зростання цін на енергію та сировину;

-      зростання номінальної заробітної плати.

 

Інфляція витрат та інфляція попиту взаємопов’язані та взаємообумовлені, їх важко чітко розділити. Надлишкова грошова маса в економіці завжди породжує підвищений попит, спричинюючи порушення рівноваги ринків у сфері сукупного попиту і сукупної пропозиції, реакцією на яке є зростання цін. Будучи продуктом розбалансованого грошового ринку, інфляція попиту розповсюджується далі, вражає виробництво і споживання, деформує споживчий попит, посилює нерівномірність і непропорційність розвитку різних галузей господарства, призводячи в результаті до інфляції витрат.

Будь-яка сучасна система економіки інфляційна і в ній діють фактори, які при­зводять до інфляції попиту так витрат.

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65

Схожі підручники

• Основы эффективных продаж (онлайн)
• Загальні питання з курсу Основи охорони праці
• Методичка з курсу Політологія
• Реферат на тему « Особливості та недоліки оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення в Україні »
• Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ
• Мікро економіка. План семінарських