НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 1)
2.4 Закон грошового обігу
Закон вартості і форма його прояву у сфері обігу (закон грошового обігу) характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу, К. Маркс вивів закон грошового обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на кількість обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їхніх цін і швидкістю обігу грошей.
Розвиток кредитних відносин обернено впливає на кількість грошей. Зменшення кількості грошей спричинене погашенням певної частини боргових вимог і зобов’язань шляхом взаємозаліку. Кількість грошей для обігу і платежу визначається в умовах розвинутого кредитного господарства такими умовами:
• загальним обсягом товарів та послуг, що перебувають в обігу (пряма залежність);
• рівнем товарних цін і тарифів на послуги (пряма залежність, тому що чим вищі ціни, тим більше потрібно грошей);
• ступенем розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність);
• швидкістю обігу грошей, зокрема кредитних (обернена залежність).
Таким чином, закон, що визначає кількість грошей в обігу (кг), набуває такого вигляду:
|
|
|
|
де — сума цін товарів і послуг, які реалізуються в певний період;
К — сума цін товарів і послуг, які продані в кредит
П — сума платежів за борговими зобов’язаннями
В — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів
О — середня кількість обігів грошової одиниці.
Отже, суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу кожної економічної системи (економіки) на певний період повинна бути та необхідна сума грошей (М), яка потрібна всім активним суб’єктам господарювання для оплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.
Між загальною кількістю грошей і швидкістю їхнього обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується, і навпаки, при зменшенні швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна економічній системі для обслуговування товарно-грошових операцій, збільшується. Для ілюстрації цього зв’язку розглянемо малюнок на якому економічну систему (економіку) відобразимо у вигляді терезів, де спробуємо її урівноважити завдяки взаємодії її основних елементів (рис. 2.4):
> на одній половині нашій моделі буде добуток середнього рівня цін на кількість товарів та послуг які виробляються в економіці —
(.ВВП):
• проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит (К) і для їхньої реалізації гроші в певний моментне потрібні. Отже, при збільшення реалізації товарів і послуг у кредит
відповідно зменшується величина необхідної маса грошей в обігу Мн
;
• водночас в обігу гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів чи послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а й забезпечують погашення різних боргових зобов’язань (П), передусім щодо купівлі товарів у кредит, виконуючифункцію платіжного засобу. За умовизбільшення цих платежів в обігу
необхідна додаткова маса грошей■ понад ту, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг
|
|
• однак не всі боргові зобов’язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають зустрічний характер (В), то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей. За умови збільшення взаємопогашуваних безготівкових платежів (ТВ) необхідна маса грошей зменшується (Мі).
> на другій: сукупна маса грошей, яка обслуговує всі економічні процеси, М;
> 
«плече» терезів визначимо як середню кількість обігів грошової одиниці О.
Таким чином, на кількість грошей, необхідних для обігу, безпосередньо повинна впливати кількість товарів і послуг, які вироблені та реалізовані за певний період, а зворотний вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, мають:розви- ток кредитних відносин, безготівкові розрахунки, а також швидкість обігу грошей як основний показник ділової активності всіх суб’єктів господарювання в економічній системі.
|
|
Забезпечення стійкості грошового обігу, його впорядкування та стабілізації мають найважливіше значення для нормалізації товарно-ринкових відносин у будь- якій країні. Адже грошам, що перебувають в обігу, належить особлива роль: саме через їхнє посередництво здійснюється суспільне оцінювання затрат і результатів праці різних товаровиробників, відбувається розподіл національного продукту між споживачами та здійснюються зв’язки між усіма суб’єктами господарювання. За відсутності стійкості валюти, яка спричинена збалансованістю між кількістю грошей і товарною масою, що перебувають в обігу, ринок стає непрогнозованим та непередбаченим, що призводить до інфляційних процесів, які можуть досягти катастрофічних масштабів.
• При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою грошей у функції засобу накопичення та заощадження (скарбу). Якщо потреба в грошах зменшувалася, то зайві гроші (золота монета) вилучалися з обігу в скарби, а якщо збільшувалась, то відбувався приплив грошей в обіг. Тому кількість грошей в обігу завжди підтримувалась на необхідному рівні.
• При обігу розмінних на золото банкнот можливість їхнього вільного обміну на метал (золото, срібло) виключає перебування в обігу зайвої кількості їх.
• Якщо обіг обслуговується банкнотами, нерозмінними на золото, чи паперовими грошима (казначейськими білетами), то в цьому випадку обіг готівкових грошей здійснюється відповідно до закону паперово-грошового обігу.
Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону, переповнення сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їхнього знецінення.
Умови та закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами господарства в грошах та фактичним надходженням грошей в обіг. Це головна умова стабільності грошової одиниці.
Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей — зниження купівельної спроможності грошової одиниці.
Існує багато механізмів зміни маси грошей в обороті, зокрема:
> емісія готівкових грошей Національним банком України (НБУ) і продаж її комерційним банкам (КБ);
> емісія безготівкових грошей Центральним банком:
— надання позичок комерційним банкам шляхом їхнього рефінансування;
— через купівлю в комерційних банках цінних паперів;
— через купівлю в комерційних банках та їхніх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву;
> купівля готівкових грошей комерційними банками у НБУ;
> вилучення безготівкових грошей з обороту шляхом погашення зобов’язання КБ перед НБУ;
> безготівкова емісія грошей комерційними банками через грошово-кредитну мультиплікацію їхніх вільних резервів та депозитних вкладів (див. 3.2).
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65