Управління проектами (частина 1)
3.1. Проектний аналіз
Для обґрунтування доцільності реалізації кожний проект по-винен бути проаналізований за такими видами аналізу: техніч-ним, комерційним, фінансовим, екологічним, організаційним, соціальним, економічним, структурним, бюджетної ефек-тивності.
Технічний аналіз проекту дає змогу виявити техніко-економічні альтернативи; варіанти місцезнаходження об’єкта; масштаб і обсяг проекту; терміни реалізації проекту загалом і за фазами; доступність і достатність джерел сировини, робочої сили та інших необхідних ре-сурсів; місткість ринку для продукції проекту; витрати на проект з урахуванням непередбачених чинників; терміни виконання проекту. Перераховані завдання розв’язуються з дедалі більшою точністю на стадіях попереднього ТЕО, створення технічного та робочого проек-тів. У процесі технічного аналізу уточнюють кошторис і бюджет про-екту, а також фізичні й цінові непередбачені чинники, що спричиню-ють додаткові витрати.
Фінансовий аналіз передбачає дослідження витрат і результатів щодо інтересів конкретних організацій — учасників проекту, метою яких є отримання прибутку. Для фінансового обґрунтування проекту
Частина I. Основи управління проектами
використовують показник комерційної ефективності, що визначаєть-ся співвідношенням фінансових витрат і результатів, які забезпечу-ють необхідну норму прибутку. Цей показник розраховують як для проекту загалом, так і щодо окремих його учасників з урахуванням їхніх внесків у проект.
Реалізація кожного проекту супроводжується інвестиційною, операційною та фінансовою діяльністю. У межах кожного виду ді-яльності відбуваються приплив і відплив коштів. Різниця між надхо-дженням і відходженням коштів від інвестиційної та операційної ді-яльності в кожному періоді здійснення проекту називається потоком реальних грошей, а різниця між надходженням і відходженням ко-штів від трьох зазначених видів діяльності — сальдо реальних грошей.
Потік реальних грошей від інвестиційної діяльності містить такі статті прибутків і витрат, розподілених за періодами (кроками) роз-рахунку: а) земля; б) будівлі та споруди; в) машини, устаткування й передавальні пристрої; г) нематеріальні активи; д) загальні вкладен-ня (а + б + в + г); є) приріст оборотного капіталу; ж) всього інвести-цій (д + є). Знаком «—» позначають витрати (на придбання активів і збільшення оборотного капіталу), знаком «+» — надходження (від продажу та зменшення оборотного капіталу).
Потік реальних грошей від операційної діяльності містить такі стат ті прибутків і витрат: а) обсяг продажів; б) ціна; в) реалізація (ахб); г) позареалізаційні прибутки; д) змінні витрати; е) постій-ні витрати; є) амортизація будівель; ж) амортизація устаткування; з) відсотки за кредитами; и) прибуток до сплати податків; і) податки та збори; ї) чистий прибуток (и — і); й) амортизація (є + є); к) чисті надходження від операції (ї + й); л) прибуток до сплати податків: для проекту (в + г — д — е — є) та реципієнта (в + г — д — е — є — ж).
Потік реальних грошей від фінансової діяльності містить такі статті припливів і відпливів: а) власний капітал (акції, субсидії та ін.); б) короткострокові кредити; в) довгострокові кредити; г) пога-шення заборгованостей за кредитами; д) виплата дивідендів; е) саль-до фінансової діяльності: для проекту (а + б + в — г) та реципієнта (а + б + в — г — д).
Чиста ліквідаційна вартість об’єкта (чистий потік реальних гро-шей на стадії ліквідації проекту) містить такі статті: а) ринкова вар-тість (підсумок незалежної оцінки); б) витрати (відповідні статті
Тема 3. Обґрунтування доцільності проекту
операційної діяльності); в) наявність амортизації (відповідні стат-ті операційної діяльності); г) балансова вартість на етапі ліквідації (стаття «б» інвестиційної діяльності); д) витрати з ліквідації; е) при-буток від приросту вартості землі (а — г); є) операційні прибутки або збитки (а — г — е); ж) податки; з) чиста ліквідаційна вартість (а — ж).
Завдання комерційного аналізу — оцінити проект щодо кінцевого споживання пропонованої проектом продукції чи послуг. У найзагаль-нішому вигляді це завдання можна розв’язати за допомогою маркетин-гу, вивчення джерел і умов одержання ресурсів, виробництва та збуту. Комерційний аналіз дає змогу відповісти на такі питання: на якому ринку продаватиметься продукція; чи достатня місткість ринку, щоб не впливати на ціну продукції; який може бути цей вплив; яка життєздат-ність проекту за нової ціни; яку частку загальної місткості ринку може забезпечити пропонований проект; продукція призначена для експорту чи для споживання всередині країни; які кошти потрібні для просуван-ня продукції на ринок; які резерви слід передбачити для фінансування маркетингу; чи достатньо каналів поширення продукції та ін.
Екологічний аналіз виявляє, які потенційні збитки може завдати проект навколишньому середовищу, а також визначає заходи, необ-хідні для пом’якшення чи запобігання цим збиткам.
Мета організаційного аналізу — оцінити організаційні, правові, політичні та адміністративні умови, в яких має реалізуватися й екс-плуатуватися проект, а також сформувати необхідні рекомендації щодо менеджменту, організаційної структури, планування, комплек-тування і навчання персоналу, координації діяльності та загальної політики. Основні завдання організаційного аналізу:
– визначення завдань учасників проекту згідно з чинним законо-давством і підзаконними актами;
– оцінка сильних і слабких сторін учасників проекту щодо мате-ріально-технічної бази, кваліфікації, фінансового становища;
– оцінка можливого впливу законів, політики та інструкцій на проект, зокрема щодо захисту навколишнього середовища, за-робітної плати, цін, державної підтримки, зовнішньоекономіч-них зв’язків;
– розробка заходів усунення слабких сторін учасників проекту, виявлених під час аналізу, а також зниження негативних впли-вів оточення проекту (законів, політики);
Частина I. Основи управління проектами
– розробка пропозицій щодо підвищення ефективності проекту.
Соціальний аналіз зосереджує увагу на таких питаннях: соціо-культурних і демографічних характеристиках населення в регіоні ре-алізації проекту (кількісна та соціальна структура); організації насе-лення в цьому регіоні, зокрема наявності робочої сили; прийнятності проекту для місцевої культури; стратегії забезпечення виконання необхідних зобов’язань перед групами населення й організаціями, що мають користуватися результатами проекту чи підпадають під його вплив. Мета соціального аналізу — скласти план реалізації проекту, прийнятний для його користувачів. У більшості випадків соціальні результати проекту піддаються вартісній оцінці та включаються до складу загальних витрат і результатів проекту в межах визначення економічної ефективності проекту.
Аналіз бюджетної ефективності проекту показує вплив ре-зультатів здійснення проекту на доходи й витрати його бюджету. Бю-джетний ефект для кожного етапу здійснення проекту визначається як перевищення доходів бюджету проекту над витратами у зв’язку з його здійсненням. Інтегральний бюджетний ефект розраховується як сума дисконтованих річних бюджетних ефектів або перевищення ін-тегральних доходів бюджету над інтегральними витратами. На основі показників річних бюджетних ефектів визначають також додаткові показники бюджетної ефективності проекту — індекс бюджетної до-хідності, внутрішню норму бюджетної ефективності та термін окуп-ності бюджетних витрат.
Економічний аналіз вивчає проблему ефективності проекту з позиції суспільства загалом, для якого з певних причин ціни купів-лі (наприклад сировини) і продажу продукції проекту не завжди є прийнятними щодо витрат і вигод. Екологічні й соціальні наслідки проекту (так само з відомих причин) більшою мірою цікавлять сус-пільство загалом, ніж організації, що беруть участь у проекті. Еко-номічний аналіз здійснюють тоді, коли замовником проекту чи його інвестором є держава. Зрозуміло, що економічний аналіз може пе-редбачати оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації проекту, а також аналіз витрат, пов’язаних із соціальними захода-ми та охороною навколишнього середовища. Показники народно-господарської економічної ефективності відбивають ефективність проекту щодо вимог народного господарства загалом, а також реТема 3. Обґрунтування доцільності проекту
гіонів, галузей, організацій і підприємств, що беруть участь у його реалізації.
Порівняння різних проектів і вибір кращого з них здійсню-ють за показниками їх інтегрального народногосподарського еко-номічного ефекту.
3.2. Методи оцінювання проекту
Для визначення найкращого проекту слід оцінити всі альтерна-тивні проекти, а вже потім здійснити вибір. Існують кілька підходів до оцінювання проектів:
1. Формула Ольсена:
Цю формулу застосовують у тих випадках, коли ціль проекту по-лягає у впровадженні нових видів продукції або в удосконаленні тех-нології.
Як критерій ранжування цінності проекту виступає
„ aSP
"І =— , Сі
де: і — номер проекту, характеристики г'-го проекту:
Р — імовірність успіху;
С — очікувані видатки на дослідження/розробку;
S. — очікувана сума продажів за період часу;
a — стратегічний параметр, який можна інтерпретувати як міру рентабельності продажів (відносини прибутку й обороту).
Інакше кажучи, показник ефективності зв’язує очікувані майбут-ні продажі з очікуваними видатками на розробку.
2. Формула Пасифіко:
D РігРсгРІІг
К{ =, Сі
де: і — номер проекту, характеристики г'-го проекту: Pt — імовірність технічного успіху; Рс.— імовірність комерційного успіху;
Частина I. Основи управління проектами
PR — валовий прибуток;
С — очікувані видатки на дослідження/розробку.
Подібних формул існує досить велика кількість. Недоліком їх-нього застосування є некомплексний підхід до оцінювання проекту.
Для оцінювання ефективності проектів у повсякденній практич-ній діяльності використовують також статичні (бухгалтерські) і ди-намічні методи.
3. Статичні методи оцінювання проекту.
Показники даного методу відрізняються простотою застосування й доступністю первісної інформації для проведення розрахунків. За-звичай статичні показники є допоміжними для динамічних показни-ків і застосовуються для оцінки короткострокових проектів (менше 1 року).
Основні показники:
Сумарний прибуток від реалізації проекту:
т
n=T(Pt-3t),
t=o
де: t — інтервал часу;
Pt — вартісна оцінка результатів, отриманих учасником проекту протягом цього інтервалу часу;
3, — сукупні витрати, учасника проекту протягом t- го інтервалу часу;
m — число таких інтервалів протягом інвестиційного періоду.
Цей аналіз «витрати — вигоди» (витрати — прибуток) найчастіше проводиться для оцінювання і вибору проектів.
Результати (цінність проекту) = Сума зиску внаслідок здій-снення проекту — Сума витрат у процесі його здійснення.
Рентабельність інвестицій (Return on investment, ROI). Показник чистого прибутку, який можна отримати з одиниці вкладеного капіталу.
ПЛ7 ОР, R01 = —, I
Тема 3. Обґрунтування доцільності проекту
де: 0Pt — очікуваний операційний прибуток за період t; 1 — накопичені інвестиції до початку періоду t.
Період окупності проекту (Payback period).
За цим методом обчислюється період, протягом якого кумуля-тивна сума (сума наростаючим підсумком) грошових надходжень зрівняється із сумою первісних інвестицій. Формула розрахунку пе-ріоду окупності має вигляд:
п
РР = min п, при якому ^Pk >ІС,
або
ІС
РР = ,
±ч
k=i де: РР — період окупності; ІС — первісні інвестиції; Pk — грошові потоки відповідного року; k — кількість періодів (k = 1, 2, ... п).
4. Динамічні методи оцінювання проекту.
Засновані на дисконтуванні грошових потоків і одержали широке поширення у світі економічного аналізу.
Дисконт (англ. discount) — процентна ставка, знижка з оголо-шеної прейскурантної ціни товару або послуги, надавана продав-цем споживачеві.
Дисконтування — це приведення всіх грошових потоків (по-токів платежів) до єдиного моменту часу. Дисконтування є базою для розрахунків вартості гроіпей з урахуванням фактора часу.
Як відомо, у будь-якій найпростішій фінансовій угоді завжди присутні три величини, дві з яких задані, а одна обчислюється. Про-цес, у якому задані вихідна сума й процентна ставка, у фінансових обчисленнях називається процесом нарощення. Процес, у якому за-дані очікувана в майбутньому до одержання (що повертається) сума й коефіцієнт дисконтування, називається процесом дисконтування. У першому випадку мова йде про рух грошового потоку від сьогодення
Частина I. Основи управління проектами
до майбутнього, у другому — про рух від майбутнього до сьогодення (рис. 1.20).
Сьогодення
Майбутнє
Вихідна сума
Процентна ставка
Нарощення
Повернена сума
Приведена вартість
Дисконтування
Очікувана до надходження
Коефіцієнт дисконтування
Рис. 1.20. Логіка фінансових операцій
Чистий дисконтований дохід (чиста поточна вартість проекту, NPV — Net Present Value)
п р
NPV = ^ ^j - ІС,
k=i \і ' ' )
де: ІС— первісні інвестиції;
Pk — грошові потоки відповідного року;
k — кількість періодів (k = 1, 2,... п), у яких визначені грошові по-токи;
г — ставка дисконту.
Якщо NPV > 0 — проект можна приймати; NPV = 0 — проект
не спричинить ні прибутків, ні збитків; NPV < 0 — проект збитко-вий і його варто відхилити.
Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвес-тування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для роз-рахунку NPV модифікується в такий спосіб:
Тема 3. Обґрунтування доцільності проекту
n p m IQ
NPV = ^ ^T~S '
t1(1 + r)k £(1 + i) де i — прогнозований середній рівень інфляції.
Необхідно відзначити, що показник NPV відображає прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу організації у випадку при-йняття розглянутого проекту. NPV різних проектів можна підсуму-вати, що є дуже важливою властивістю, яка виділяє цей критерій зі всіх інших і яка дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля. Основним недо-ліком NPV є те, що її розрахунок вимагає детального прогнозу гро-шових потоків на термін життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.
Індекс прибутковості (PI — Profitability Index) — відношення по-точної вартості грошових потоків до вкладених інвестицій.
РІ = V ^т: ІС .
ь1(1 + г)
При оцінці проектів по методу Р/застосовують такі критерії:
Проект відхиляється, якщо PI < 1; приймається, якщо PI > 1;
а у випадку PI = 1, проект є ні прибутковим, ні збитковим.
В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів проект із більшим значенням PI кращий, ніж з меншим. При взаємовиключних проек-тах приймається той, у якого показник PI найбільший.
Індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю затрат, тобто ефективність інвестицій — чим більше значення цього показника, тим більша віддача від кожної гривні, яка інвестована в даний проект. Завдяки цьому критерій PI дуже зручний при виборі одного проекту з низки альтернативних, які мають приблизно однакові значення NPV.
Наприклад. Якщо 2 проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги інвестицій, то вигідніший з них той, що забезпечує більшу ефективність вкладень.
Частина I. Основи управління проектами
Показник внутрішньої норми прибутковості (IRR — Internal Rate of Return).
IRR чисельно дорівнює ставці дисконту, при якій величина NPV проекту дорівнює нулю.
IRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.
Якщо позначити IC = CF0, то IRR знаходять із рівняння:
n CFk
0.
*=0 (1 + IRR)k
Відбір проектів проводиться за таким критерієм: організація може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких (IRR) є не нижчим поточного показника ціни капіталу (CC — Cost Capital).
Якщо IRR < CC, то такий проект відхиляється, якщо IRR >
CC, то приймається. У випадку обмеженості інвестиційних ре-сурсів вибирають проект із більшим IRR.
СС є пороговою величиною, тому за інших рівних умов зазвичай обирається проект з більшим її значенням.
Дисконтований термін окупності інвестицій (DPP Discounted Payback Period). Розрахунок показника здійснюється аналогічно РР, але застосовується тільки до дисконтованих значень грошового потоку. Дисконтований термін окупності має чіткіші критерії відбо-ру проектів у випадку обмеження інвестиційних ресурсів. Необхідно відзначити, що в точці терміну окупності проекту NPV = 0.
DPP = min п, при якому V Р. * т > ІС .
t1 к (1 + г)к
В оцінюванні інвестиційних проектів критерій DPP, а також критерій PP можуть використовуватися таким чином: а) проект приймається, якщо є окупність; б) проект приймається лише в тому випадку, якщо термін окупності не перевищує встановле-ного в організації ліміту.
Тема 3. Обґрунтування доцільності проекту
При виборі проекту слід користуватися задокументованим опи-сом продукції, стратегічним планом підприємства та інформацією з архіву про подібні проекти, висновками експертів.
Розраховуючи показники економічної ефективності на рівні на-родного господарства чи галузі, до складу результатів проекту вклю-чають кінцеві виробничі результати (надходження від реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках); надходження від продажу майна та інтелектуальної власності (ліцензій, винаходів, ноу-хау тощо); прямі фінансові результати; соціальні й екологічні результа-ти, розраховані з урахуванням спільного впливу всіх учасників про-екту на здоров’я населення, соціальні та психологічні умови в регіоні; кредити й позики іноземних держав, банків і фірм, надходження іно-земних мит тощо.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48