Соціальна педагогіка (частина 3)
§ 3. Створення соціально-педагогічних умов для оптимальної життєдіяльності дітей і молоді з функціональними обмеженнями
Зважаючи на те, що і Державний центр ССМ, і місцеві спеці-алізовані центри ставлять собі за мету створити всі можливі умо-ви, щоб допомогти дітям інтегруватися в соціальне середовище, у суспільство, важливо було звернути увагу на одну із проблем, яка стосується, насамперед, дітей – форма і місце навчання. Причому особливий інтерес викликають відповіді самих дітей з функціональ-ними обмеженнями (паралельно проводилося опитування їхніх батьків і експертів).
Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з обмеженими можливостями, найбільш значущими є такі:
1) матеріальне забезпечення сімей;
2) психологічний клімат в сім’ї;
3) загальна культура сім’ї;
4) реабілітаційна культура сім’ї;
5) реабілітаційна активність;
ставлення до патології дитини.Розділ 6. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю
Із метою виявлення особливостей сім’ї, окрім структурних і функціональних характеристик, важливо знайти також інди-відуальні особливості членів конкретної сім'ї. До них належать: соціально-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні звички окремих членів сім’ї, а також характеристика дитини, вік, рі-вень фізичного, психічного, мовного розвитку, інтереси, здібності, освітня установа, яку вона відвідує, рівень навчання і спілкування, наявність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві і психічні відхилення.
Поєднання індивідуальних характеристик членів сім’ї з її струк-турними і функціональними можливостями утворюють комплексну характеристику – статус сім’ї. Для визначення статусу доцільно ко-ристуватись такими поняттями:
- соціально-економічний статус;
- соціально-психологічний статус;
- соціально-культурний статус. Індивідуальні характеристики членів сім’ї фіксуються у ході
інтерв’ю, безпосереднього спостереження і (або) за результатами обстежень, проведених іншими спеціалістами (лікарем, психологом, корекційним педагогом).
Структурні компоненти сім’ї визначаються, переважно, під час бесіди з її членами чи у процесі вивчення офіційних документів (ме-дична соціальна карта).
Для визначення психологічного клімату сім’ї можна викорис-товувати відкрите та опосередковане спостереження, тести (тест-опитувальник, опитувальник для батьків, малюнок сім’ї), а також результати спостережень, проведених психологом чи психотерапев-том.
Рівень загальної культури містить показник освіти дорослих членів сім’ї, побутову та поведінкову культуру членів сім’ї. При цьо-му можна застосовувати інтерв’ю, що дозволяє виявити коло інтер-есів, розвиток духовних потреб, організацію дозвілля, спільні фор-ми відпочинку.
У ході вивчення умов забезпечення ранньої реабілітації дітей зверталася увага на ряд показників, які дозволили виявити певні “білі плями” у роботі з цією категорією дітей та їх батьками:
- матеріальне забезпечення;
- медичне обслуговування;
- психологічна допомога дітям і батькам;освіта і професійне навчання;
- працевлаштування дітей і батьків;
- спілкування, заняття улюбленими справами;
- підготовка дітей і молоді до самостійного життя;
- вільне пересування. Зокрема, відповіді експертів стосувалися причин, що зумовлю-ють матеріальні, медичні, освітні проблеми сімей, які виховують ді-тей і молодь з функціональними обмеженнями.
Відповіді показують, що найбільш гострою із ряду проблем, з якими стикаються сім’ї з дітьми і молоддю з функціональними об-меженнями, є причина недостатнього матеріального забезпечення. Експерти вважають, що матеріальні проблеми зумовлені такими факторами (наводяться в порядку частоти згадувань):
- нестабільна економічна ситуація в країні;
- недосконалість законодавчої бази стосовно матеріального забезпе-чення і соціального захисту родин, що виховують дітей-інвалідів;
- значна мінусова різниця між державними виплатами на дітей-інвалідів і реальним прожитковим мінімумом;
- ліквідація, в багатьох випадках, допомоги матерям, що не пра-цюють і доглядають дітей-інвалідів, з причин незначного пере-більшення норми доходів на члена сім’ї, яка є жебрацькою і об-разливою;
- наявність частини безробітних батьків, котрі виховують дітей-інвалідів;
- дорогі ціни на лікування й медикаменти;
- високі комунальні платежі;
- відсутність будівництва державного житла унеможливлює по-кращення санітарно-житлових умов, тобто поліпшення здоров’я дітей і батьків;
- недоступність безкоштовного санаторно-курортного лікування;
- нестача центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, недостатня можли-вість залишити дитину у денний час і піти працювати, брак ін-ших форм розвантаження батьків для роботи та відпочинку;
- відсутність центрів ранньої діагностики, що збільшує кількість інвалідів та ін;
- дорожнеча діагностики й консультування;
недоступність спеціалізованої допомоги в невеликих населених пунктах;Розділ 6. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю
- відсутність профілактичних заходів;
- відсутність інформації для батьків про методи ранньої діагнос-тики і реабілітаційні заходи та ін. Причинами психологічних проблем дорослих членів родини є:
- усвідомлення неможливості забезпечити гідне життя своїй ди-тині;
- страх перед майбутнім дитини (труднощами працевлаштуван-ням, створення власної сім’ї);
- поширеність хибних уявлень щодо інвалідності (наприклад, думка, що фізично обмежена людина неповноцінна й інтелекту-ально);
- брак інформації про виховання і характер взаємостосунків з ді-тьми і молоддю з обмеженими можливостями і, відповідно, не-розуміння батьками проблем, власних дій;
- підвищене відчуття відповідальності, намагання зробити усе за дитину часто трансформується в гіперопіку;
- прагнення сховати дитину від оточуючих, а також – звуження
кола її спілкування, ізольованість та ін.
Причини психологічних проблем самих дітей і молоді з функціо-нальними обмеженнями, на думку експертів, наявні у зв’язку з:
- відчуттям непотрібності і “меншовартості” (формуванню остан-нього сприяють демонстрації співчуття або навпаки – відсторо-нення оточуючих);
- недоступністю багатьох закладів культури, нестачею спілкуван-ня взагалі, зокрема з однолітками, внаслідок обмежень у пере-суванні, з інших причин;
- відсутність інформації, замкненість лише на власних проблемах;
- усвідомлення своєї залежності від батьків і близького оточення
та ін.
Стосовно проблем у сфері освіти дітей і молоді з функціональни-ми обмеженнями, то експерти зазначають такі причини:
- неспроможність відвідувати загальноосвітню школу, оскільки наявні труднощі у пересуванні та віддаленість спеціальних на-вчальних закладів, що заважає отримати спеціальність;
недостатня адаптованість навчальних програм загальноосвітніх і навіть спеціальних шкіл для дітей з певними порушеннями, брак індивідуального підходу та навчальних програм, адаптова-них до особливостей різних видів інвалідності дітей, які навча-ються вдома;Причини недостатнього спілкування дітей і молоді з функціо-нальними обмеженнями:
- труднощі пересування, відсутність спеціального обладнання в громадських місцях, взагалі знижений рівень мобільності інва-лідів;
- психологічний бар’єр у спілкуванні, неготовності людей сприй-мати інвалідів рівними собі;
- психологічні комплекси батьків, які соромляться своєї дитини і не прагнуть розширювати коло її спілкування;
- відмежованість від середовища загальноосвітніх шкіл, недостат-ня кількість центрів соціальної адаптації і спеціалізованих на-вчальних закладів;
- відсутність клубів для спілкування або їх територіальна недо-ступність;
- небажання здорових дітей спілкуватися з інвалідами та ін. Звичайно, названі вище лише окремі причини серед десятків
інших. Проте вони можуть привернути особливу увагу державних структур, різних соціальних інститутів і громадських організацій до питання щодо шляхів усунення окреслених причин і механізмів впливу на досягнення певних змін у тій ситуації, яка склалася на-вколо дітей і молоді з функціональними обмеженнями, і зокрема – навколо сімей, які виховують таких дітей.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59