Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 12.1 Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ - НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 2) - Studbook
Главная->Гроші та кредит->Содержание->12.1 Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 2)

12.1 Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональ­ні. До всесвітніх належать Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Всесвітнього банку та Банк міжнародних розрахунків.

Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк ре­конструкції та розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який мас статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжна­родній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а почав функціонувати в 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгів­лі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн-членів Фонду.

Капітал МВФ утворюється за рахунок внесків країн-членів Фонду. Розмір вне­ску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій еконо­міці й міжнародній торгівлі.

Станом на 01.01.1999 р. членами МВФ була 181 країна, в т.ч. з вересня 1992 р. — Україна. Внесок України становить 997,3 млн 8^К. Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта — в національній.

Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голосів незалежно від розмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч 8^К квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п’ять років) загальний пере­гляд квот. Це пов’язано з тим, що змінюється рівень розвитку окремих країн та їхнє місце у світовій торгівлі.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом, він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.

Досі позики отримувалися від казначейств та центральних банків країн-членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучалися.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями:

—   кредитування;

—   регулювання міжнародних валютних відносин;

—   постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитування здійснюється з різними цілями в різних формах та на неоднако­вих умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного ба­лансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн-членів Фонду.

Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Ме­ханізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитування залежать насамперед від резервної і кре­дитної часток та кредитної політики.

Резервна частка становить 25% квоти країни, тобто ту частину, яка внесена в іно­земній валюті. У межах цієї частки кредити видаються на першу вимогу країни без сплати відсотків і комісійних. Кредитна частка становить повну величину квоти кра­їни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які є окремими траншами.

Прохання стосовно виділення кредитів у рамках кредитної частки розглядаються Виконавчою радою Фонду. Надання кредитів обумовлюється виконанням країною певних політичних та економічних вимог. У тих випадках, якщо потреби в іноземній валюті перевищують резервну і кредиту частки країни (тобто 125% її квоти), можуть використовуватися системи розширеного та додаткового фінансування і збільшено­го доступу.

Система розширеного фінансування, що почала діяти з 1974 р., передбачає надан­ня кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі термі­ни (як правило, до трьох років) і в більших розмірах, ніж ті, що забезпечені резервною

і кредитною частками. Система додаткового фінансування (1977-1981), а пізніше — збільшеного доступу націлена на надання фінансової допомоги при значних і затяж­них дефіцитах платіжних балансів у тих випадках, якщо вичерпані ліміти звичайних кредитів.

Поряд із наданням звичайних кредитів існує система компенсаційного кредиту­вання, яка повинна вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають з незалежних від країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку, від збіль­шення вартості імпорту зерна, від непередбачених втрат, фінансування створення ре­зервних запасів. Важливу роль відіграє фінансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюється на пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову економіки.

Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання валютних вза­ємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют плаваючі, а не фіксовані, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн-членів Фонду. Насамперед кожна країна повинна, відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншими країнами з метою забезпечення і підтримки стабільних валютних курсів. Її економічна та фінансова політика має спрямовуватися на забезпечення економічного зростання при розумній стабільності цін. Недопустимими є валютні маніпулювання з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установ­лює певні валютні обмеження.

Так, країни-члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за плате­жами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискриміна­ційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів.

Виступаючи провідним міжнародним фінансовим інститутом, МВФ здійснює по­стійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як у цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісяч­ний збірник фінансової статистики, що видається МВФ, включає дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного ба­лансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зару­біжних інвестицій, динаміку валютних курсів та ін. Країни-члени Фонду зобов’язані без перешкод надавати всю необхідну інформацію.

Нагляд за макроекономічною та валютною політикою країн здійснюється насам­перед за допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово- кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, що подається країні, в якій формулюються певні рекомендації щодо вироблення та коригування економічної, фінансової та валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговорення доповіді «Світовий економічний огляд». На підставі аналізу наявної інформації розробля­ються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн-членів Фонду.

В Україні в червні 1992 р. прийнято Закон України про її вступ до МВФ, а також до Міжнародного банку реконструкції та розвитку і трьох його філій (МФК, МАР, та БАГІ). У вересні того самого року Україна вступила до МВФ. Наша квота стано­вила 997,3 млн 8^К. Оскільки Україна в момент вступу до МВФ перебувала в стані глибокої кризи і не мала змоги зразу внести ці кошти, то вона скористалася Позич­ковим фондом при МВФ, з коштів якого країнам, що переживають певні фінансові труднощі, видають безстроковий, безвідсотковий кредит, який поступово треба по­гасити.

Зі вступом до МВФ Україна взяла на себе великі зобов’язання як країна — член Фонду з валютного регулювання. Ці зобов’язання полягають у тому, що наша держа­ва не може здійснювати будь-які маніпулювання валютним курсом для забезпечен­ня власної переваги перед іншими країнами. Сюди ж належить і зобов’язання при здійсненні валютної політики суворо дотримуватись основних положень МВФ і не допускати таких дій, які були б руйнівними для інших країн.

У цілому співпраця України з МВФ перспективна і нині зосереджена на таких напрямах:

—   надання різноманітних послуг і фінансової підтримки приватизованим під­приємствам;

—   підтримка фінансового сектора країни для посилення стабільності банківської системи й зміцнення небанківських кредитних установ;

—   розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова інфраструктури села.

Для реалізації цих напрямів МВФ надає нашій державі кредити. Вони викорис­товуються для покриття дефіциту державного бюджету та інших цілей.

Починаючи з кінця 1994 р., Україна отримує фінансову підтримку від МВФ при вирішенні багатьох своїх економічних проблем. Спочатку це була допомога, спря­мована на подолання величезних труднощів, спричинених зростанням цін на енер­гоносії, які Україна імпортувала з Росії. Потім у 1995-1999 рр., коли наша держава мала дефіцит рахунка поточних операцій платіжного балансу, цей дефіцит на 66,3%

покривавився за рахунок кредитів МВФ. Загальна сума такого кредитування з боку МВФ за цей період досягла 3,3 млрд дол.

У 1998 р. між Україною і МВФ підписано угоду про надання кредиту розширено­го фінансування загальним розміром 2 млрд 266 млн дол. Цей кредит, розрахований на 10-річний термін з пільговим періодом 4,5 року, був наданий під відносно неви­сокий (до 7%) відсоток. Він надавався Україні певними траншами, хоч і не завжди обіцянки про надання нам позики дотримувались МВФ.

Оцінюючи в цілому значення кредитів МВФ як позитивне для України явище, що дозволило подолати досить суттєві труднощі на шляху становлення ринково еко­номіки, слід вказати й на певні негативні моменти. Серед останніх головне місце по­сідає суттєве зростання нашого боргу перед МВФ. Загальна заборгованість України перед МВФ досить велика і продовжую збільшуватись. Так, якщо в 1994 р. Україна заборгувала МВФ 249,3 млн СДР, то в 1998 р. — вже близько 2 млрд СДР. Це ставить питання про розроблення стратегії наших відносин з цією організацією.

У 2008 р. Україна планує отримати кредит від МВФ у розмірі 16,5 млрд дол. США на подолання наслідків світової фінансової кризи, яка почалась у вересні 2008 р. Кредит нададуть на умовах повернення (два роки) та платності (7% на рік). Він буде наданий чотирма тран- шами, перший з яких становитиме 4,5 млрд дол. США (при виконанні всіх вимог МВФ). Це найбільший кредит за всю історію незалежної України, який надасть можливість стабілізувати національну одини­цю та банківську систему України (під час кризи) та продовжити роз­виток усіх стратегічних галузей України.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Всесвітнього банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Між­народний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Серцевиною групи виступає МБРР, який був заснований разом з МВФ у 1945 р. і почав функціонувати в 1946 р. Учасниками банку можуть бути лише країни-члени МВФ. Основною метою діяльності банку виступає сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що потерпіли внаслідок Другої світової війни. Нині го­ловним напрямом діяльності є країни, що розвиваються. Джерелами ресурсів банку виступають:

—    статутний капітал;

—    залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;

—    резервний фонд.

Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійсню­ються шляхом передплати на акції в межах установлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу. Резервний фонд утворюєть­ся за рахунок банку.

Основними напрямами кредитування виступають галузі інфраструктури (енер­гетика, транспорт, зв’язок), а також сільське господарство, охорона здоров’я та освіта.

Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може бути також гарантом за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних банків. Виді­лення кредитів зумовлюється наданням інформації про фінансовий стан країни, що позичає кошти та про об’єкти кредитування. Кредити надаються на основі пайової участі банку у фінансуванні певних об’єктів — до 30% їхньої вартості.

Міжнародна асоціація розвитку надає кредити терміном до 50-ти років на пільго­вих умовах — 0,75%.

Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорентабельним приват­ним підприємствам країн, що розвиваються, без гарантії уряду.

Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій проводить страхування ка­піталовкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків: від екс­пропріації, воєн, заворушень, зривів контрактів тощо, чим сприяє розвитку діяльнос­ті інститутів Всесвітнього банку.

Слід зазначити, що співпраця України з групою Всесвітнього банку не повинна зосереджуватися тільки на кредитних відносинах. Україна повинна (особливо під час світової фінансової кризи) використовувати консультаційні та інформаційні можли­вості цього банку.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їніх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечують надійний рух міжнарод­них грошових потоків. Тим самим вони сприяють і надійному функціонуванню на­ціональних фінансових систем. Крім того, їхні кредити є важливим джерелом фінан­сування країн, що розвиваються.

У Європі в рамках ЄС функціонують Європейський інвестиційний банк, Європей­ський фонд валютного співробітництва і Європейський банк реконструкції та розвитку.

ЄБРР, який був створений у 1990 р. і відкритий у 1991 р., аналогічно МБРР, ді­яльність якого спрямована на країни, що розвиваються, здійснює діяльність у кра­їнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40% у державну інфраструктуру.

В Україні 2008 р. ЄБРР продовжує здійснювати ряд проектів. Се­ред них — кредити під будівництво доріг (співпраця з ДП «Укравто- дор»), облаштування пунктів переходу в митній (прикордонній) зоні, співпраця з ДП «Укрзалізниця» (модернізація рухомого складу), будів­ництво нового «саркофагу» для Чернобильскої атомної електростанції та ін. Загальний обсяг інвестицій сягає більше ніж 2 млрд дол. США.

Європейський банк реконструкції та розвитку, на відміну від інших валютно- кредитних установ, ставить перед тими, хто з ним співпрацює, політичні умови:

—    багатопартійна демократія;

—    плюралізм та розвинута ринкова економіка.

Саме з урахування цього і для посилення ринкових засад організації суспільного виробництва ЄБРР видає кредити тільки за умови, що не менше ніж 60% цих коштів піде на недержавний сектор і переважно на підтримку малого й середнього бізнесу. При цьому ЄБРР може кредитувати і проекти в державному секторі, але такі, що зо­рієнтовані на підтримку ініціатив приватних підприємств.

Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений у 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське зна­чення. Кредити надаються терміном 20-25 років. У галузевому плані пріоритетні такі галузі інфраструктури: енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проек­ти, що пов’язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, якщо передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютного співробітництва, що створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ — надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.

 

52