НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 2)
8.5 Позичковий відсоток, його сутність та основні види
Важливим етапом вивчення теми кредиту та його ролі в ринковій економіці є оволодіння теорією відсотка та напрацювання практичних вмінь та навичок його практичного використання. Студенти мають правильно оцінювати величину відсоткової ставки як плати за користування кредитом, вивчити джерела формування величини відсотка, навчитися розрізняти і використовувати різні види відсоткових ставок, вміти прогнозувати механізм дії тих факторів, які впливають на зміну ринкових ставок відсотка, розраховувати норму відсотка залежно від рівня ризику.
Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Відсоток належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми відсотка відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.
Норма відсотка (М) розраховується за
формулою
У ринковій економіці суть показника рівня відсотка тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалізації. Норма відсотка — динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво. Дж. Кейнс суть відсотка розглядав як «плату за розставання з ліквідністю» і відносив до дії загального психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найліквіднішій формі багатства. Величина позичкового відсотка, за Кейнсом, залежить від двох факторів:
1) прямо пропорційна перевагам ліквідності;
2) обернено пропорційна кількості грошей, що перебувають в обігу.
Реальна динаміка норми відсотка не перевищує норми прибутку. Зокрема, середня норма прибутку становить максимальну межу норми прибутку. Мінімальної межі норми відсотка не визначають. Водночас її розмір має покривати витрати кредитора, пов’язані з даною кредитною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Якби мінімальна межа норми відсотка становила 0. то кредитні відносини втратили б свій економічний сенс. Залежність розміру відсоткової ставки за кредит на макро- і мікроекономічному рівнях показано на рис. 8.9.
Розмір відсоткової ставки на макроекономічному рівні залежить від попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, стабільності монетарного ринку в країні, рівня облікової ставки національного банку. Як правило, комерційні банки за основу позичкового відсотка беруть облікову ставку національного банку з додачею маржі. Маржа (від франц. тагде — край) — різниця між відсотковою ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси. Її розмір, як правило, не регламентується, але в певних ситуаціях НБУ може це робити, особливо коли кредити комерційними банками надаються за рахунок куплених ресурсів у національному банку.
|
|
На розмір відсоткової ставки на мікроекономічному рівні впливають мета використання кредитних ресурсів, розмір кредиту, термін його використання та рівень ризику. Як правило, кредитна ставка за надання кредиту на поточне фінансування виробничих потреб — найнижча і визначається короткостроковим її використанням, а найдорожчою стає відсоткова ставка, що надається торгово-посередницьким фірмам, операції яких носять спекулятивний характер з підвищеним ризиком. Розмір ставки користування дрібними кредитами вища, ніж за користування великими кредитами, бо останні потребують порівняно менших витрат банків і надаються надійним позичальникам. Залежність величини позичкового відсотка від терміну використання позичкових ресурсів позичальником залежить не тільки від величини ризику неповернення, а й від вірогідності знецінення позичених коштів унаслідок інфляції.
Розрізняють переважно два види норми відсотка за кредит (рис. 8.10).
Проблема захисту позичкового капіталу особливо актуальна в періоди економічної нестабільності й інфляції, коли реальна кредитна сума, що надавалася в кредит, може виявитися значно меншою від тієї, що була на момент кредитування. Ось чому потрібно відслідковувати номінальну і реальну відсоткові ставки. Номінальна відсоткова ставка — це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу. Реальна ставка відсотка визначається порівнянням між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу. Розраховується вона за формулою
де К — реальна відсоткова ставка;
N — номінальна відсоткова ставка;
Р — річне зростання цін.
|
|
Якщо відсоткова ставка за кредит нараховується частіше, ніж за рік, то річна відсоткова ставка обчислюється за формулою
|
|
де т — кількість разів нарахування відсотків протягом року.
Отже, розмір номінальної відсоткової ставки відображає фактичну величину відсоткової ставки. що визначається на базі номінальної ставки за мінусом індексу інфляції.
Здатність кредитних інструментів виконувати функції засобів обігу і платежу так поширилася, що їх можна називати кредитними грошима. (Студенти мають засвоїти специфіку механізму функціонування видів кредитних знарядь векселів, банкнот і чеків та оволодіти особливостями їх розвитку в Україні).
Важливо оволодіти позичковим відсотком як знаряддям плати за кредит, його джерелами, навчитися розрізняти види відсоткових ставок і зрозуміти механізми дії тих факторів, які впливають на зміну ринкових ставок відсотка, навчитися розраховувати норму відсотка, ознайомитися з методикою нарахування відсотків за кредитами:
|
|
де Н — норма позичкового відсотка;
Д — дохід, отриманий на позичений капітал;
К — сума наданого кредиту.
Депозитна ставка на основі простих відсотків розраховується так:
де К — розмір плати за користування коштами;
С — сума депозиту чи кредиту;
Т — термін користування грошима (у днях);
П — відсоткова ставка.
Ця формула ефективно використовується для обрахунків короткострокового депозиту. Для нарахування заощаджу вальних вкладів довготермінового зберігання застосовується формула
де РУ — розмір плати за користування коштами;
Р — сума наданих коштів;
К — відсоткова ставка; п — кількість періодів.
Простий відсоток нараховується за початковим вкладом у кінці одного банківського терміну. Його обчислення виконується на основі такої формули:
де Р0 — початкова сума вкладу;
п — кількість нарахувань у роках;
К — ставка відсотка (десятковий дріб).
Наприклад, якщо на депозит у банку покладено 100 000 грн на 3 роки за ставки відсотка у 15% річних, то після завершення строкової угоди власникові буде нараховане за простим відсотком:
А загальна сума становитиме 145 000 грн.
Складні відсотки нараховуються з урахуванням нарощення суми у попередньому періоді. Для цього використовується така формула:
За формулою складних відсотків депозиторові банк нараховує таку суму:
Важливо з’ясувати суть основної ставки відсотка, за якою комерційні банки надають кредити своїм найкредитоздатнішим клієнтам, ставки відсотка плаваючої за середніми і довготерміновими кредитами, розмір якої періодично переглядається з узгодженням її між кредитором і позичальником, а ризик перекладається на одержувача кредиту.
Слід звернути увагу на номінальну ставку відсотка, яка не враховує інфляційного впливу, і реальну ставку відсотка, що визначається порівнянням товарних еквівалентів у різних інфляційних періодах. Ставка відсотка реальна (К) розраховується за формулою
де N — номінальна річна відсоткова ставка, %;
Р — річне зростання цін, %.
Якщо відсотки нараховуються частіше, ніж один раз на рік, то ставка відсотка реальна (Кт) обчислюється за формулою
|
де т — кількість разів нарахування відсотків протягом року. |
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62