Історія педагогіки (частина 2)
3. ПЕДАГОГІКА О. ДУХНОВИЧА
Найбільш визначним представником культурно-освітнього руху на Закарпатті був Олександр Васильоеич Духноеич. Він народився в селі Тополя на Пряшівщині в сім'ї священика. Після закінчення Ужгородської гімназії і духовної семінарії працював домашнім вчигелем, викладав російську мову в семінарії.
Олександр Васильович став автором першого на Закарпатті народного букваря - "Книжниці читальної для початківців" (1847), підручників для початкової школи з географії та історії (1831), російської мови (1853), а також 108
"Народної педагогії на користь учшищ та вчителів сільських" (1857), яка була першим систематизованим підручником з педагогіки для народних вчителів' не лише Закарпатгя, а й інших регіонів Західної України.
Виходячи з реальних умов, О.Духнович пропонує в кожному селі обирати "шкільного куратора", який би збирав кошти на шкільний будинок, оплату вчителів та створення шкільного фонду для забезпечення сиріт і дітей незаможних батьків навчальними посібниками і приладдям.
В 30-40-х роках О.Духнович розпочав на Закарпатгі свою діяльність -літературну та педагогічну. Виступав за народність навчання, за навчання на рідній мові, відіграв велику роль у відкритгі більше 70 шкіл. Науку і просвіту розглядав як "єдиний засіб і шлях до майбутнього щастя народу". О.Духнович показав, що праця - найважливіший фактор становлення особисгості. Сформулював ідею поєднання навчання з сільськогосшдарською працею. Діяльність О. Духновича сприяла потягу українського населення до освіти і знань. Незважаючи на утопічний характер поглядів на шляхи національно-культурного відродження закарпатських українців, Олександр Васильович виступив палким і послідовним поборником великого братерства українців, росіян та інших народів.
Виходячи з принципу природовідповідності, О.Духнович вимагав врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів.
На принципі природовідповідності ґрунтуються думки Олександра Васильовича про рівномірний розвиток фізичних та інтелектуальних сил дитини. Цьому принципу підпорядковувався і зміст розумового, морального, фізичного та трудового виховання. Велику увагу О. Духнович приділяв розробці дидактичних проблем. На перше місце він поставив наочність, потреба в якій, на його думку. вишшває з конкретності мислення дитини. Для того, щоб дитина не зневірилась у власних силах, щоб не гальмувався її розвиток, слід дотримуватись принципу доступності у навчанні
Щоб діти свідомо засвоювали знання, потрібно, вважав Олександр Васильович, розвивати їхню пізнавальну активність. Цікаві думки висловлював педагог щодо забезпечення ґрунтовності і міцності знань, пигань морального виховання.
Одне з провідних місць у процесі виховання О.В.Духнович відводив праці, a також заохоченню і покаранню, до яких радив вдаватися дуже обережно.
Вирішальну роль у формуванні людської особистості відводив вчителеві. Сімейне виховання ОДухнович розглядав як природній обов'язок батьків. Діяльність ОДухновича була спрямована на те, щоб не тільки діти міста, а й сільські діти, незалежно від свого матеріального становища, мали змогу опанувати науку.
ОДухнович не тільки сприйняв передові педагогічні ідеї свого часу, але й творчо розвинув їх на принципах народності, демократизму та гуманізму. ОДухнович - один з перших професійних вчених-педагогів на Західній Україні. якому належить достойне місце у вітчизняній історії педагогіки.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42