Історія педагогіки (частина 1)
4. ІДЕЯ ЦІЛІСНОГО ВИХОВАННЯ Р. ШТЕЙНЕРА
Завдання розвитку людини як єдиного цілого ставила перед собою школа Рудольфа Штейнера - німецького філософа, дослідника творчості Гете і Шіллера, яка перетворилась сьогодні у широкий педагогічний рух і має назву еальдорфська педагогіка. Перша вальдорфська школа була відкрита у Німеччині у 1919 році у м.Штутгарті для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія. В основу педагогічної концепції цієї школи, яка отримала назву за місцем ії утворення, покладено релігійно-філософське вчення Р.Штейнера - антропософія. Це вчення названо його послідовниками "найпрогресивнішим духовно-науковим напрямом XX століття".
Згідно з уявленнями антропософії, розвиток людини відбувається за семирічними ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи років відбувається дозрівання одного з елементів складної людської природи.
Головними принципами діяльності вальдорфської школи є: принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості; принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної її сторін; принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуваннї методу епох у навчальному процесі, ритмічних вправ тощо; принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, духовного ідеалу.
Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. У них відсутня абсолютизація предметних уроків як основної форми навчального процесу: 45-хвилинні уроки поєднуються тут із заняттями за методом епох.
Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводиться кожного навчального дня протягом 3-4 тижнів на 1,5 годинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близько 50 годин, засвоюється більша частина навчального матфіалу відповідного року або навіть весь матеріал з предмеіу за рік.
Таким шляхом викладаються провідні академічні дисципліни: рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких предметів як рідна мова математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів). Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Це ще одна особливість організації навчального процесу у подібних школах. Такий розподіл навчального часу пояснюється врахуванням добових біологічнш ритмів дитячого організму: пік інтелектуальної активності припадають на першу половину дня - від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.
Отже, після інтелектуально насичених занять першої половини дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент - заняття естетично-художнього циклу - музика, живопис, скульптура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла і душі). Нарешті, третій
компонент - заняття ручною працею: столярною і слюсарною справою, шиттям. плетінням тощо.
Один із головних методів вальдорфської школи - образний виклад матеріалу на будь-якому занятгі. Дітей вчать образно мислити, співпереживати, співчувати. тобто вкпючаюгь у процес пізнання всю людину, її уявлення, фантазію, шчутгя.
Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання, який означає буквально - пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ.
Традиційно велика увага приділяється різним формам співпраці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і занятгя разом з дітьми евритмією тощо. Управління школами здійснюється на основі самоврядування.
У 1990 році у ФРН нараховувалось 180 вальдорфських шкіл, у яких навчалось понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких альтернативних навчальних закладів.
ПРОВІДШ ТЕЧІЇ ТА ПРЕДСТАВНИКИ РЕФОРМАТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ
Соціальна педагогіка
"Індивідуальна соціалізація"
особистості шляхом її
приєднання до “колективних
уявлень" (суспільно-
моральних цінностей)
П. Нарорп, Е. Дюркгейм,
В.Дільпгей,Б.Рассел,
Р.Зейдель
Педологія
Комплекс
психологічних,
біологічних та
соціальних знань про
розвиток дитини у їх
цілісності
Е. Мейман, Е. Торндайк,
С. Холл, А. Біне
Експериментальна педагогіка
Наукове обгрунтування
принципу
природовідповідності на
основі вивчення анатомії.
фізіологіїтапсихології
дитинства
Е. Мейман, В. А. Лай,
А. Біне, Е. Торндайк
Трудова педагогіка
Праця як навчальний предмет
і головний принцип
діяльності школи, що готує
до професійної діяльності та
виконання громадських
обов'язків
Г. Кершенштейнер
Теорія вільного виховання
Принцип педоцентризму, який передбачаесвободу
виборудитиною діяльності, 'й' вільну творчість як основу
розвитку
ЕКеІл.Еурлітт,
М. Моитессорі
Прагматична педагогіка
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53