Історія педагогіки (частина 1)
4. ВИХОВАННЯ У ДРЕВНІЙ ГРЕЦІЇ
У Стародавній Греції, яка складалась з невеликих рабовласницьких держав-міст, найбільш оригінальними системами виховання були Спартанська та Афінська.
У Спарті на 9 тис. родин рабовласників (елотів) припадало понад 250 тис. рабів, які часто повставали. Це завжди непокоїло володарів Спарти. примушуючи їх повсякчас бути напоготові, виявляти жорстокість і насильство по відношенню до рабів. Виховання здійснювалося державою, яка переслідувала завдання шдготовкиздітейстійких та загартованих спартіатів-воїнів, майбутніх рабовласників.
Спартанців виховували в жорстких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчатс» - воїтельниць-амазонок, які б мало в чомупоступалисячоловікам:
Головним завданням було виховання жорстокості, ненависті до рабів у підростаючих рабовласників. 3 цією метою вони брали участь у криптіях (нічних облавах на рабів), коли загін молодих спартіатів оточував який-небудь міський квартал або район за містом і мав право на вбивство будь-якого раба. Підлітки
брали участь у щорічних публічних випробовуваннях - змаганнях. їх сікли перед вівтарем, щоб пересвідчитись у терплячості та витривалості. Юнаки 18-20 років об^нувалисьуфупиефейв/
Афінська система виховання залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якосгями якої були духовне багатстао, моральна чисгога та фізична досконалісгь.
До семи років діти обох статей виховувались вдома, в сім'ях. Потім хлопчики вступали до школи, а дівчатка проводили весь час у жіночій половині будинку - гінекеї. Тут їх навчали читати, писати, грати на музичних інструментах, а головне - займатися рукоділлям. ПІСШЇ іІлюбу в становищі дівчат практично нічого не змінювалось: вони переходили з однієї гінекеї в іншу.
Тим часом хлопчики здобували всебічний інтелектуальний розвиток, всіляко вдосконалюючи культуру тіла. Хлопчики 7-14 років навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів. Заняття проводили вчителі, яких називали дидаскалами (від грецького слова "дидаско” - навчаю). У школах граматистів вчили писати, читати та рахувати. Використовувався оуквоскладальнии метод навчання грамоти.
У школі-палестрі (школі боротьби) підлітки 14-16 років навчалися п'ятиборству (біг, стрибки, боротьба, кидання диска і списа), а також плаванню. 3 ними проводилибесідизполітичних і моральних питань. Фізичним вихованням і бесідами в палестрі займалися найбільш відомі громадяни дфжави.
Юнаки 17-18 років з родин найзаможніших аристократів виховувалися в гімнасіях (гімназіях), де вивчали філософію, політику, літературу, для того щоб підготуватися до участі в керуванні державою.
Юнаки 18-20 років готувалися до військової служби в групах ефебів, де продовжувалося їх військово-фізичне виховання. Вонививчализброю/морську справу, фортифікацію, військові сгатуги, закони дфжави, брали учасгь у громадських свяхахі^аліквиспшах.
Загалом, у такий спосіб в Афінах утвердилась ідея "калокагатіГ (гармонійного розвитку особистості, у якому весь зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості). Крім того, найздібніші юнаки продовжували своє навчання ще майже 10 років в академії (започаткована Сократом для підготовки філософів і крупних політиків).
Зазначимо, що загальним для обох виховних систем був класовий характер освіти і виховання та презирливе ставлення до фізичної праці. Діти рабів не мали можливості відвідувати будь-які школи, і їх виховання відбувалось у праці нарівніздорослими.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53