Соціальна психологія (частина 2)
Висновки
1. Інтерактивна (англ. interaction– взаємодія) сторона спілкування – це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією,
але й організацію сумісних дій, що дозволяє реалізувати деяку загальну для партнерів ціль.
В соціальній психології існують різні концепції пояснення со-ціальної взаємодії. В зарубіжній науці найбільш поширеними є “теорії соціальної дії”, які описують структуру взаємодії. Вітчиз-няна соціальна психологія розглядає взаємодію через призму ак-тивності, діяльності особистості.
2. Загальноприйнятим в соціальній психології є дослідження взаємодії у двох аспектах. Перший аспект – це розглядання взаємодії як
контакту двох або більше осіб, в результаті якого відбуваються взаємні
зміни їх поведінки, діяльності, стосунків, установок. Існують різні види
контактів: просторові, контакти зацікавленості, контакти обміну.
Другий аспект – це розглядання взаємодії як організації діяль-ності. В цьому аспекті взаємодія розглядається як такий процес, в якому відбувається взаємне зумовлювання індивідуальних дій, які пов’язані циклічною залежністю. Соціальна взаємодія як організа-ція діяльності між людьми складається з таких елементів: діюча осо-ба, потреба в активізації поведінки, ціль діяльності, метод діяльності, інша діюча особа, на яку спрямована дія, результат діяльності.
3. З точки зору інтеракціонізму взаємодія може бути зрозумілою лише в контексті її соціальної ситуації. Саме соціальна ситуація як стійкий, історично сформований фрагмент соціального життя задає партнерам стиль поведінки, сприйняття себе й один одного. На думку інтеракціоністів, людина осягає світ через символічні значення. Опо-середкованість взаємодії символами та їх інтерпретацією складає ос-новну особливість людського спілкування. Ця ідея найбільш розвине-на у “символічному інтеракціонізмі”, який пов’язано з ім’ям Д.Г. Міда.
4. Дослідження взаємодії з точки зору регулювання дій учасників через їх позиції, а також врахування характеру ситуацій і стилю взає-модії представлено в концепції Е. Берна “транзактний аналіз”. Взає-модія буде ефективною, якщо транзакції (одиниця спілкування, яка визначається позицією особистості, ситуацією і стратегією) співпа-дають. Кожна ситуація диктує свій стиль поведінки і дії, в кожному з
них людина по-різному “подає” себе, а якщо ця самоподача не є адек-ватною, то спілкування може перерватись. Якщо стиль сформовано на якійсь конкретній ситуації, а потім його механічно перенесено на іншу ситуацію, то, звичайно, успіх не може бути гарантовано.
5. Розрізняють два основних типи взаємодії: співробітництво і суперництво (конкуренція). Співробітництво передбачає взаємопо-в’язані дії індивідів, що спрямовані на досягнення загальних цілей зі взаємною вигодою для взаємодіючих сторін. Взаємодія на основі суперництва включає в себе спроби відсторонення, випередження або придушення суперника, який прагне до ідентичних цілей. Ці два типи взаємодій є полярними, супроводжуються протилежними по-чуттями, установками і орієнтаціями у взаємодіючих індивідів.
Конфлікт – це відкрите протистояння між членами взаємодії, яке виникає внаслідок взаємовиключних інтересів і позицій. Соц-іально-психологічний конфлікт з точки зору його структури вклю-чає: “об’єктивну конфліктну ситуацію”, “сторони конфлікту”, об’єкт конфлікту, “суб’єктивний образ конфліктної ситуації”.
7. Існує два типи конфліктів: конструктивний і деструктивний. Деструктивний конфлікт переводить причини, що створили перешко-ду у взаємодії, на “особистості”. Конструктивний конфлікт виникає тоді, коли зіткнення стосується не особистісної несумісності, а вияв-лення різних точок зору на якусь проблему і способи її вирішення. В цьому випадку конфлікт сприяє формуванню більш глибокого розу-міння проблеми і сприяє становленню кооперативної взаємодії.
8. Однією з причин конфліктів є соціальні дилеми, які поля-гають в тім, що індивідуально вигідні стратегії поведінки ведуть до колективного програшу. Для аналізу соціальних дилем в со-ціальній психології використовуються лабораторні ігри. Показу-ючи, яким чином позитивно мислячі люди попадають в пастку взає-мно деструктивних стратегій поведінки, вони одночасно демонст-рують парадокси людського життя, які підпадають під розряд “со-ціальних дилем”. Найбільш відомими є лабораторні ігри, що отри-мали назву “дилема в’язня” і “трагедія громадських вигонів”.
В соціальній психології розробляються техніки вирішення соціаль-них дилем. Зокрема, виявлено декілька способів забезпечення співробі-тництва: регулювання, зменшення розмірів групи, комунікація.
Основні терміни та поняття
Взаємодія, інтеракція, соціальна взаємодія, діяльність, дія, вчинок, активність, комунікація, контакт, просторовий контакт, контакт заці-кавленості, мотив, інтерес, контакт обміну, механізм взаємодії, потре-ба, ситуація, мотивація, інтеракціонізм, символічний інтеракціонізм, “дзеркальне “Я”, транзактний аналіз, транзакції, транзактний стимул, транзактна реакція, додаткова транзакція, перехресна транзакція, коо-перація, співробітництво, конкуренція, узгодженість, конфлікт, енер-гія сукупного суб’єкта взаємодії, об’єктивна конфліктна ситуація, інци-дент, сторони конфлікту, об’єкт конфлікту, суб’єктивний образ конф-ліктної ситуації, стадії розвитку конфлікту, розв’язання конфлікту, деструктивний конфлікт, конструктивний конфлікт, соціальні диле-ми, “дилема в’язня”, “трагедія громадських вигонів”, гра “Гайки”.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63