Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Схема Р. Бейлза - Соціальна психологія (частина 2) - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...

Соціальна психологія (частина 2)

Схема Р. Бейлза

 

Зона постановки проблеми прохання про інформацію, прохання висловити думку, прохання про вказівки

Зона розв'язання проблеми пропозиція, думка, орієнтація інших

Зона позитивних емоцій     солідарність, зняття агресивності, згода

Зона негативних емоцій      незгода,

створення напруги, демонстрація

антагонізму

спільне: взаємодія розглядається як центральна проблема соціаль-ної психології, соціології, оскільки людина з самого моменту на-родження є невід’ємною частиною взаємопов’язаних і взаємоді-ючих соціальних одиниць.

Сучасна вітчизняна соціальна психологія розглядає взаємоді-яльність через призму активності особистості (К.А. Абульханова-Славська, В.О. Татенко та ін.). Активна взаємодія між людьми ви-никає як функція діяльності (предметно спрямованої активності) та поведінки (пасивної взаємодії між людьми). Аналізуючи взаємо-діяльність, деякі автори (М. Обозов, М. Лукашевич) окремо роз-глядають індивідуальну діяльність (за формулою “мета – засоби – результат”) і спільну діяльність (власне взаємодіяльність), виділя-ючи такі її компоненти як когнітивний, емоційно-комунікативний і практичний, які по-різному представлені на рівнях індивідуальної та спільної діяльності. У спільній діяльності, на відміну від індиві-дуальної, всі три компоненти представлені в більш повному вигляді, крім того емоційно-комунікативний компонент є центральним. Таке трактування спільної діяльності дає можливість авторам цього по-гляду показати єдність взаємодіяльності зі спілкуванням: спілку-вання входить у взаємодіяльність як його сторона.

У вітчизняній психології питання зв’язку спілкування і взає-модіяльності є дискусійним. Частина авторів ототожнюють спілку-вання і взаємодіяльність, інтерпретуючи і те, і інше як комунікацію у вузькому значенні (тобто як обмін інформацією), інші розгляда-ють відношення між взаємодією і спілкуванням як відношення фор-ми деякого процесу і його змісту. Інколи говорять про взаємопов’я-зане, але все ж таки самостійне існування спілкування як комуні-кації і взаємодії як інтеракції.

Г.М. Андрєєва, дотримуючись запропонованої нею в характе-ристиці структури спілкування схеми, тобто виходячи з того, що спілкування в широкому розумінні слова включає в себе комуніка-цію у вузькому значенні (як обмін інформацією) розглядає взаємо-дію як іншу – порівняно з комунікативною – сторону спілкування. Відповідаючи на запитання про те, яка ж така “інша” сторона спілку-вання розкривається поняттям “взаємодія”, вона підкреслює, що ця сторона фіксує не тільки обмін інформацією, але й організацію су-місних дій, що дозволяє індивідам реалізувати загальну для них діяльність. Таке вирішення поняття виключає відрив взаємодії від комунікації, а також виключає їх ототожнення: комунікація органі-зується в ході сумісної діяльності з приводу неї, і саме в цьому про-цесі людям необхідно обмінюватись і інформацією, і самою діяль-ністю, тобто розробляти форми і норми сумісних дій. Такий погляд на визначення “взаємодії” як сторони спілкування, є поширеним у вітчизняній соціальній психології. Більшість вітчизняних авторів розглядають взаємодію (інтеракцію) в соціально-психологічному плані як аспект спілкування, що виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, до-сягнення певної спільної мети (М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко). У процесі діяльності люди обмінюються не тільки інформацією, а й різними діями. Ці дії забезпечують планування спільної діяльності, її координацію і розподіл функцій. За їх допомогою здійснюється взаємне стимулювання, взаємний контроль та взаємодопомога у процесі розв’язання спільного завдання. Це передбачає, що кожен з учасників-партнерів у взаємодії зробить свій внесок у її розв’язан-ня, що забезпечить більшу ефективність порівняно з індивідуаль-ним виконанням завдання.

Отже, взаємодію можна розглядати в двох аспектах. Перший аспект – це розглядання взаємодії як контакту двох або більше осіб, що має своїм результатом взаємні зміни їх поведінки, діяльності, стосунків, установок. Другий аспект – це розглядання взаємодії як взаємно зумовлених індивідуальних дій, що пов’язані цикліч-ною причинною залежністю. В цьому аспекті поняття “взаємодія” використовується для визначення способу реалізації спільної діяльності, мета якої зумовлює взаємне узгодження індивідуаль-них дій, розподіл і кооперацію функцій.

 

 

58