шпоры ОТВ
Виготовлення виливків у разових формах і в кокілях.
Найпоширенішими способами лиття в разові форми є лиття в піщано-глинисті форми. Для виготовлення разової форми необхідні: модельний комплект, формові і стержневі суміші. Моделі і стержневі ящики для одиничного та дрібносерійного виробництва роблять дерев'яними, а для масового виробництва – із пластмас або із сплавів алюмінію з міддю. При виготовленні моделей враховують припуск на механічну обробку і усадку. Щоб легше було виймати частини моделі із форми, бічні поверхні роблять із формовим нахилом: у дерев'яних моделей 2 – 3°, у металевих моделей при ручному формуванні 1 – 2°, при машинному – 0,5 – 1°. На підмодельну плиту встановлюють нижню половину моделі , що має формові уклони на вертикальних поверхнях, ставлять нижню опоку (металеву раму для утримання суміші, в якій ущільнюють суміш. Модель покривають облицювальною формовою сумішшю шаром 20 – 30 мм. Цей шар ущільнюють руками, після чого опоку заповнюють наповнювальною формовою сумішшю і утрамбовують її пневматичною або ручною трамбовкою. Надлишок землі видаляють лінійкою і в формовій суміші душником наколюють отвори для виходу газів. Нижню півформу перевертають, підмодельну плиту знімають і поверхню роз'єму форми посипають дрібним роздільним піском. На заформовану половину моделі накладають другу половину моделі, ставлять верхню опоку, положення її фіксують штирями. Для утворення ливника (ливник – канал для підведення рідкого металу в порожнину форми) і випору (випор забезпечує вихід повітря і газів із форми) встановлюють окремі моделі 5 і 6. Верхню опоку заповнюють формовими сумішами і процес повторюють. Виймають моделі ливника та випору, знімають верхню півформу, перевертають, прорізають ливниковий канал у площині роз'єму форми і обережно виймають із форми половинки моделі. У нижню половину форми встановлюють стержень 7, після чого форму складають; вона готова для заливання. Продуктивність ручного формування дуже низька, тому при серійному і масовому формуванні застосовують машинне формування. Виготовлення виливків у разових піщано-глинистих формах при машинному і, особливо, при ручному формуванні, має значні недоліки: невисока точність і недостатня чистота поверхні виливків, необхідність залишати значні припуски на механічну обробку, утворення крупнозернистої литої структури. Для усунення цих недоліків широко впроваджуються спеціальні способи лиття, які розглянуті нижче.
Виготовлення виливків у кокілях
Суть способу виготовлення виливків у кокілях полягає в тому, що замість піщано-глинистої форми використовують багаторазову металеву – кокіль. У кокілях виготовляють виливки з кольорових сплавів, чавуну і, рідко, із сталі. Порівняно з піщано-глинистими формами кокіль має ряд переваг: підвищуються точність і чистота поверхні виливків; високі якість і щільність металу виливка; зменшується кількість пилу; значно підвищується продуктивність праці. Недоліком цього способу є висока вартість кокіля, чим пояснюється їх застосування лише в серійному і масовому виробництвах.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35