Главная->Регіональна економіка->Содержание->Рекреаційно-туристичний комплекс

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 1)

Рекреаційно-туристичний комплекс

Туризм протягом усієї історії свого економічного існування переконливо утримує репутацію специфічної сфери, яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце у світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, числом зайнятих, обсягом експорту послуг як джерело доходів для національних бюджетів. Рівень споживання туристичних послуг є одним із важливих індикаторів якості життя.

Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає, збільшившись із 25 млн. у 1950 р. до близько 700 млн. осіб у 2002 р. Так, за прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО) до 2020 р. кількість туристичних поїздок збільшиться майже втричі і досягне 1,6 млрд. осіб. При цьому доходи від готельно-туристичних послуг підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зрости з 445 млрд дол. США у 1998 р. до приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р.

Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково- технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико- культурного і природно-рекреаційного потенціалу дала змогу багатьом країнам, окремі з яких навіть не належать до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку.

Вагомою структурною складовою економіки України стає рекреаційно- туристичний комплекс для розвитку якого є необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Рекреаційно- туристичний комплекс можна розглядати в двох аспектах: з одного боку, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і набувають розвитку економічні відносини з виробництва, обміну і споживання рекреаційно-туристичного продукту; з другого - як складову соціальної інфраструктури територій різного рівня, що становить комплексну систему (мережу) підприємств і закладів із виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.

Рекреаційно-туристичний комплекс має ознаки самостійного об’єкта: спеціалізовану матеріально-технічну базу; специфічні природно- антропогенні ресурси; унікальність продукування послуг і власної технології обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління; суспільну значущість, у тому числі економічну, соціальну, екологічну і політичну. Практично туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки (рис. 4.2).

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямом національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально- економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико- культурної спадщини.

Україна для цього має всі об’єктивні передумови: особливості

географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Загальна площа придатних для туризму й відпочинку природних ландшафтів становить 9,4 млн га. На території нашої держави налічується понад 125 тис. пам’яток археології, архітектури, містобудування, історії та мистецтва, працюють сотні музеїв.

Рис. 4.2. Логіко-структурна схема функціональних складових рекреаційно-туристичного комплексу

Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні сприяти розвитку її інтенсивних багатосторонніх зв’язків з багатьма країнами.

Щоб перетворити Україну на туристичну державу світового рівня, необхідно забезпечити чітку організацію самого туризму, створити і зміцнити матеріально-технічну базу, залучити досвідчені та кваліфіковані кадри.

Держава має сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженню туристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризму свідчить той факт, що у 2001 р. на 12 % збільшилася кількість наших співвітчизників, які відпочивали й оздоровлювались за туристичними путівками.

На 30 відсотків збільшилася кількість організацій, що надають туристичні послуги. Нині в Україні 4,2 тис. таких фірм. В Україні сформувався один із найпотужніших в Європі рекреаційно-туристичний потенціал, який нараховує близько 7850 об’єктів із можливістю оздоровлення 8-10 млн. осіб на рік. Потужності рекреаційно-туристичного комплексу України порівняно з країнами СНД у 10 разів вищі.

Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; нерозв’язаність питань із приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб’єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.

Одна з вагомих причин - недостатній рівень розвитку і недосконалість туристичної інфраструктури. За даними 2002 р. з 1254 готельних комплексів у країні тільки незначна частина відповідає сучасним нормам, 80 відсотків готельних підприємств потребують ремонту, номери - реконструкції і переоснащення, технологія обслуговування - автоматизації і комп’ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готелів і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України.

Необхідно створити мережу готелів і туристичних баз цільового призначення: готелів для індивідуальних туристів та мисливських і

риболовних баз, літніх та зимових спортивних баз, готелів для туристів, що приїздять з метою лікування, курортних готелів, ферм для любителів сільськогосподарської праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів тощо.

Г оловні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно- туристичного комплексу України такі:

^ забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;

^ створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;

^ забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;

^ розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності;

^ підготовка і перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потреб рекреаційно-туристичної діяльності.

Ці та інші напрями визначають орієнтири і пріоритети розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладені регіональні цільові програми та бізнес-плани.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 1)

Схожі підручники