Главная->Регіональна економіка->Содержание->Особливості формування та розселення сільського та міського населення

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 1)

Особливості формування та розселення сільського та міського населення

Для характеристики розміщення населення використовують термін розселення - розміщення населення по території і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Виділяють сільське і міське розселення (рис. 3.2.).

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського - 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське - на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні впродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним (табл. 3.6).

Конурбація -

кілька компактно розташованих міст

Міська агломерація -

система поселень на певній території, об’єднаних між собою різними зв’язками (агломерація навколо Токіо тощо)

Мегаполіс -

об’єднання міських агломерацій і злиття зон суцільної урбанізації (Босваш у США - 50 млн. осіб, Токай до у Японії - 60 млн. осіб)

Рис. 3.2. Розселення населення

	Чисельність населення, тис. осіб	У % до всього населення	Довідково за 1989 р.
міське	сільське	міське	сільське	міське	сільське
Автономна Республіка Крим	1274,3	759,4	63	37	65	35
Вінницька	818,9	953,5	46	54	44	56
Волинська	533,2	527,5	50	50	49	51
Дніпропетровська	2960,3	607,3	83	17	83	17
Донецька	4363,6	477,5	90	10	90	10
Житомирська	775,4	614,1	56	44	53	47
Закарпатська	466,0	792,3	37	63	41	59
Запорізька	1458,2	471,0	76	24	76	24
Івано-Франківська	593,0	816,8	42	58	42	58
Київська	1053,5	774,4	58	42	54	46
Кіровоградська	682,0	451,1	60	40	60	40
Луганська	2190,8	355,4	86	14	86	14
Львівська	1558,7	1067,8	59	41	59	41
Миколаївська	838,8	425,9	66	34	66	34
Одеська	1624,6	844,4	66	34	66	34
Полтавська	956,8	673,3	59	41	57	43
Рівненська	549,7	623,6	47	53	45	55
Сумська	842,9	456,8	65	35	62	38
Тернопільська	485,6	656,8	43	57	41	59
Харківська	2288,7	625,5	79	21	79	21
Херсонська	706,2	468,9	60	40	61	39
Хмельницька	729,6	701,2	51	49	47	53
Черкаська	753,6	649,3	54	46	53	47
Чернівецька	373,5	549,3	40	60	42	58
Чернігівська	727,2	518,1	58	42	53	47
м. Київ	2611,3	-	100	-	100	-
м. Севастополь	358,1	21,4	94	6	95	5

Таблиця 3.6. Розміщення та співвідношення міського і сільського населення

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася - у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90 %), Луганській (86 %) та Дніпропетровській (83 %) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

За даними переписів, з 1989 до 2001 рр. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих регіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %). Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській,

Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40 %).

Урбанізація (від лат. місто) - збільшення кількості міських поселень, міського населення, особливо за рахунок великих міст, підвищення ролі міст у житті суспільства, один з найважливіших глобальних процесів сучасного світу.

Виділяють такі загальні риси урбанізації:

- швидкі темпи зростання міського населення;

- концентрація населення і господарства переважно у великих містах;

- розширення території міст, перетворення їх на міські агломерації.

Одним із проявів урбанізації є зростаючий розвиток техногенного

середовища, взаємозв’язок якого з географічним середовищем проявляється у різноманітних формах і досить часто призводить до порушення природної рівноваги між природою та суспільством, виникнення незворотних процесів у природі, що в кінцевому результаті позначається на людині.

Головними особливостями і наслідком урбанізації є концентрація промислового виробництва і міського населення на порівняно обмеженій площі, заміна природних ландшафтів непроникними асфальтними і бетонними покриттями, спорудами, підземними комунікаціями і лініями метро, залучення великої кількості води для задоволення питних, побутових і виробничих потреб міста.

З 1989 р. кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2001 р. офіційно зареєстровано 454 міста, 889 селищ міського типу та 28619 сільських населених пунктів (табл.3.7).

				З них за чисельністю жителів
	усього міст менше 3 тис.	е. В У « н _ет _м3	від 3 до 5 тис.	від 5 до 10 тис.	^од ^._с 2 н . 3 3 в	від 20 до 50 тис.	від 50 до 100 тис.	від 100 до 500 тис.	від 500 тис. до 1 млн.	більше 1 млн.
Україна	454	5	8	67	158	113	56	36	4	5
Автономна Республіка Крим	16	—	-	1	4	6	2	3	-	-
Вінницька	18	-	-	2	8	7	-	1	-	-
Волинська	11	2	-	1	4	1	2	1	-	-
Дніпропетровська	21	-	-	-	6	8	2	3	1	1
Донецька	51	-	-	2	21	12	9	6	-	1
Житомирська	10	-	-	1	3	2	3	1	-	-
Закарпатська	10	-	-	3	2	3	1	1	-	-
Запорізька	14	-	-	1	6	3	1	2	1	-
Івано-Франківська	15	-	-	7	3	2	2	1	-	-
Київська	25	-	-	1	9	9	3	1	-	-
Кіровоградська	12	-	-	1	7	1	2	1	-	-
Луганська	37	-	-	7	10	8	8	4	-	-
Львівська	43	2	6	13	9	9	3	-	1	-
Миколаївська	9	-	-	-	5	2	1	-	1	-
Одеська	19	-	-	5	6	4	3	-	-	1
Полтавська	15	-	-	1	8	2	2	2	-	-
Рівненська	11	-	-	2	3	5	-	1	-	-
Сумська	15	-	-	3	3	4	4	1	-	-
Тернопільська	18	-	2	7	6	2	-	1	-	-
Харківська	17	-	-	1	4	9	2	-	-	1
Херсонська	9	-	-	-	4	3	1	1	-	-
Хмельницька	13	-	-	-	4	7	1	1	-	-
Черкаська	16	-	-	1	9	3	2	1	-	-

Чернівецька	11	1	-	5	4	-	-	1	-	-
Чернігівська	15	-	-	2	9	1	2	1	-	-
м. Київ	1									1
м. Севастополь	2	-	-	-	1	-	-	1	-	-

Таблиця 3.7. Групування міст за кількістю наявного населення (заданими Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Серед загального числа міст 46 - це міста із кількістю населення від 100 тис. чол. і більше, 9 міст налічували понад півмільйона жителів, у 5 із них кількість населення перевищувала 1 млн. осіб, у тому числі в столиці України м. Києві чисельність населення становила більше 2,6 млн.

У великих містах проживає 38,3 % всього, або 56,9 % міського населення. Половина великих міст зосереджена в східних індустріальних регіонах (7-у Донецькій, 5-у Дніпропетровській, 4-у Луганській, 3-у Запорізькій областях) і в Криму (3 - у складі Автономної Республіки Крим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів: Київ (2611 тис. чол.), Харків (1470 тис.), Дніпропетровськ (1065 тис.), Одеса (1029 тис.) та Донецьк (1016 тис.) і 4 великих міста - Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис. чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514 тис. чол.).

Для багатьох міст України характерна складна екологічна ситуація, обумовлена наявністю та концентрацією підприємств чорної і кольорової металургії, теплоенергетики, хімії і нафтохімії, гірничодобувної промисловості, цементних заводів. Зростання міст призвело до особливої форми розміщення виробництва і розселення, за якої промислові підприємства як основні джерела забруднення розташовані всередині жилої забудови. Такі міста є безперечними лідерами за рівнем забруднення повітря. Серед них: Донецька промислова агломерація, до якої входять Авдіївка, Горлівка, Єнакієве, Макіївка та інші міста, а також Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь.

За оцінками демографів ООН (1980 р.), міське населення земної кулі в 2000 р. досягло 3,2 млрд. осіб, а його частка у всьому світі - 51,3 %. Таким чином, за останню чверть минулого століття міське населення земної кулі приблизно подвоїлось. При цьому в розвинутих регіонах світу чисельність міських жителів за 1970-2000 р. р. має збільшитися приблизно на 400 млн. осіб, або на 61 % (з 0,7 до 1,1 млрд.), а їхня частка у чисельності всього населення - з 65 до 79 %; у менш розвинутих регіонах світу міське населення зросте майже на 1,5 млрд. чоловік, або в 3,2 рази (з 0,65 до 2,1 млрд.), а його частка зросте відповідно з 26 до 44 %. Таке небачене збільшення міст, стрімкі темпи урбанізації є результатом важливих зрушень у соціально-економічному житті сучасного світу і в першу чергу збігом у часі двох головних факторів - поглиблення науково-технічної революції та зміни демографічної ситуації. Останнє проявилося у небувалому до того збільшенні населення світу, що створило великі резерви росту міського населення.

Сучасний світ стає все більш урбанізованим. Понад 14 % усього населення земної кулі зосереджено нині у містах, тоді як на початку минулого століття там проживало тільки 13 %. Концентрація населення в містах, особливо великих, продовжується, і поки що немає підстав думати, що дія факторів, що стримують цей процес, у майбутні десятиріччя зменшиться. Згідно з прогнозами демографів ООН, на початок третього тисячоліття більше половини всього населення земної кулі буде проживати в містах. У зв’язку з цим, підвищується актуальність вивчення проблем, що породжуються урбанізацією в країнах і районах різного типу.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 1)

Схожі підручники