Главная->Фінанси->Содержание->11.3.2. Система раннього попередження та реагування та дискримінант ний аналіз

Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. Навчальний посібник (частина 2)

11.3.2. Система раннього попередження та реагування та дискримінант ний аналіз

Система раннього попередження та реагування (СРПР) – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на під-приємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Згідно з найновішими підходами до побудови системи контро-лінгу на підприємстві у СРПР інтегруються елементи як стратегі-чного, так і оперативного контролінгу. Сама ж СРПР повинна логічно вписуватися у систему планування та контролю. Процес створення СРПР може складатися з таких етапів:

1. Визначення сфер спостереження – встановлення об’єктів внутрішньої і зовнішньої діагностики. До основних сфер спосте-реження у рамках внутрішньої діагностики належать: фінансова, виробнича, збутова, організаційна. Зовнішня діагностика побудована на аналізі ситуації на ринку (клієнти, конкуренти, кон’юнктура), макроекономічної ситуації в країні та економіко-правових умов діяльності підприємства.

2. Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть ука-зувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.

3. Розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних ін-тервалів їх зміни. У ході цього етапу розраховується, наприклад, зона безпеки, тобто позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззби-тковості; величина продуктивності праці, яка забезпечує конку-рентоспроможність підприємства; рівень фінансових показників, достатній для підтримки стабільної ліквідності та платоспромож-ності суб’єкта підприємництва; розрахунок частки ринку, необ-хідної для забезпечення планового рівня рентабельності, тощо.

4. Формування конкретних аналітичних завдань для аналіти-чних центрів. До таких завдань можуть належати прогнозування банкрутства підприємства, SWOT-аналіз, бенчмаркінг та ін.

5. Формування інформаційних каналів: забезпечення інформа-ційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами – керівниками всіх рівнів.

6. Узагальнення одержаних аналітичних висновків та підго-товка пропозицій і рекомендації щодо розвитку сильних сторін та нейтралізації слабких, що є основою розробки проектів управ-лінських рішень.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: система, орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, та система, орієн-тована на зовнішнє середовище. Предметом дослідження остан-ньої є завчасне прогнозування загроз передусім з боку контраген-тів, держави, конкурентів тощо. Внутрішньо орієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків і шансів, які криються всередині підприємства.

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попе-редження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебі-льшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних оди-ниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності пока-зників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного дослідження фінансових показни-ків великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінан-совій кризі, а інші успішно продовжують свою діяльність.

У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромо-жності суб’єктів підприємництва. Будь-яка методика оцінки кре-дитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою про-гнозування банкрутства. У світовій практиці найпоширенішими моделями оцінки фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є наступні економетричні моделі, які буду-ються на основі фінансових коефіцієнтів42: двохфакторна модель оцінки імовірності банкрутства; оцінка імовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана; модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану; оцінка фінансового стану за показниками У. Бівера; метод рейтингової оцінки фінансового стану (рейтингове число); R-модель прогнозу ризику банкрутства; прогнозна модель Таффлера; модель Фулмера; модель Спрингейта; узагальнена мо-дель, розроблена на основі дискримінантної функції; PAS-коефіцієнт.

Однією з найпростіших моделей прогнозування імовірності банкрутства вважається двохфакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності і показнику частки позикових коштів, від яких залежить імовір-ність банкрутства підприємства. Ці показники множать на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складаються з деякою постійною величиною (const), також отриманою тим же дослідно-статистичним способом. Якщо ре-зультат Z виявляється від’ємним, імовірність банкрутства неве-лика. Додатне значення Z вказує на високу імовірність банкрутс-тва.

У американській практиці виявлені і використовуються такі вагові значення коефіцієнтів :

– для показника поточної ліквідності (покриття) (Кп): -1,0736;

42 Банкрутство і санація підприємств: теорія та практика антикризового управління / [Т. С. Клебанов та ін.]. – Х., 2003. – 272 с.

– для показника питомої ваги позикових коштів в пасивах пі-дприємства (Кз): +0,0579; – постійна величина: -0,3877. Звідси формула розрахунку Z приймає наступний вигляд: Z = – 0,3877 – 1,0736 Кп + 0,0579 Кз. (11.13)

Оцінка імовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. При побудові індексу Альтман досліджував 66 підприємств, половина яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 pp., а половина працювала успішно, і 22 аналітичних коефі-цієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого ба-нкрутства. З цих показників він відібрав п’ять найбільш значу-щих і побудував багатофакторне peгресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кре-дитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд:

Z = l,2 К1 + 1,4 К2 + 3,3 КЗ + 0,6 К4 + К5, (11.14) де К1 – робочий капітал / сума активів;

К2 – нерозподілений прибуток / сума активів;

КЗ – операційний прибуток / сума активів;

К4 – ринкова вартість акцій / сума заборгованості;

К5 – виручка / сума активів43.

Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана пока-зали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення у межах [-14, +22]. Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність ба-нкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 банкрутство можливе; при показнику 3 і вище ймовірність банк-рутства дуже мала.

У 1983 р. Альтман отримав модифікований варіант своєї фор-мули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:

Z = 0,717 К1 + 0,847 К2 + 3,107 КЗ + 0,42 К4 + 0,995 К5, (11.15) де К4 – це балансова, а не ринкова вартість акцій.

Модель Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Роман Ліс отримав наступну формулу для підприємств Великобританії: Z = 0,063 X1 + 0,092 Х2 + 0,057 ХЗ + 0,001 Х4, (11.16) де X1 – оборотний капітал / сума активів;

Х2 – операційний прибуток / сума активів;

Х3 – нерозподілений прибуток / сума активів;

Х4 – власний капітал / позиковий капітал.

Більш детально про це питання див.: Финансовый анализ деятельности фирмы. М.: Крокус Интернешнл, 1992. - С. 68.

Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037.

Оцінка фінансового стану підприємства за показниками Бівера. Відомий фінансовий аналітик Уїльям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки фінансового стану підпри-ємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дос-лідити тренди показників.

Таблиця 11.7

Система показників Бівера

Показник Розрахунок Значення показника

1 2 3 1 4 5

1. Коефіцієнт Бівера (Чистий прибуток – амортизація) / (довгострокові зобов’язання + поточні зо-бов’язання) 0,4-0,45 0,17 -0,15

2. Рентабельність активів (Чистий прибуток / активи) х 100 % 6-8 4 -22

3. Фінансовий леверидж (Довгострокові зобов’язання + короткострокові зо-бов’язання) / активи <37 <50 <80

4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборот-ним капіталом (Власний капітал – позаобо-ротні активи) / активи 0,4 <0,3 «0,06

5. Коефіцієнт покриття Оборотні активи / коротко-строкові зобов’язання <3,2 <2 <1

графа 3 – для сталих компаній; графа 4 – за 5 років до банкрутства; графа 5 – за 1 рік до банкрутства.

Ця методика також не відображає всі сторони діяльності ком-панії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства.

Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства

(рейтингове число). Р. С. Сайфулін запропонував використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

R = 2 Кзвк + 0,1 Кпл + 0,08 Кі + 0,45 Км + Квк, (11.17) де Кзвк – коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Ко ≥ 0,1); Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл ≥ 2);

Кі – інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка характе-ризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства (Кі ≥ 2,5);

Км – коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації ;

Квк – рентабельність власного капіталу – відношення балан-сового прибутку до власного капіталу (Квк ≥ 0,2).

Якщо рейтингове число R для підприємства має значення бі-льше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення R менше за 1, то це характеризується як незадовільний стан.

R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутсь-кої державної економічної академії запропонована чотирьохфак-торна модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), яка має наступний вигляд:

R=8,38 К1+К2+0,054 КЗ+0,63 К4, (11.18)

де К1 – оборотний капітал / активи;

К2 – чистий прибуток / власний капітал;

КЗ – виручка від реалізації / активи;

К4 – чистий прибуток / інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі зна-ченням моделі R визначається за таблицею.

Таблиця 11.8

Значення R (коефіцієнту імовірно-сті банкрутства) Імовірність банкрутства, %

1 2

Менше 0 Максимальна (90–100)

0-0,18 Висока (60–80)

0,18-0,32 Середня (35–50)

0,32-0,42 Низька (15–20)

Більше 0,42 Мінімальна (до 10)

Значення R-коефіцієнта імовірності банкрутства

Прогнозна модель Таффлера. Британський вчений Таффлер (Taffler) запропонував у 1977 р. чотирьохфакторну прогнозну модель, при розробці якої використав наступний підхід.

Z= 0,53 X1 + 0,13 Х2 + 0,18 ХЗ + 0,16 Х4, (11.19) де X1 – операційний прибуток / короткострокові зобов’язання;

Х2 – оборотні активи / сума зобов’язань;

ХЗ – короткострокові зобов’язання / сума активів;

Х4 – виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менше 0,2, то банк-рутство більш ніж ймовірно.

Модель Фулмера має вигляд:

Н = 5,528 V1 + 0,212 V2 + 0,073 V3 + 1,270 V4 –

– 0,120 V5 +2,335 V6 + 0,575 V7 +1,083 V8 + (11.20)

+ 0,894 V9 – 6,075,

обcяг реалізації

де V1 = нерозподілений прибуток минулих років ;V2 = ;

сукупні активи сукупні активи

прибуток до сплати податків грошовий потік

V3 = ; V4 =;

сукупні активи сума зобов'язань

борг пасиви

V5 =; V6 = ;

сукупні активи сукупні активи

оборотний капітал

V7=log (матеріальні активи); V8 = ;

сукупні зобов'язання

сплачений процент

За результатами моделі можна отримати наступний прогноз:

- втрата платоспроможності неминуча при Н < 0;

- при Н > 0 компанія функціонує нормально, з подальшою градацією.

Модель Спрингейта має такий вигляд:

Z = 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С + 0,4 D, (11.21)

де А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В –прибуток до сплати податків і відсотків /загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

D – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92 %, однак згодом цей показник меншає. Якщо Z < 0,862, то підприємство вважається потенційним банк-рутом.

Узагальнена модель, побудована на основі дискримінант-ної функції. Згідно з деякими методиками прогнозування банк-рутства побудована універсальна дискримінантна функція:

437

прибуток до сплати процентів та податків V

Z = 1,5 X1 + 0,08 Х2 + 10 ХЗ + 5 Х4 + 0,3 Х5 + 0,1 X6, (11.22)

де X1 – cash-flow / зобов’язання;

Х2 – валюта балансу;

Х3 – прибуток / валюта балансу;

Х4 – прибуток / виручка від реалізації;

Х5 – виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х6 – оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Отримані значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 – підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Z < 2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підпри-ємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не

здійснить санаційних дій;

Z < 0 – підприємство напівбанкрут.

Модель PAS-коефіцієнта. Для посилення прогнозуючої ролі моделей можна трансформувати Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Perfomans Analysys Score), що дозволяє відстежувати діяльність компанії у часі. Вивчаючи PAS-коефіцієнт як вище, так і нижче критичного рівня, легко визначити моменти занепаду і відро-дження компанії. PAS-коефіцієнт – це відносний рівень діяльнос-ті компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений в процентах від 1 до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт, рівний 50, вказує на те, що діяльність компанії оцінюється задо-вільно, тоді як PAS-коефіцієнт, рівний 10, свідчить про те, що лише 10 % компаній знаходяться в гіршому положенні (незадові-льна ситуація). Отже, розрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютну міру фінансового стану у відносну міру фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефіцієнт може свідчити про те, що компанія знаходиться в ри-зикованому стані, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тен-денцію та поточну діяльність на перспективу.

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабли-вий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому ба-гато аудиторських фірм та інших компаній, що займаються ана-літичними оглядами, прогнозуванням та консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки банкрутства. Використання таких методик для подібного дослідження містить у собі як переваги, так і недоліки. Основною перевагою є те, що

за допомогою цих методик можна аналізувати ті процеси, які не-можливо описати методами, що працюють з однією оцінкою. Але в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умо-вах однокритеріальної задачі, ніж за умов багатокритеріальної задачі. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб’єктивним, а розраховані зна-чення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень. Най-відомішими методиками є:

1. Методика В. В. Ковальова (запропонував дворівневу сис-тему показників. До першої групи відносяться критерії і показни-ки, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свід-чать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, в тому числі й банкрутство. У другу групу входять критерії та по-казники, несприятливі значення яких не дають підстави розгля-дати поточний фінансовий стан як критичний).

2. Метод Аргенті (А-рахунки) (кожному чиннику окремої стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агре-гований показник А-рахунок. Максимально можливий А-рахунок – 100 балів. Компанія може збанкрутувати за п’ять найближчих років, якщо набере 18–35 балів. Компанії, що знаходяться в стані кризи, характеризують 35–70 балів).

3. Методика компанії ERNST & WHINNEY (розроблений спеціальний перелік запитань).

4. Метод Скоуна (розроблений спеціальний перелік із 13 за-питань. Якщо на більш ніж п’ять з цих питань відповідь – «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна – фінансовий стан надто важкий).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53

Категорії

Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. Навчальний посібник (частина 2)

Схожі підручники