Главная->Гроші та кредит->Содержание->1. КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТУ

Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ

1. КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТУ

Методолічні основи класифікації кредиту

Кредит - це позиковий капітал, що передається кредитором позичальнику у тимчасове користування на певних умовах.

Кредит відноситься до історичних категорій, він розвивався і удосконалювався одночасно із розвитком суспільного виробництва. Для кожного з історичних періодів була характерна їм сукупність різних видів кредитів. Крім того в економічній літературі відсутній єдиний підхід до трактування сутності форм і видів кредиту. Це може негативно впливати на практику організації кредитування, зокрема її нормативного забезпечення.

Для наукового обґрунтування класифікації кредиту необхідно виробити єдиний методичний підхід до визначення критеріїв класифікації кредиту. На думку М. І. Савлука такий підхід має враховувати:

- відмінності самих понять форми та виду;

- відмінності у внутрішній структурі кредиту, її окремих елементів;

- практичну доцільність та зручність у користуванні.

У загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов’язаний з внутрішньою сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит – явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності та структури. Тому критеріїв для вичленення форм кредиту не може бути багато.

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність та внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві – товарна (натурально-речова) та грошова. Тому і форм кредиту може бути дві – товарна і грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають цого внутрішньої структури. Подібні форми можуть мати інші економічні інструменти (фінанси, торгівля тощо). Проте це не суперечить призначенню форми. Адже вона лише найбільш узагальнена, контурна характеристика і може бути спільною для близьких за родовою ознакою явищ.

У загальноприйнятому розумінні вид (у практиці класифікації) – це підрозділ, що охоплює ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого підрозділу – роду. Тому видова характеристика застосовується щодо внутрішньої структури об’єкта дослідження, в нашому випадку – кредиту. Оскільки кредит має значну кількість структурних проявів, то може застосовуватись багато критеріїв його класифікації та виділятись багато його видів. Але всі вони «вписуються» в одну з форм кредиту, кконкретизуючи їх внутрішній зміст.

Такий підхід до класифікації форм і видів кредиту є виправданим з позицій практичної доцільності. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозв’язку між окремими проявами кредиту, що позитивно сприяє організації кредитних відносин.

Форми кредиту

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, внутрішньопов’язаними та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатись в грошовій і навпаки. Кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху цінності більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається в разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що є проявом змішаної товарно- грошової форми кредиту.

У грошовій формі одержують і надають позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди. Широко використовує грошову форму кредиту населення – при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок в банках тощо. Грошова форма має найширшу сферу застосування,що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільчою функцією самого кредиту.

Види кредиту

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

В сучасних умовах господарювання за суб'єктами кредитних відносин розрізняють наступні види кредитів:

- банківський;

- міжгосподарський, який включає комерційний кредит, дебіторсько-редиторську заборгованість, аванси покупців, тимчасову фінансову допомогу, лізинг, облігаційні позики господарських суб'єктів, розміщені серед юридичних осіб і деякі інші;

- податковий кредит;

- державний кредит;

- міжнародний або зовнішньоекономічний кредит;

- особистий (споживчий, приватний).

Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін (або дві сторони) кредитної угоди виступає банк. У державному кредиті суб’єктом є держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб’єктами є господарюючі структури. У міжнародному кредиті учасниками кредитних відносин є резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб’єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна й та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого (приватного).

Залежно від сфери економіки, у яку спрямовується позичена цінність, можна виділити:

—виробничий кредит (юридичним особам під заставу необоротних та оборотних активів), який використовується на формування основного та оборотного капіталу у сфері виробництва чи торгівлі, тобто на виробничі цілі;

— споживчий кредит (фізичним особам), що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

За терміном, на який кредитор передає вільну цінність у користування позичальникові виділяються:

— короткострокові (до одного року);

— середньострокові (від одного до трьох років);

— довгострокові (понад трьох років).

Як зазначалось вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена цінність.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

- кредити в промисловість;

- кредити в сільське господарство;

- кредити в торгівлю;

- кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

- кредити інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві і тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі; на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва – житлових будинків, споруд, літаків, пароплавів тощо);

- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств,запаси на складах торговельних організацій тощо);

- кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб’єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли у повному обсязі (виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом, розрахунки з постачальниками).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

- забезпечений і незабезпечений;

- прямий і опосередкований;

- строковий і прострочений, пролонгований;

- реальний, сумнівний, безнадійний;

- платний, безплатний.

Кожний вид кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Категорії

Тема 11. ФОРМИ, ВИДИ І РОЛЬ КРЕДИТУ

Схожі підручники