Главная->Гроші та кредит->Содержание->2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ КРЕДИТУ

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ КРЕДИТУ

   Поняттям внутрішньоекономічного кредиту об’єднані міжгосподарський, банківський, державний, споживчий, податковий. Міжнародний кредит є зовнішньоекономічним і поділяється на фірмовий, банківський та урядовий.

  Міжгосподарський кредит — це форма перерозподілу вартості між функціонуючими господарськими суб'єктами за договірними умовами. Обсяг цього кредиту визначається, по-перше, розмірами резервних капіталів, які є урозпорядженні господарських суб'єктів -  кредиторів, і, по-друге, регулярністю надходження грошових коштів за рахунок реалізації товарів та можливістю перетворення наданого міжгосподарського кредиту в банківський – у позичальників.

   Загалом існування міжгосподарського кредиту значною мірою зумовлюється недостатнім розвитком банківського кредиту. Міжгосподарський кредит може мати такі форми:

 Комерційний кредит — форма руху промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та поверненням боргу грошима. Комерційні кредити надаються підприємствами своїм клієнтам і полягають у продажі товарів на умовах угоди, що передбачає відтер­мінування кінцевого розрахунку на визначений термін і під відсоток.

Об'єктом комерційного кредиту є реалізована продукція, виконані робо­ти, надані послуги, щодо яких покупцеві здійснюється відтермінування платежу. Метою цього кредиту є прискорення процесу реалізації та збільшення прибутковості основного виду діяльності. Відсоток за ко­мерційним кредитом звичайно нижчий, ніж за банківським кредитом. Комерційний кредит може надаватися без укладення угоди, тобто у ви­падку оформлення векселя - зобов'язання боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін у певному місці.

Комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку він прискорює реалізацію товарів продавцем, а з другого — він надає можливість покупцю користуватися товаром до отримання коштів від реалізації товарів. Передавання товару в кредит може оформлятися векселем, або зовсім не оформлятися.

Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Із зростанням обсягів виробництва продукції цей кредит розширюється, а зі зменшенням —звужується.

 Дебіторсько-кредиторська заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але не має таких трьох родових ознак кредиту: як добровільність, рівноправність та платність. Тому її можна називати кредитом досить умовно. Виникнення дебіторсько-кредиторської заборгованості відбувається всупереч волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. На обсяги неплатежів впливає рівень договірної дисципліни, збалансованість грошової і товарної маси, розвиток кредитних відносин, податкова система тощо.

Причина неплатежів зумовлюється низькою ефективністю діяльності окремих господарських суб'єктів, порушенням нормального кругообігу капіталу та недотриманням договірної і платіжної дисципліни.

  Аванс — величина грошових коштів, наданих в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності (виконання робіт і надання послуг) з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування її купівлі.

Аванс є одним із джерел формування оборотних активів господарського суб'єкта, який його отримав. За користування авансом відсоток не нараховується, якщо інше не передбачено договором між сторонами.

  Тимчасова фінансова допомога. Вона може надаватися вищою організацією або партнерами за умови її повернення і, як правило, без нарахування відсотків. Вона може надаватися господарським суб'єктам, які тимчасово опинилися у скрутному фінансовому становищі. З метою надання такої допомоги можуть створюватися спеціальні резерви.

  Лізинг виступає міжгосподарським кредитом тоді, коли лізингодавцем виступає спеціалізована лізингова фірма. Якщо в її ролі виступає банк, то лізинг вважається різновидом банківського кредиту у необігові активи.

Лізинг можна вважати кредитом досить умовно. З економічного погляду він має з кредитом такі спільні ознаки: наявність довіри між сторонами лізингової угоди, передавання власності у тимчасове користування, платність користування власністю. Об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача після повного погашення кредиту.

  Облігаційні позики. До них відносяться позики, які розміщуються господарськими суб'єктами серед юридичних осіб, що оформляються облігаціями. Чинним законодавством України дозволяється всім господарським суб'єктам випускати свої облігації і розміщувати їх на грошовому ринку.

Водночас вони мають свої обмеження. Так, акціонерні товариства можуть випускати свої облігації лише у розмірі, що не перевищує 25% їх статутного капіталу.

З подоланням економічної кризи, а головне — платіжної кризи в Україні та з відновленням прав суб’єктів господарювання на надання кредиту міжгосподарський кредит набуде ширшого застосування. Зростатимуть комерційний кредит та лізингові операції, але різко має зменшитися дебіторсько-кредиторська заборгованості.

 

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання. Власне принципами банківського креди­тування  безпосередньо визначаються кредитні вза­ємовідносини між банками і клієнтами шляхом включення у кредитні угоди як істотні умови.

Відповідно кредитні операції банків полягають у розміщенні бан­ками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних та фізичних осіб. Кредитні операції є найприбутковішим, але й найризикованішим видом операцій і традиційно займають найбільшу питому вагу у структурі активних операцій банку. Сукупність усіх позик, наданих банком, становлять його кредитний портфель.

 

  В сучасних умовах господарювання банківський кредит є провідною формою кредиту. При здійсненні кредитування банк виходить із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів та клієнтів.

Політика банку у сфері кредитування визначається Спостережною Радою, Правлінням банку, Комітетом управління активами та пасивами та Кредитним комітетом банку в межах їх повноважень, у тому числі шляхом:

— встановлення планових обсягів і структури кредитних ресурсів та кредитних вкладень;

— визначення пріоритетних напрямів кредитних вкладень з урахуванням існуючих ризиків;

— затвердження методики оцінки фінансового стану позичальника тошо. Спостережна Рада та Правління банку забезпечує впровадження кредитної політики банку.

Для подальшого формування довгострокової кредитно-інвестиційної політики банку та внесення до на необхідних коригувань, які враховують суттєві зміни в політично-економічній сфері та інших факторах зовнішнього для банка середовища, банком проводяться регулярні маркетингові дослідження та аналіз основних ризиків з метою визначення найбільш прибуткових напрямів вкладення кредитних коштів банку у відповідні галузі економіки та види бізнесу.

 

    Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу. Тому він надається лише у грошовій формі.

   Кредитні відносини, що виникають із застосуванням банківського кредиту, поділяються на дві великі групи.

1. Отримання самим банком грошових коштів на кредитних умовах з метою формування своїх ресурсів (пасивні операції банків), які він має намір вкладати у різні активи (надання кредиту, купівля цінних паперів, іноземних валют, нерухомого майна тощо).

2. Кредити, які надає банк своїм клієнтам (активні операції банків), які можна класифікувати за такими ознаками:

а) за цільовим використанням кредити можуть бути такими:

         -  споживчий;

          - на виробничі цілі (юридичним особам під заставу необоротних та оборотних активів):

-  кредит для поповнення оборотних коштів;

-  інвестиційний кредит;

- кредит на операції з цінними паперами;

- сезонний кредит;

 - імпортний кредит;

 -  експортний кредит.

б) за термінами користування:

— короткострокові (до одного року);

— середньострокові (від одного до трьох років);

— довгострокові (понад трьох років);

 -  безстрокові (до запитання) - це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу банку мають бути погашені у визначений ним час. Позичальник може першим проявити ініціативу щодо погашення кредиту, якщо до цього моменту банк не виявив такого бажання.

в) за забезпеченням кредити поділяються на:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни­ми паперами). До їх складу входять іпотечні кредити, які надаються під заставу землі, нерухомого майна, при якому предмет застави залишається у заставодавця чи третьої осо­би. Предметом іпотеки може бути майно, пов 'язане із зем­лею,- будівлі, споруди, квартири, земельні ділянки громадян, багаторічні насадження тощо.

- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

 - гарантійні - це кредити, повернення яких обумовлено у ви­даній іншим банком гарантії, або гарантовані фінансами чи майном третьої особи;

 - незабезпечені (бланкові) - це кредити, які надають без застави майна чи інших видів забезпечення, тільки під зобов'язання повернути кредит із застосуванням підвищеної відсоткової ставки. Такий кредит банк може надати тільки за рахунок власних коштів і застосуванням підвищеної від­соткової ставки надійним позичальникам, кредитоспромож­ність, прибутковість та добросовісність яких підтверджена досвідом.

 

г) за ступенем ризику:

 -  стандартні — це кредити, за якими відсотки та сума осно­вного боргу сплачується вчасно, без прострочки платежів. За цією групою кредитів банк формує резерв в розмірі 1 % суми заборгованості;

 - нестандартні - це кредити, за якими відсотки та сума осно­вного боргу сплачуються несвоєчасно, не сплачуються, або щодо термінів сплати яких внесені зміни. їх поділяють на такі:

-         пролонговані (під контролем) — це кредит, стосовно яких на основі клопотання позичальника терміни погашення були перенесені на пізніший термін (рівень резерву - 5 %);

-         субстандартні (прострочені) — це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу прострочені менше ніж на один рік (рівень резерву - 20 %);

-         сумнівні - це кредити, за якими відсотки та сума осно­вного боргу прострочені понад один рік (рівень резер­ву-50%);

-       безнадійні - це кредити, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені і є інфор­ мація про відсутність можливості повернення (рівень резерву- 100%);

 

д) за методом надання кредити поділяються на ті, що надаються:

 - у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

 - відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити на­даються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу із банком умов кредитного договору. Кредитна лінія, як правило, відкривається для надійних позичальників і буває двох видів:

-       рамкова кредитна лінія передбачає оплату банком рахунків позичальника за поставлену продукцію в межах одного контракту (наприклад, постачання устаткування за інвестиційним проектом);

-       револьвентна кредитна лінія передбачає продовження короткострокових кредитних операцій в межах визна­ ченого терміну;

 - обліковий кредит надається банком шляхом придбання (об­ліку) векселя організації до моменту настання дати платежу за нижчою від номінальної ціною;

 - гарантовані — банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відпо­відного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох типів:

-         з обумовленою датою видачі кредиту;

-         з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому. Сюди належать контокорентний та онкольний кредити.

Контокорентний кредит (овердрафт) передбачає відкриття кон­токорентного рахунка, а саме - активно-пасивного рахунка, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. По суті це поточний ра­хунок, з якого банк оплачує розрахункові документи клієнта за його дорученням і кредитує недостатні для оплати зовнішніх зобов'язань підприємства суми в межах, обумовлених кредитною угодою. При надходженні виручки на цей рахунок банк повертає собі позику і стягує відсотки.

Онкольний кредит за своєю суттю це - контокорентний кредит, але оформляється під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів.

є) зважаючи на порядок погашення, кредити поділяються на ті, що погашаються:

 - поступово (в розстрочку);

 - водночас (із закінченням строку кредитного договору).

- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичаль­ника);

- з регресією платежів;

 - у відповідності з особливими умовами, визначеними кредит­- ними договорами (після закінчення обумовленого періоду).

ж) за характером визначення процента банківські позички бувають:

 - з фіксованою процентною ставкою - застосовується за зго-­ дою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам;

 - з плаваючою процентною ставкою — є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. Відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки НБУ з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

і).      за способом сплати процента розрізняються банківські позички:

 - з виплатою процентів, які розраховуються від суми залишку боргу (звичайний кредит);

 -       з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит):

к).  залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити:

 - надані одним банком;

 - консорціумні (синдиковані), тобто такі, що надаються кон­сорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, укладає угоду, а також займається розподілом процентів. Консорціумний кредит надається позичальнику такими способами:

-       шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначе­- ному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарювання;

-         шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків, а кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

-         шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі у консорціум ній операції.

 - паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

л).      за видом валюти, в якій надається кредит, є такі види позик:

 - кредити в національній валюті;

 - кредити в іноземній валюті; кредити в кількох валютах.

м). за типами позичальників кредити поділяють на:

-  кредити надані населенню;

-  кредити надані державним інституціям;

-  кредити надані суб'єктам підприємницької діяльності.

Класифікацію можна продовжити і за іншими класифікаційними ознаками, наприклад: видом економічної діяльності, формою власності позичальників, організаційно-правовою формою суб'єктів господарю­вання та ін.

 

 

До послуг кредитного характеру належать:  факторинг, форфейтинг, лізинг, акцепт,  аваль.

Факторингом є операція з придбання банком або факторинговою компанією права на стягнення заборгованості. Таким чином підпри­ємство уникає ризику несплати заборгованості, за що платить певний відсоток.

Форфейтингом є кредитування експортера шляхом придбання век­селів, які акцептовані імпортером.

Лізинг - це вид підприємницької діяльності, який полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодадавцсм) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю. Або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного по­стачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізингодавцем може виступати банк або лізингова компанія.

Акцепт - це згода на оплату або зобов'язання оплати платіжних до­кументів у встановлений термін. Акцептний кредит використовується, як правило, в зовнішній торгівлі і надається шляхом акцепту банком виставлених на нього експортером трат.

Аваль - це вексельне поручництво, гарантія платежу. Особа, яка здійснила аваль (аваліст), бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань однією із зобов'язаних за векселем осіб: акцептантом, векселедавцем, індосатом.

Послуги кредитного характеру надаються спеціалізованими фі­нансово-кредитними установами та банками, для яких ці послуги є неосновними та нетрадиційними.

Процес банківського кредитування

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів. Зміст і перелік умов договору визначаються за згодою сторін для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний.

Етапи кредитування:

1 етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбут­нього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, на прохан­ня банку клієнт подає ряд документів: статутні та інші засновницькі документи, бухгалтерський баланс та фінансовий звіт на останню зві­тну дату, контракти або копії контрактів, техніко-економічне обґрун­тування необхідності кредиту, бізнес-план тощо. Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з май­бутнім позичальником, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту.

2 етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:  матеріали, отримані безпосередньо від позичальника; матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку; відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел. Для визначення кредитоспроможності позичальника використовуються спеціальні методики.

3 етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спо­сіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші деталі. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також графік погашення кредиту у відповідності зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого ви­дається позичка.

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредитний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції щодо умо­в майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієн­та та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується кредитний договір.

 4 етап. Надання кредиту та  здійснення контролю за виконанням умов кредитного до­говору.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та забезпечення нарахування процентів видача позичок проводиться з окре­мих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночасно, тобто у повному обсязі, або частинами в строки, обумовлені договором.  Якщо в процесі кредитування змінились умови кре­дитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

 5 етап Повернення кредиту і процентів. У ряді випадків сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація), для чого |вносяться зміни або доповнення до кредитного договору.

      Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою.

 

 

 

 

   Податковий кредит надається фінансовими органами на основі кредитної угоди, укладеної між господарськими суб'єктами і податковою службою. Цей кредит надається господарським суб'єктам за місцем їх реєстрації для сплати податків. Крім того, обсяг податкового кредиту зазначається у звіті з податку на додану вартість і становить суму, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підставою для одержання права на податковий кредит служить податкова накладна. У разі ввезення імпортних товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація. Вона служить підтвердженням сплати податку на додану вартість.

 

   Державний кредит має місце коли одним із його учасників (позичальник або кредитор) виступає держава в особі Уряду або місцевих органів самоврядування. В сучасних умовах переважно держава виступає у ролі позичальника. На відміну від банківського кредиту, державний кредит (якщо держава виступає позичальником) не має конкретного цільового призначення. Він використовується для вирішення загальнодержавних чи місцевих проблем: покриття дефіциту державного бюджету, надання допомоги, в т.ч. у формі кредиту окремим суб'єктам господарювання чи категоріям населення.

Державний кредит може бути внутрішнім та зовнішнім. Державний кредит реалізується випуском облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик та оформленням казначейських зобов'язань.

Споживчий кредит надається банками, торговельними компаніями і спеціалізованими кредитно-фінансовими установами фізичним особам для придбання споживчих товарів і послуг.

Споживчий кредит може бути:

-         іпотечний (на купівлю житла на первинному ринку, на купівлю житла на вторинному ринку, на будівництво житла власними силами або за допомогою будівельних організацій);

-         на придбання автомобіля;

-         на освіту;

-         на придбання побутової техніки;

-         на інші цілі.

Обслуговування позичальника здійснюється разом із банком і торго­вельною організацією шляхом укладання угоди про надання покупцеві товару кредиту з розстрочкою. Клієнт зобов'язаний внести торговельній організації або банку частину вартості товару за рахунок власних коштів. Забезпеченням кредиту є або куплений товар, або початковий внесок.

Другим способом споживчого кредитування є кредитна картка. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, за до­помогою якого здійснюється запозичення грошей або оплата при ку­півлі товарів і послуг. Кредитні картки випускають банки, промислові та торговельні підприємства, які стягують плату з клієнтів у вигляді разових щорічних платежів та комісійних, які нараховуються регулярно (від вартості оплачених рахунків).

 

  Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Суб'єктами міжнародного кредиту виступають банки, суб'єкти господарювання, держава, населення.

Суб'єктами цього кредиту можуть виступати також міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші подібні інституції.

    Міжнародний кредит функціонує у різних формах залежно від органзаційно-правової форми і правового статусу суб'єкта, який надає кредит.

Залежно від суб'єктів, що беруть участь у міжнародних кредитних відносинах, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит за своєю сутністю подібний комерційному кредиту на міжнародному рівні. Однією стороною таких кредитних відносин виступає суб'єкт іншої країни.

Банківським вважається кредит, коли однією стороною кредитних відносин виступає банк. В Україні міжнародні банківські кредити в основному отримують комерційні банки та спільні з іноземними інвесторами господарські суб'єкти.

Урядовий кредит може надаватися урядом однієї країни уряду іншої країни в межах укладеної між ними угоди. Він формі, та комерційний, який надається у товарній формі.

 

 

 

12 3 4 5 6 7 8 9

Схожі підручники

• МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
• Сучасна математика і математична освіта
• Економічні функції держави в перехідній економіці
• Продажи и управление продажами Учеб. пособие для вузов (часть 4) (онлайн)
• РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)
• Структура кредитного портфелю українських банків, недоліки та перспективи покращення