Соціальна психологія (частина 3)
Колективне і підсвідоме у натовпу
Натовп є одним із способів формування колективного підсвідо-мого, змістом якого є почуття, що переживаються сумісно.
Підсвідоме у відношенні до натовпу визначається як характе-ристика психічних процесів, які відбуваються неявним способом, поза свідомістю. Підсвідоме охоплює когнітивні, емоційні і/або мо-тиваційні процеси, які відбуваються без усвідомлення їх людиною.
Колективне підсвідоме відкрив Г.Лебон. Він сформулював за-кон духовної єдності натовпу, який полягає в тому, що свідома осо-бистість зникає, підсвідома бере верх над свідомим. Домінування підсвідомого приводить до того, що відбувається орієнтування по-чуттів і думок людей в одному напрямку. Утворюється колективна душа, яка має тимчасовий характер і чітко визначені властивості.
Свідоме життя розуму, – зауважує Лебон, – складає лише дуже маленьку частку порівняно з його підсвідомим життям. Елементи підсвідомого утворюють душу натовпу.
Характерною рисою почуттів у натовпу є їх однобокість і пере-більшення. Однонаправлені почуття розповсюджуються у натовпу дуже швидко засобами зараження і навіювання, які сприяють пере-більшенню почуттів. Сила почуттів натовпу ще більше збільшується відсутністю відповідальності. Почуття відповідальності виникає під дією вольового зусилля, яке може здійснювати тільки ізольований індивід. Люди, збираючись у натовп, втрачають волю. Волю концент-рує у собі вождь, завдяки чому він стає здатним управляти натовпом.
Люди у натовпу свідомо не домовляються про правила, норми і закони поведінки. У натовпу у людини стають слабкішими такі механізми, що регулюють поведінку – ролі, статуси, цінності, ціннісні орієнтації, норми і правила етикету.
Натовп – аморальна маса, де ролі і статуси не розподілено, нор-ми і правила не обговорено, цінності не усвідомлено.
У той час як у суспільстві закони, правила і норми поведінки є результатом свідомого договірного процесу, більшість людей у момен-ти перебування у натовпу підпорядковуються владі інстинктів, які на деякий термін стають провідними регуляторами соціальної поведін-ки. Місце свідомої особистості займає колективна підсвідомість.
Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен
Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі пізнан-ня оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є інстинк-ти – це його глибинні, істотні мешканці, і почуття, що прийшли зі сфери свідомості, в якій вони довго існували.
Натовп – це один зі способів формування колективного підсвідомого в психіці людей. Він (натовп) є каталізатором взаєм-ного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідомим. Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка виконує функ-цію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюєть-ся. Мембрана стає прозорою, подоланою для взаємопроникнення інстинктів і почуттів.
Ізольований індивід володіє здатністю придушувати свої реф-лекси, тоді як натовп цієї здатності не має. Імпульси, яким підпо-рядковується натовп, є достатньо сильними, щоб знищити особисті інтереси. Натовп ніколи не розмірковує і не вчиняє умисно.
У натовпу у людини втрачається здатність контролювати свої інстинкти, імпульсивна, емоційна поведінка стає домінуючою.
Як зауважує Лебон, індивід у натовпу набуває, завдяки лише чисельності, усвідомлення нездоланної сили, і це усвідомлення доз-воляє йому підкорятися таким інстинктам, яким він ніколи не дає волі, коли буває наодинці. У натовпу він менш схильний приборку-вати ці інстинкти.
Питання про те, чому психіка людини так сильно реагує на при-сутність чисельної кількості людей, є принципово важливим.
Ще З.Фрейд неодноразово підкреслював, що в умовах стресу у натовпу на перший план висувається та форма свідомості людини, яка існувала ще у первісної людини, а саме: групова психологія. Кон-такт свідомості з первинним шаром свідомості випускає на волю енер-гію, що звичайно дрімає у нормальному стані людини. Енергія, що вирвалась на волю, визволяє психіку від тих стандартів і обмежень, які нав’язані їй культурою. В результаті цього людина стає у вищій мірі емоційною, керованою інстинктами, підвладною навіюванню.
Такої ж думки дотримуються К.Г.Юнг, Г.Лебон. Вони стверд-жують, що індивід, опинившись у натовпу, впадає в емоційний стан, який є характерним для людини на примітивній стадії суспільства.
Аналізуючи цей стан людини у натовпу, К.Левін застосовує термін «регресія». Регресія – це феномен, який виявляється у зміні життєвого простору в цілому у напрямку, який є протилежним роз-витку. У натовпу життєвий простір людини дуже звужується і, відпо-відно, настає регресія. Таким чином, на психіку індивіда у натовпу сильно впливає ситуація, поведінка стає залежною від «поля».
У стані регресії свідомість кожної людини послаблюється, вона повертається в той стан, що нагадує стан примітивної людини. Звільнюється субстрат атавістичних інстинктів і звичок, який скла-дає основу підсвідомого.
Х.Ортега-і-Гасет у праці «Повстання мас» зауважує, що коли індивід стає частиною маси, він підпадає під владу певних ірраціо-нальних пристрастей, темних імпульсивних реакцій. Інтелект, ро-зум, логічна аргументація в масовій свідомості зникають.
Натовп в інтелектуальному відношенні завжди стоїть нижче ізо-льованого індивіда, бо в натовпу зникає свідома особистість. На її місці виникає колективне безсвідоме, яке виявляється в однаковій направ-леності почуттів, ідей. Ця направленість визначається навіюванням. Головні риси, що характеризують індивіда у натовпу, – це прагнення терміново перетворити ідеї, які навіяні, у дії. Індивід уже перестає бути самим собою і стає автоматом, у якого своєї волі не існує.
Відсутність волі заповнюється інстинктами. Як зазначає Лебон, людина, стаючи частиною натовпу, спускається на декілька сходи-нок нижче по сходах цивілізації. В ізольованому стані вона, можли-во, була б культурною людиною, в натовпу – це варвар, тобто єство інстинктивне.
Домінуюча роль інстинктів виявляється у схильності до сваві-лля, буйства, лютості, але також у схильності до ентузіазму і героїз-му, властивому первісній людині. Людина у натовпу легко підпо-рядковується словам і умовлянням, які не здійснили б на неї ніяко-го впливу в ізольованому становищі. Вона здійснює вчинки, які су-перечать її інтересам і звичкам.
Є.Мартін, розробляючи концепцію натовпу (на принципах психоаналізу), доводить, що в діях натовпу, особливо насильниць-ких, знаходять виявлення соціальні прагнення людини, які є при-душеними.
Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен
І.Джаніс застосовуючи психоаналіз до пояснення поведінки груп, що знаходяться в умовах небезпеки (солдати в бою), відмічає, що у людей у момент небезпеки різко підвищується почуття залеж-ності. На його думку, це почуття є у прихованій формі у людини у нормальному стані. В момент небезпеки воно активізується і про-ектується на значимих осіб (наприклад, командира в умовах бою, вождя натовпу та ін.)
А.Фрейд, висунувши концепцію захисних механізмів психіки, розповсюдила її на поведінку натовпу.
Ірраціональність поведінки людей у натовпу пояснюється тим, що захисні механізми виявляються в безсвідомій формі. Ці механізми пра-цюють як наслідок нерозуміння реальних глибинних причин ситуації, яка склалась, і направляють емоційну реакцію людей на зовнішні, інко-ли випадкові, об’єкти або як наслідок неможливості виступити проти тих сил, які є дійсними винуватцями несприятливої ситуації.
С.Московічі у своєму історичному трактаті «Вік натовпу» (1981) стверджує, що велика таємниця всякої поведінки – це сусп-ільна поведінка. Детально проаналізувавши погляди на натовп Г.Ле-бона, Г.Тарда, З.Фрейда він розкриває цю таємницю, формулюючи новий закон: «Все, що є колективним, – безсвідоме. Все, що безсвідо-ме, є колективним». Отже, було відкрито закон соціальної психо-логії. Натовп, як колективна форма поведінки, збуджує у людини безсвідоме. Прорив безсвідомого у свідоме спонукає людину до ко-лективних форм поведінки.
Паніка як феномен натовпу
Паніка – це один з видів поведінки натовпу і одночасно це особ-ливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефіциту інфор-мації про якусь незрозумілу ситуацію, або її надлишку, який вияв-ляється в стихійних імпульсивних діях.
Паніку можна визначити як стан жаху, що супроводжується різким послабленням вольового самоконтролю. Поведінка стає ан-тивольовою: еволюційно примітивні потреби, що пов’язані з фізич-ним самозбереженням, придушують потреби, що пов’язані з особи-стісною самооцінкою.
Л.Почебут відмічає такі передумови виникнення паніки.
– Фізіологічні причини: втома, голод, безсоння, депресія, стрес, наркотичне сп’яніння, які роблять людей слабкими фізично і псих-ічно, знижують їх здатність швидко і правильно оцінити ситуацію.
– Психологічні передумови (відчуття болю, здивування, не-впевненність, страх, жах, почуття ізольованості, безсилля) теж спри-яють виникненню і посиленню паніки.
– Соціально-психологічні передумови (відсутність групової солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівницт-ва, дефіцит інформації, панічні чутки).
Панічний стан часто буває зумовлено невротичними страхами, тобто такими, які неадекватні об’єктивній небезпеці і є, скоріше, озна-ками внутрішнього неблагополуччя. Як зазначає А.П. Назаретян, вир-ішальним фактором паніки практично завжди є психічний стан суб-’єкта, але паніка може бути зумовленою також і реальною загрозою.
У результаті аналізу етапів паніки Л.Почебут виявила цікаву закономірність. Панічна поведінка відрізняється від нормальної практично повною відсутністю когнітивних елементів психіки. Це було показано нею через описання етапів паніки, в якому емоції перемежовувалися з діями без будь-яких когнітивних процесів.
Психологічними факторами запобігання виникненню паніки є ступінь довіри людей один одному, здатність до співпраці, швидка і організована розробка рішень виходу з важкої ситуації.
Чутки як феномен натовпу
Чутки – це неточна, недостовірна інформація, що виникає в результаті багаторазової інтерпретації якогось факту, події чи яви-ща. У натовпу чутки є найбільш розповсюдженим типом інформації. Вони надають значення ситуації, яку люди не розумі-ють, і допома-гають їм підготуватися до дії.
Г.Г. Почепцов, характеризуючи чутки, відмічає наступне:
• чутки подаються як інформація, що відповідає дійсності;
• чутки – емоційно забарвлена інформація, оскільки у натов-пу тільки такий тип повідомлень є засобом впливу.
Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен
Чутки, що розповсюджуються у натовпу, спрямовуються на те, щоб збуджувати або заспокоювати емоції. Вони не призначені для роздумів, а необхідні для короткочасного сплеску емоцій.
Чутки є також необхідною формою зв’язку у великій спільноті, постійним процесом інтерпретації подій, проти якої безсилі як за-соби масової інформації, так і система ідеологічного тиску.
Своєчасне виявлення емоційної насиченості чуток, визначен-ня меж їх розповсюдження, їх інтенсивності може допомогти зро-бити висновки про домінуючі настрої в конкретній соціальній спільноті.
Сам факт появи чуток є свідченням того, що існує інтерес лю-дей до даної соціальної проблеми і що цей інтерес не задовольняється засобами масової інформації.
Г.Олпорт виявив закономірність, згідно з якою інтенсивність чуток є функцією від ступеня зацікавленості людей в предметі чу-ток і рівня невизначеності інформації з питання, яке цікавить лю-дей.
Для виникнення чуток потрібно, щоб дана подія була достат-ньо важливою, відбувалася в ситуації, що турбує людей, являє заг-розу для їх безпеки. Інформація, яка передається у вигляді чуток, повинна бути незрозумілою і не доступною для перевірки.
У процесі передачі чуток використовуються два паралельних способи викривлення інформації.
1. Чутки стають більш лаконічними, легко сприймаються і пе-редаються. Інформація стає конкретнішою, емоційнішою, втрачаєть-ся її точність.
2. Збіднення інформації супроводжується деякими пере-більшеннями. Фраза стає коротшою, але погроза, що в ній містить-ся, підсилюється, початкові цифри виростають, термін розвитку подій збільшується.
Чим безпечніші і простіші чутки, тим більше шансів на їх роз-повсюдження у натовпу.
Чутки здійснюють сильний вплив на психіку людини і масову поведінку. За критерієм впливу виділяють такі типи чуток:
• чутки, що збуджують суспільну думку;
• чутки, що провокують асоціальну поведінку;
• чутки, що руйнують соціальні зв’язки, ведуть до масових без-порядків, агресії, вандалізму.
Для розробки профілактичних заходів А.П.Назаретян пропо-нує налагодити високу оперативність і систематичність офіційних повідомлень, високий ступінь достовірності повідомлень, система-тичний і добре налагоджений зворотний зв’язок між джерелом інформації і аудиторією.
Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу
Майже всі дослідники поведінки людини у натовпу відмічають, що вона не залежить ні від культури, ні від національності, ні від релігії. Поведінка в натовпу в одній країні є природною і не відрізняється від поведінки натовпу в інших країнах. Зокрема, Л.По-чебут перевіряла це експериментально. В результаті свого дослід-ження вона зробила такий висновок щодо характеристик поведін-ки «людини з натовпу».
Загальні характеристики поведінки людини у натовпу
– Зменшення або повне припинення спілкування на міжосо-бистісному рівні завдяки вербальній комунікації.
– Безцільність рухів і пересувань у натовпу, яка виявляється у підвищеній агресивності людей; психомоторному збудженні, в хаотичній, безцільній фізичній активності, низькому контролі і ко-ординації рухів і дій; схильності до однотипних рухів.
– Висока імпульсивність у діях учасників натовпу, швидкий відгук на накази і заклики лідера.
– Наслідування рухів і поведінки лідера та більш активних учасників натовпу.
– Високе емоційне збудження, що виявляється у частих вик-риках окремих слів, фраз, вигуків, незосередженому погляді, рух-ливих очах, у нервовості, поривчастості рухів.
– Емоційна лабільність, що виявляється у вигляді частої зміни настроїв, у легкості появи стану лютості, гніву або захоплення.
– Висока категоричність в оцінках, думках, судженнях. Відсутність почуття міри.
– Потреба в простих рішеннях, які не потребують тривалої розумової праці. В натовпу панує категоричний імператив поведін-ки: «Хай живе!», «Не допустити», «Примусити», «Геть», «Ганьба».
– Нездатність до творчої діяльності.
– Можливість виникнення у деякої частини членів натовпу слухових, зорових, нюхових галюцинацій. Поведінка людей, які мають такі ілюзії, змінюється наступним чином: часто оглядаються навкруги, ухиляються від неіснуючих перешкод, часто перепитують у людей, що знаходяться поруч, уточнюють своє сприйняття. Це є одним з механізмів зараження ілюзіями інших.
– В окремих членів натовпу (психічнохворих) можуть виник-нути напади із судорожним синдромом.
– Схильність учасників натовпу збиватись у більш щільну групу.
Наведені характеристики людини у натовпу стосуються поведі-нки людини в будь-якому натовпі, незалежно від причин його виник-нення, соціально-демографічного складу і культурної належності.
Індивіди утворюють натовп незалежно від їх способу життя, заняття, характеру чи розуму. Одного факту перетворення у натовп достатньо для того, щоб у людей утворився вид колективної душі, що примушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж відчу-вав би, думав і діяв кожен з них окремо.
Якщо люди знаходяться у збудженому стані, їх почуття і дум-ки спрямовано в одному напрямку, одна ідея розділяється всіма. Тоді расові, етнічні і культурні відмінності стираються, люди демонст-рують однотипні форми поведінки. Попадаючи у натовп, людина немовби випадає із культури, приходить до первісного стану, коли психікою володіли інстинкти.
Зміна психічних процесів людини у натовпу
Дослідники пов’язують зміну психічних процесів у людини в натовпу з процесом соціальної фасилітації. Е.Аронсон пояснює ви-никнення цього феномена трьома обставинами.
– Перша полягає в тому, що присутність інших людей робить людину більш настороженою, що й викликає збудження нервової системи.
– Друга ситуація пов’язана з тим, що люди стурбовані з при-воду того, що про них подумають інші. Стурбованість оцінкою зму-шує людину нервувати і підвищує її збудженість.
Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу
– Третя ситуація полягає в тому, що присутність інших людей є відволікаючим фактором.
Акцентуючи увагу на останньому моменті, Л.Почебут зауважує, що людині важко направляти свою увагу одночасно всередину са-мих себе і ззовні на оточуючий світ. Роздвоєність уваги викликає стан конфлікту, присутність інших викликає настороженість. У ре-зультаті дії цих факторів людина вибирає зовнішню, а не внутріш-ню направленість свідомості.
У натовпу в людини багаторазово підсилюється процес соціаль-ної фасилітації. Люди, що оточують індивіда, є найбільш значним стимулом, оскільки вони – діючі суб’єкти з непередбачуваною по-ведінкою. Присутність людей створює нервово-психічне збуджен-ня в корі головного мозку і підсилює домінантну реакцію.
Виникає підвищене соціальне збудження, людина не реагує ні на які стимули, що йдуть ззовні, з оточуючого середовища, або зсе-редини її власної особистості. Вона повинна утримувати в полі сво-го зору дії багатьох інших індивідів. Виникає домінуюча реакція, що пов’язана з вирішенням простих завдань.
Алгоритм вирішення цих завдань прописано у стародавніх ша-рах нашої протопсихіки. Поведінка стає однотиповою, набуває ха-рактеру наслідування.
Спираючись на ці положення, було зроблено припущення, що людина у натовпу, який знаходиться у певному збудженому стані, зазнає серйозних змін у психічних процесах.
Для підтвердження цього припущення було здійснено соціаль-но-психологічне дослідження специфіки протікання психічних про-цесів людини, яка знаходиться під впливом особливого емоційного стану натовпу. Дослідження проводилося на вибірці студентів трьох груп у 2000 р. і здійснювалося наступним чином.
На святі грала бадьора музика. Студенти були в доброму на-строї, співали пісні, танцювали, кричали гасла. Через дві години одна група студентів була несподівано запрошена на заняття, які прово-дились у вигляді заповнення тестів. Заняття проводилися в ауди-торії, що виходила вікнами у двір, гомін натовпу було добре чути. Таким чином, у досліджуваних постійно підтримувався той емоційний стан, заряд якого вони отримали у натовпу. Потім через два тижні у спокійному стані вони заповнювали тести знову.
Результати досліджень показали відмінності між відповідями досліджуваних, які знаходяться під впливом натовпу, і їх відповідя-ми в нормальному, спокійному стані протягом практичних занять через два тижні.
По-перше, у досліджуваних під впливом натовпу зросла пол-ізалежність. Це означає, що стійкість до перешкод у натовпу різко спадає. Люди в основному орієнтуються на основні сигнали, однак можливості об’єктивного сприймання ситуації у них обмежені.
По-друге, спостерігається різке зниження рівня суб’єктивного контролю в екстерналів. У інтерналів відмінності у рівні суб’єктив-ного контролю у натовпу і в нормальному стані є незначними. Це означає, що під вплив натовпу підпадають люди з екстернальним локусом контролю. Люди з інтернальним локусом контролю є більш стійкими до впливу натовпу.
По-третє, у натовпу в людей значно збільшується показник схильності до ризику.
Причини зміненого стану свідомості
Досліджуючи вплив натовпу на психіку людини, американсь-кий культурантрополог Є.Бургиньон дійшла висновку, що у натов-пу в людини виникає змінений стан свідомості. Це чисельні, різно-манітні стани в яких змінюються відчуття, сприйняття, емоції і ког-нітивна сфера. Вони змінюють відношення індивіда до самого себе, свого тіла, почуття тотожності власного «Я» і сприйняття часу, про-стору та інших людей. Правила сприйняття, які властиві людині в нормальному стані, у зміненому стані свідомості викривляються.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53