Митні послуги і процедури
7.2 Обов'язки сторін
Умови договори міжнародного купівлі-продажу товарів, що містять перелік обов'язків сторін, є ключовими для цього виду контрактів. Основний обов'язок продавця - надати товар покупцеві у встановлений термін і у встановлене місце, забезпечивши при цьому належну якість товару, його упаковку, маркіровку і тому подібне. Основний обов'язок покупця - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах контракту.
Конкретний перелік прав і обов'язків сторін договору міжнародного купівлі-продажу товарів залежить від умов, на яких була укладена ця угода, тобто вибір базисної умови постачання одночасно визначає і зміст прав і обов'язків продавця і покупця.
Продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що відносяться до нього, і право власності на товар. Якщо продавець не зобов'язаний надати товар покупцеві у визначеному місці, то його зобов'язання по постачанню полягає в здачі товару першому перевізникові; наданні товару на підприємстві-виготівнику; наданні товару в місці, де у момент укладення договору знаходилося комерційне підприємство продавця. Продавець зобов'язаний надати товар, вільний від домагань третіх осіб, і пері надати право власності на нього. Він несе відповідальність за кожну невідповідність товару, існуюча у момент переходу ризику на покупця, навіть якщо ця невідповідність виявиться пізнє. У разі дострокового постачання товару продавець має право до настання обумовленої в контракті дати усунути невідповідність товару, поставити новий товар, поставити бракуючу частину або кількість товару.
Якщо продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару, він повинен укласти договір перевезення належними видами транспорту на умовах, звичайних для подібного транспортування. По сенсу Конвенції продавець не зобов'язаний страхувати товар самостійно, поза контрактними умовами. Проте у разі прохання покупця він повинен надати інформацію, необхідну для страхування товару. Постачання товару має бути здійснене в певний термін — в дату постачання(якщо вона визначена в договорі) або в період часу для постачання(«у розумний термін після укладення договору» — ст. 33). Передача документів, що відносяться до товару, повинна відбутися в строк, в місці і у формі, встановленим кін трактом.
Зобов'язання покупця полягають в сплаті покупної ціни і прийнятті постачання відповідно до вимог договору. Конвенція встановлює прив'язку сплати ціни за місцем і терміном. Покупець має декілька опцій: місце оплати обумовлене в кін тракті; оплата робиться в місці знаходження комерційного підприємства продавця; оплата робиться в місці передачі товару. Якщо термін оплати не зафіксований в договорі, то оплата може бути зроблена, коли продавець передає сам товар або товаророзпорядчі документи; коли у покупця уперше з'явилася можливість оглянути товар.
Якщо в договорі ціна прямо або побічно не встановлена і не передбачений порядок її визначення, то вважається, що сторони мали на увазі ціну, яка у момент укладення договору зазвичай стягувалася за такий товар. Обов'язок покупця прийняти по ставу полягає в здійсненні ним дій, які розумно можна чекати для того, щоб продавець міг здійснити постачання; прийняття товару.
Сторона контракту не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза контролем і що при укладенні договору не можна було розумно прийняти цю перешкоду в розрахунок.
Договір може бути припинений шляхом простої угоди сторін або у письмовій формі(якщо це обумовлено в контракті). Розірвання договору звільняє обидві сторони від їх зобов'язань за договором при збереженні права на стягнення збитків. Розірвання договору не зачіпає його положень, що стосуються порядку вирішення суперечок або прав і зобов'язань сторін у разі його розірвання. Конвенція передбачає можливість розірвання контракту в односторонньому порядку тільки в одному випадку - невиконання іншою стороною своїх зобов'язань є істотним порушенням договору або якщо контракт не виконаний впродовж додатково наданого терміну розумної тривалості.
Конвенція передбачає «спеціальні» права продавця як засіб його правового захисту при порушенні договору покупцем(ст. 62 - 65). Продавець має право : зажадати від покупця сплатити ціну, прийняти постачання або виконати інші зобов'язання; встановити додатковий термін розумної тривалості для виконання покупцем його зобов'язань; заявити про розірвання договору; самостійно скласти специфікацію, яка буде обов'язкова для покупця. Здійснення продавцем свого права на інші засоби захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків і не надає відстрочення покупцеві від судового або арбітражного розгляду.
Конвенція закріплює і засоби правового захисту покупця у разі порушення продавцем його зобов'язань : покупець має право вимагати від продавця виконання його зобов'язань, право на заміну товару, його ремонт, зниження ціни, встановлення доповнитільного терміну виконання зобов'язань, на відмову від прийняття по ставки.
В якості заходів відповідальності за порушення контрактних зобов'язань Конвенція передбачає оперативні санкції і заходи відповідальності в строгому значенні слова. Заходи відповідальності в строгому значенні слова — це неустойка і відшкодування збитків(позитивного збитку і упущеної вигоди — ст. 74). До оперативних санкцій відноситься вимога про зменшення покупної ціни, про заміну товару неналежної якості. Оперативні санкції справний контрагент може робити в силу самого факту порушення контракту, а міри відповідальності — тільки у разі провини несправного контрагента. Обставини непереборної сили(форс-мажор) виключають провину і звільняють від відповідальності.
У 1974 р. у рамках ЮНСИТРАЛ була розроблена і прийнята Нью-йоркська конвенція про позовну давність в міжнародному купівлі-продажі товарів. У 1980 р. Нью-йоркська конвенція була доповнена Протоколом про внесення в неї змін і доповнень відповідно до Віденської конвенції 1980 р. Сфера застосування Нью-йоркської конвенції : знаходження комерційних підприємств сторін на території різних держав або застосування до кін тракту права одного з держав-учасників. Норми Нью-йоркської конвенції мають диспозитивний характер: допустима угода сторін про її незастосування. Термін позовної давності визначений в чотири роки. Течія терміну починається з дня виникнення права на позов. Право на позов, витікаюче з порушення договору, виникає в день, коли мало місце таке порушення. Право на позов, витікаюче з невідповідності товару умовам договору, виникає в день фактичної передачі товару покупцеві або його відмови від прийняття товару. Після закінчення терміну позовної давності вимоги сторін один до одного не можуть бути здійснені.
Питання для самоконтролю
1. Форми розрахунків міжнародних договорів в зовнішньоторговельній діяльності.
2. Обов'язки сторін в зовнішньоторговельній діяльності.
3. Характеристика «спеціальних» прав продавця в зовнішньоторговельній діяльності.
4. Сфера застосування Нью-йоркської конвенції.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38