Митні послуги і процедури
6.2 Програма протидії контрабанді
Серед заходів, спрямованих на реалізацію програми діяльності уряду та завдань, що випливають з Послання Президента України, є розробка Програми протидії контрабанді та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів.
Державна митна служба активно брала участь у виконанні цього доручення. Пройшло два етапи підготовки такої програми. Спершу проект митна служба розробила з усіма задіяними міністерствами та відомствами під егідою Міністерства економіки Держмитслужба відпрацювала свою частину Програми і направила її в Мінекономіки, де узагальнювались усі пропозиції. Після цього Програму було направлено для розгляду в Кабінет Міністрів. Потім прем’єр-міністр дав доручення Держмитслужбі розробити Програму протидії контрабанді. Управляння по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил Держмитслужби займалося безпосередньо розробкою цієї Програми з урахуванням рекомендацій та побажань інших міністерств та відомств і направило проект Програми в Кабінет Міністрів.
Метою зазначеної Програми є, насамперед, виявлення причин збільшення контрабанди та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених в Україну и незаконно виготовлених товарів, а також підвищення ефективності боротьби з цими явищами правоохоронних та інших контролюючих органів.
Основними завданнями Програми є визначення заходів, які потрібно вжити для створення дієвого механізму у боротьбі з контрабандою та умов, які унеможливили б реалізацію товарі на внутрішньому ринку. Це стосується і незаконно ввезених в Україну товарів, і тих, що виготовляються нелегально під виглядом інших товарних знаків. Нажаль, сьогодні таке явище у нашій країні дужу поширене.
Були проаналізовані причини та умови, які приводять до контрабанди, тіньового виробництва та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених чи незаконно виготовлених товарів і зроблено висновок: 1) в Україні існує потреба у дешевих товарах масового споживання, оскільки купівельна спроможність переважної більшості населення надто низька; 2) неспроможність внутрішнього ринку запропонувати людям товари за ціною та якістю, які відповідали б реальній купівельній спроможності. Це відбувається тому, що у нас енергоємне виробництво, великі затрати на нього, непомірні податки. Одне слово, існує комплекс причин, які впливають на таке становище.
Наступна проблема - привабливість контрабандного ввезення товарів та їх тіньового внутрішнього виробництва, на чому робиться бізнес. Це обумовлюється тим, що з одного боку є можливість отримання надприбутків, бо ввозиться товар без сплати належних митних платежів, який потім реалізується на внутрішньому ринку.
З іншого боку - підпільно вироблена продукція в Україні. Наприклад, горілчані вироби. Якщо офіційно ввезти горілку марки «Смирнов», потрібно сплатити чималі податки, акцизні збір.
Якщо ж товар розлити у підпільній гуральні, не сплативши ніяких платежів, а просто десь діставши спирт, наклейки і тару, продати горілку під виглядом «Смирнов», то навар буде добрячий. Не потрібно також витрачати гроші на перевезення з Польщі чи Росії, шукати об’їзні шляхи або інші канали, а просто розлити та реалізувати. Але реалізовують горілку неякісну. Тому є небезпека для здоров’я населення.
На контрабанді прояви впливають такі фактори: насамперед, це недостатність контролю за виробництвом та реалізацією товарів на внутрішньому ринку. У нас відсутня загальнодержавна система контролю за рухом товару. За такої ситуації необхідно застосувати важелі, як економічного, так і адміністративного характеру. Сьогодні ми не можемо відслідкувати рух товару, який законно ввезено в Україну і належним чином оформлено в митних органах. Яким чином він реалізується далі, чи сплачуються внутрішні податки і що отримує з цього держава - цього ми точно не знаємо.
Ще один приклад. Товар ввозиться в Україну поза пунктом пропуску. Митна система про це знає, як і податкова адміністрація, але товар на внутрішньому ринку реалізовується. Тому потрібна єдина загальнодержавна Програма, яка йшла б від реалізатору. Тобто податкові інспектори приходять на ринок чи в магазин, де збувається певний товар і питають: «Звідки він у вас?». А по упаковці, найменуванню, маркуванню видно, що товар імпортний. Отож реалізатори мають підтвердити, що його ввезено в Україну легально. Якщо це відповідає дійсності, то Держмитслужба може на підставі документів перевірити чи легально ввезено даний імпортний товар чи ні. З іншого боку - товар ввезено нелегально і ніяких документів в реалізатора нема. При цьому не слід обмежуватися лише накладанням штрафу податковою адміністрацією і при потребі вилученням товарної партії. Але цього недостатньо. Має бути задіяний ланцюжок, щоб прослідкувати, яким каналом і через яку митницю, якою об’їздною дорогою і через яких конкретних людей перейшов вантаж в Україну. І не обмежуватись лише вилученням товару, притягненням до відповідальності «стрілочника» (реалізатора), а треба виявити тих, хто це організував. Тільки після цього можна говорити про результативність боротьби з контрабандою та належний економічний ефект від такої роботи.
Останнім часом чималих масштабів набула контрабанда цукру. До нас прагнуть незаконно ввезти цукор з Росії, Польщі, Молдови. В цих країнах він дешевий. Водночас за умови сплати усіх належних платежів зарубіжний цукор буде дорожчий, ніж на внутрішньому ринку України. Тому різного роду спритники намагаються ввозити його контрабандою, що б не сплачувати податків і зборів. Хоча як одна з можливих форм контрабанди може бути й той варіант, що наш експортний цукор незаконно тепер ввозиться в Україну. До речі, такий механізм у митній практиці зветься подвійним транзитом. Його досить часто застосовують контрабандисти на українсько-молдовському кордоні, переміщуючи тютюнові вироби та алкогольні напої, а в недавно і цукор. Той же цукор ешелонами легально проходить в Молдову транзитом через територію України. А через два тижні звідти незаконно опиняться в нашій державі і цукор, і цигарки, і алкогольні напої. Перевозяться вони в обхід митних постів, тобто об’їзними шляхами, яких на кордоні з Молдовою налічується близько двох тисяч. Контрабандно переміщуються такі товари з Молдови і в інші країни.
У Програмі передбачено застосування проти порушників митного законодавства певних санкцій, як позбавлення права займатися в подальшому підприємницькою діяльністю, як це робиться в багатьох країнах, зокрема у США. Там за подібні порушення засновники фірм пожиттєво позбавляються права займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Тобто не буває таких випадків, як це в нас часто зустрічається. Умовно фірма «А» порушила митне законодавство, проти неї порушується кримінальна справа. Ця фірма припиняє свою діяльність, засновники уникають відповідальності, оскільки документи, як правило, підписує виконавчий директор, а засновники тут ніби ні при чому.
Через день-два ці засновники відкривають фірму «Б» і працюють за попередньою схемою. Вони часом відкривають фірму, щоб провернути лише одну операцію. Після цього закривають її і відкривають третю фірму. Отак порушники кочують з однієї фірми на іншу, змінюючи лише назви. Усі інші компоненти залишаються незмінними. В Україні слід прийняти суворіше, ніж зараз законодавство. Якщо вже хтось потрапив в поле зору, порушивши законодавство, у зовнішньо-економічних операціях і його провина доведена, то на мою думку, такого «діяча» треба позбавити назавжди права займатися зовнішньо-економічною діяльністю. Оскільки він уже підвів державу, нехай працює в іншій сфері.
Питання для самоконтролю
1. Арбітраж в зовнішньоторговельній діяльності.
2. Розкрити поняття арбітражної обмовки.
3. Розкрити поняття арбітражної пророгационной обмовки.
4. Третейський суд в зовнішньоторговельній діяльності.
5. Договори міжнародного купівлі-продажу, що завершують статті
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38