Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 2)
Виникнення і розвиток страхової справи
Людство завжди прагнуло уникнути негараздів, а не маючи можливості запобігти їх виникненню та впливу, воно намагалось обмежити згубний вплив небажаних подій. Так виникло страхування. Ще в законах вавилонського царя Хаммурапі передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про сумісну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу або пограбування.
Значного розвитку страхування набуло у стародавньому Римі, передбачаючи взаємодопомогу членам римських колегій та спілок на випадок захворювання, каліцтва або смерті. На відміну від первинних форм страхування, які не передбачали попереднього нагромадження страхового фонду, але зобов’язували відшкодовувати збитки спільно у порядку їх перерозподілу між певною спільнотою, страхування у Стародавньому Римі ґрунтувалось на обов’язковості регулярних платежів, що дозволяло акумулювати грошові засоби та створювати страховий фонд до настання страхового випадку. Ці засоби мали суворо цільове призначення.
У часи Римської Імперії гарантами від певних ризиків виступали представники влади, які підписували з торговцями особливі протоколи, за якими торговці отримували відшкодування збитків при втраті судів або товарів. Це спричинило виникнення теорії “розумної ставки”, за якою одержувана винагорода має бути пропорційна послузі, що надається особі, яка взяла в борг.
Поняття ж “страхування” впреше виникло у ХІІІ ст. в Італії з розвитком мореплавства. Страхування тоді розглядалось як фінансова діяльність, що направлена на відшкодування збитків.
Одним із важливих етапів у розвитку страхової справи стала поява в Європі наприкінці ХV ст. товариств взаємного страхування. Страхування стало вигідною, хоч і ризиковою справою і стрімко розвивалось та поширювалось.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40