Главная->Соціологія->Содержание->74.Релігія у суспільстві, що змінюється (секуляризація, громадянська релігія, постконфесійне суспільство, релігійне відродження)

74.Релігія у суспільстві, що змінюється (секуляризація, громадянська релігія, постконфесійне суспільство, релігійне відродження)

Секуляризація (середньолат. saecularis — світський) — 1. Звільнення від церковного впливу в громадській та інтелектуальній діяльності, художній творчості; 2. Вилучення чогось із церковного відання і передання його громадському чи суспільному (напр., шкільного викладання); 3. Перетворення церковної та монастирської власності на державну. У цьому значенні термін «секуляризація» , як встановив М. Хеккель, уперше було вжито для позначення подібних процесів у 1646 р. французьким посланцем в Мюнстері Лонгевіллем. З того часу він став загальноприйнятим у західноєвропейській (особливо англомовній) історіографії. Російські історики вживали цей термін лише стосовно західноєвропейського досвіду і секвестрування монастирського землеволодіння (1764 р.) на терені центральної Росії. Українські історики також використовують термін «секуляризація» стосовно церковних реформ на Лівобережній та Правобережній Україні в кінці XVIII — першій пол. XIX ст.

Секуляризація конфесійної власності в Європі була однією з істотних ознак кризи феодальних відносин, вона сприяла перетворенню церкви на слухняне знаряддя держави.

Національне відродження розгорталося і в релігійному житті. Тут воно проявлялося у зростанні впливу Церкви на повсякденне життя, у відновленні діяльності переслідуваних раніше конфесій. В середині 80-х рр. майже всі церковні громади, які існували легально, належали до Російської Православної Церкви. Комуністична партія майже завжди переслідувала РПЦ як най впливовішу, а отже, і най небезпечнішу конфесію. Проте вона давала можливість РПЦ існувати легально, хоч під гласним (з боку рад у справах релігії при урядах союзних республік) і негласним (з боку органів державної безпеки) контролем. Після заборони у 1946 р. Греко-Католицької Церкви всі існуючі в Україні громади перейшли добровільно або примусово до РПЦ. РПЦ цінувалася владою як один з важливих чинників русифікації українського населення.

Успішна боротьба УГКЦ за легалізацію надихнула ще одну знищену радянською владою релігійну структуру, яка раніше існувала в республіці, - Українську Автокефальну Православну Церкву (УАПЦ). В лютому 1989 р. утворився ініціативний комітет, який звернувся до президії Верховної Ради СРСР, президії Верховної Ради УРСР і міжнародної християнської громадськості з відповідною вимогою. Глава УАПЦ в США митрополит Мстислав підтримав комітет. У серпні священик і віруючі церкви святих Петра і Павла у Львові відмовилися від підпорядкування РПЦ і стали першою автокефальною громадою в Україні. У вересні митрополит Мстислав видав архіпастирське послання, у якому призначив члена ініціативного комітету, протоієрея Богдана Михайлечка своїм духовним відпоручником і адміністратором в Україні. Через півтора місяця у Львові на зібранні священиків УАПЦ було проголошено відродження в Україні цієї церкви. У січні 1990 р. в республіці вже налічувалося більше 200 громад УАПЦ. У червні цього року на всеукраїнському Соборі було затверджено відродження УАПЦ. Собор обрав патріархом митрополита Мстислава (Скрипника).

 

 

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

Схожі підручники

• Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 2)
• МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання розрахункової роботи з навчальної дисципліни “Економіко-математичні методи та моделі оптимізаційні методи та моделі”
• Загальні питання з курсу Регіональна Економіка
• ОБЪЕКТНО-ОРИЕНТИРОВАННОЕ ПРОГРАММИРОВАНИЕ В C++ (4-Е ИЗДАНИЕ) (часть 6) онлайн
• Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 4)
• Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури