Главная->Інвестування->Содержание->2. Державні інститути в інвестиційній діяльності

СУБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. Державні інститути в інвестиційній діяльності

Основними державними інститутами, що впливають на інвестування є:

1. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

2. Національний банк України;

3. Фонд державного майна;

4. Державна фіскальна служба України;

5. Антимонопольний комітет;

6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

7. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Відповідно до Положення про Міністерство економіки (ME), на нього покладені такі функції:

• участь у формуванні державної інвестиційної політики та основних напрямків зовнішньоекономічної діяльності;

• розробка за участю зацікавлених міністерств та відомств основних напрямків інвестиційної політики, у тому числі заходів по стимулюванню інвестиційної активності, залученню та регулюванню іноземних інвестицій;

• формування переліку великих інвестиційних проектів, що фінансуються з державного бюджету;

• розробка (за участю міністерств та відомств, регіональних органів) напрямків використання централізованих капітальних вкладень, інвестиційних фондів та інших централізованих джерел фінансування інвестицій;

• підготовка пропозицій щодо укладення міжурядових угод з питань економічних зв’язків та механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначення у встановленому порядку квоти експортних поставок сировини та продукції;

• участь у розробці напрямків використання централізованих валютних ресурсів, організація роботи по залученню та використанню в економіці України іноземних кредитних ресурсів, формування товарного наповнення кредитів, одержуваних під державні гарантії, розробка пропозицій про розміри експортних та імпортних тарифів і мита;

• підготовка прогнозів та інвестиційних програм; • участь у формуванні стратегії соціально-економічного розвитку України, структурної та інноваційної політики;

• опрацювання пропозицій стосовно великих регіональних, галузевих, міжгалузевих та довгострокових програм.

У НБУ є 3 інструменти, через які він впливає на інвестування:

― облікова ставка;

― ставка обов’язкового резервування;

― операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

НБУ може проводити одну з двох політик:

Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон’юнктуру ринку, розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо.

Кредитна експансія – інтенсивне розширення кредитних операцій з метою одержання прибутку. Зменшення облікової, резервної та ломбардної ставок (існує загроза інфляції).

Кредитна рестрикція. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою стримання інвестиційної діяльності. Збільшення всіх ставок. Виникає загроза безробіття.

Фонд державного майна України організує роботу по приватизації державного майна та інвестуванню приватизованих підприємств, сприяє створенню інвестиційних фондів та холдингових компаній, вживає заходів щодо залучення іноземних інвестицій до процесу приватизації. Фонд держмайна може виступати засновником акціонерних інвестиційних комерційних товариств, купувати паї та акції акціонерних товариств, якщо це потрібно в інтересах держави та населення регіонів, обмінювати акції, що перебувають у державній або муніципальній власності, на акції інвестиційних фондів та холдингових компаній.

Фонд держмайна встановлює порядок обліку та контролю за діяльністю інвестиційного фонду та інвестиційної компанії по розміщенню приватизаційних паперів. У випадку порушення фондом (компанією) встановленого Фондом держмайна України порядку здійснення комерційної діяльності з приватизаційними паперами може призупинити чинність дозволу на певний строк або до усунення порушення.

Державна фіскальна служба України безпосередньо реалізує державну податкову та митну політику.

Більшість сформованих у ПКУ податкових стимулів спрямовані на реалізацію конкретних завдань:

– структурну модернізацію економіки України шляхом стимулювання розвитку високотехнологічних галузей. Зокрема, низка пільг спрямовані на зниження податкового тиску на підприємства таких галузей як ІТ-індустрія, авіабудування, суднобудування, аграрне машинобудування. За винятком ІТ-індустрії, названі галузі наразі перебувають у стадії стагнації, проте мають значний потенціал для розвитку, тому держава надала їм максимально сприятливий податковий режим;

– зміцнення енергетичної безпеки України шляхом розвитку альтернативної енергетики, модернізації електричних мереж, стимулювання впровадження енергоефективних заходів, видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ тощо. В умовах критичної залежності Україні від енергоносіїв, держава закономірно підтримує діяльність, яка раціоналізує споживання енергоносіїв чи диверсифікує їх джерела;

– стимулювання розвитку окремих важливих соціальних галузей, таких як видавнича справа, виробництво вітчизняної кінопродукції, освіта, виробництво дитячого харчування. Важливість подібних галузей полягає в забезпеченні країни товарами соціального призначення, тому в більшості країн світу вони також працюють в пільгових умовах.

– підтримку сільськогосподарських підприємств. Ця галузь дійсно отримала найбільший перелік пільг, що обумовлено її значенням для забезпечення продовольчої безпеки країни. Крім того, при наданні таких пільг був врахований той факт, що в західних країнах ця галузь взагалі є нетто-субсидованою – підприємства отримують більше дотацій з бюджету, ніж сплачують податків;

– підтримку малого бізнесу. З метою стимулювання розвитку бізнесу в Україні, підприємства, річний обсяг доходів яких не перевищує 3 млн грн, кількість працівників –20 осіб, а заробітна плата є більшою за дві мінімальні заробітні плати, отримали право на податкові канікули на 5 років (до 01.01.2015 р.), під час яких прибуток оподатковується за нульовою ставкою.

Антимонопольний комітет контролює дотримання антимонопольного законодавства суб'єктами господарювання, органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема при створеннi, реорганізації, лiквiдацiї господарюючих суб'єктiв та в усiх інших випадках економічної концентрації. Адже значно легше попередити появу нового монопольного утворення на ринку, нiж у подальшому боротись iз його зловживаннями.

Основними завданнями Комітету є:

– здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

– запобігання, виявлення i припинення порушень антимонопольного законодавства;

– контроль за економічною концентрацією;

– сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Основними завданнями НКЦПФР є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів);

3) здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України;

4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів та похідних (деривативів);

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань емісії (випуску) та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування;

8) здійснення у межах компетенції державного регулювання та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення;

9) здійснення у межах компетенції державного регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

10) здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції;

11) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківськими фінансовими групами та їх підгрупами.

Основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) є:

1) формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг (крім ринку банківських послуг і ринків цінних паперів та похідних цінних паперів);

2) розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування;

3) забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

4) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

5) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;

7) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;

8) координація діяльності з іншими державними органами;

9) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Категорії

СУБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Схожі підручники