Главная->Регіональна економіка->Содержание->ВСТУП

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ

ВСТУП

Важливою основою державного управління є науково обгрунтований територіальний устрій країни. Навіть найменші за територією держави не можуть обійтись без адміністративно-територіального членування своєї території. Сучасні великі держави повинні мати науково-обгрунтовану систему соціально-територіального устрою. Основою такої системи є районування — один з найважливіших наукових методів виявлення в державі територіальних відмін і територіальної спільності природних і суспільних об’єктів.

В науці відомий цілий ряд видів районування. Як науковий метод воно використовується в двох напрямках:

1) в пізнавальних цілях;

2) для управління суспільними процесами.

Для пізнання економічних процесів і управління економікою виділяються економічні райони. В колишньому Радянському Союзі створювались концепції, які були направлені на те, щоб досягти єдності економічного районування і адміністративно-територіального поділу. На жаль, така єдність досягалась далеко не в повній мірі. Навіть одиниці політико- адміністративного поділу найвищого рангу—союзні республіки—керували тільки частиною тих економічних об’єктів, що були на їх території. Процеси територіального комплексоутворення, зокрема у виробництві, грубо порушувались надмірною централізацією і вузькогалузевим управлінням господарством. Виділені в Україні три економічні райони (Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний) використовувались переважно в пізнавальних і інформаційних цілях.

Зміцнення, розбудова незалежної Української держави потребує раціонального поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, всебічного використання ресурсів регіонів, комплексного економічного і соціального розвитку їх території, формування раціональної територіальної структури і територіальної організації України як суспільно- територіального комплексу. Для вирішення цих проблем необхідне соціально-економічне районування.

Соціально-економічне районування відноситься до фундаментальних досліджень. Районування є засобом відображення територіальної диференціації природних і соціально- економічних умов та процесів країни. Воно необхідне для вдосконалення державного управління суспільством і повинно стати основою раціоналізації адміністративно- територіального поділу України. Результати районування, насамперед, його схема, якщо вона буде визнана і знайде практичне застосування, відкриють можливість нових прикладних досліджень. Виділені найбільші одиниці районування стануть основними елементами територіальної структури матеріального виробництва і всього суспільно-територіального комплексу України. Нове районування буде сприяти організації внутрідержавного територіального поділу праці і формуванню виробничо-територіальних систем різних типів (зокрема, це дуже важливо для структуризації територіальних систем машинобудівних підприємств).

Важливим напрямком прикладних досліджень на основі районування може стати раціоналізація виробничо-територіальних зв’язків — внутрідержавних і зовнішніх. З урахуванням економіко-географічного положення кожного з районів можна підвищити науковий рівень обгрунтування вільних економічних зон.

Основні напрямки фундаментальних досліджень, пов’язаних з опрацюванням проблеми соціально-економічного районування:

1) оцінка існуючого адміністративно-територіального поділу;

2) визначення параметрів району;

3) опрацювання принципів районування;

4) розробка наукових підходів та методичного апарату;

5) аналіз запропонованих іншими авторами схем районування;

6) обгрунтування мережі районів, уточнення їх меж;

7) складання короткої характеристики кожного з виділених районів, визначення проблем їх соціально-економічного розвитку.

Останнє можливе після грунтовного дослідження кожного з районів. Найважливішим результатом таких досліджень повинен бути проект мережі районування. Враховуючи відмінність підходів різних вчених до проблеми соціально-економічного районування, може бути декілька варіантів проектів. Обгрунтовані проекти повинні широко обговорюватись вченими і спеціалістами в галузі державного управління. Оскільки соціально-економічне районування в теоретико-методичному відношенні розроблено недостатньо, фундаментальні дослідження повинні піднести його наукові основи на новий щабель. При реалізації науково обгрунтованого соціально-економічного районування відкриються додаткові можливості опрацювання регіональних проблем і напрямків регіональної політики. Можна стверджувати, що районування буде служити основою для раціональної територіальної організації суспільно-територіального комплексу України, підвищення ефективності його функціонування та матеріального добробуту населення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ

Схожі підручники