Главная->Регіональна економіка->Содержание->6. ПРОБЛЕМИ РОЗРОБКИ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ

6. ПРОБЛЕМИ РОЗРОБКИ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ

Соціально-економічних розвиток районів повинен відбуватися на основі науково обгрунтованої регіональної політики, яку слід розглядати як необхідну і надзвичайну важливу складову загальнодержавної політики. Отже, вона повинна бути тісно пов’язана зі стратегічними напрямами розвитку національного господарського комплексу України.

Найважливішим стратегічним завданням розвитку національного господарського комплексу у найближчій перспективі є виведення України з кризи і формування реальних джерел економічного піднесення. Вирішення цих завдань залежить від досконалості регіональної політики. Від неї залежить вирішення таких надзвичайно важливих загальнодержавних проблем, як розбудова державності, створення єдиного соціально- економічного простору України, побудова ефективно функціонуючого національного господарського комплексу, досягнення повноцінного розвитку регіонів, інтеграція національного господарського комплексу України з іншими аналогічними комплексами в міжнародному соціально-економічному просторі та ін. Вказані проблеми є відображенням окремих аспектів регіональної політики.

Україні, як незалежної державі, необхідно визначити нові структурні співвідношення між регіонами. Це означає — досягти максимальної територіальної інтеграції України, перетворення її в соціально-економічну єдність і, поряд з цим, забезпечити умови для підтримки місцевих перетворень шляхом використання внутрішніх потенціалів всіх регіонів.

Нині існує багато варіантів вирішення проблем регіонального розвитку, які зводяться до розв’язання питання взаємовідносин регіонів з центром. Але загальноприйнятої стратегії розвитку регіонів на сьогоднішній день немає. При цьому спостерігається відсутність розуміння не тільки важливості стратегії розвитку регіонів, але і її змісту.

На нашу думку, стратегія розвитку регіонів — це набір таких установок, правил і законів, якими повинні керуватись, з однієї сторони, державні структури, з іншої, — регіональні. Сказане свідчить, що якщо немає розробленої стратегії розвитку регіонів, то ми, по-суті, не можемо говорити про здійснення ефективної регіональної політики в державі.

Стратегія розвитку регіонів є надзвичайно специфічною категорією регіональної економіки: її змістом є не якась одна негайна дія із заздалегідь відомим точно результатом, а напрямок дій і процесів, що повинен забезпечити ріст і зміцнення позицій господарського комплексу регіону. Стратегія розвитку регіону повинна бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку, суть якого полягає у виборі тих чи інших можливостей для соціально-економічного розвитку регіон у. При цьому, як тільки досягається ціль, тобто очікуваний результат, стратегія повинна коригуватись. Можуть скластись умови, за яких стратегію доцільно докорінно змінити. Стратегія розвитку регіонів в значній мірі визначає характер регіоналізації: поділ країни на райони певної величини, вибір центру району, визначення особливостей взаємовідносин між регіонами та центром тощо. З іншої сторони, прийнята регіоналізація країни зумовлює певні рамки у розробці стратегії розвитку регіонів. Стратегія розвитку регіонів повинна бути узгоджена із стратегією розвитку держави.

Стратегія розвитку кожного соціально-економічного району повинна формуватись на основі реалізації тих чи інших принципів регіональної політики, під якими слід розуміти такі головні напрями розвитку продуктивних сил, які дають можливість створити відповідні умови для життєдіяльності населення на певній території на конкретний (даний чи прогнозний) період. Принципи регіональної політики розробляються в рамках стратегії соціально-економічного розвитку держави. Кожен з них повинен відображати проблеми розвитку суспільства, мати в своїй основі закономірність, торкатися крупної проблеми, а також служити інструментом вирішення стратегічних завдань регіонального розвитку. Принципи регіонального розвитку не прийнято відносити до області політики, але окремі

з них можуть відображати її стратегічні аспекти в той чи інший період розвитку держави [2.С.248-249].

Сукупність регіональних принципів, що мають стратегічне значення просторовий аспект стратегії — геостратегію. В даний час дуже важливо визначити стратегічні регіональні принципи, тобто стратегічні принципи розвитку кожного економічного району в рамках національної стратегії розвитку держави.

В «Пояснювальній записці до проекту Концепції регіональної політики в Україні і Основних напрямів розвитку регіонів України» зазначається, що стратегія регіональної політики полягає у тому, щоб органічно поєднати інтереси держави і регіонів, створити умови для раціонального використання місцевих ресурсів та особливостей природно- виробничого потенціалу з метою найефективнішого розвитку продуктивних сил. Слід констатувати, що національна стратегія розвитку України повинна також передбачати розв’язання трьох наступних надзвичайно важливих проблем.

1.  Розбудова державності і формування національного господарського комплексу України.

2.  Розробка ефективної внутрідержавної геостратегії, тобто визначення шляхів повноцінного розвитку регіонів України.

3.  Інтеграція національного господарського комплексу України з національними комплексами сусідніх держав і світовою економікою

Виходячи із сказаного вище, слід підкреслити, що стратегія розвитку економічного району повинна базуватись на наступних принципах:

1.  Трансформація структур господарських комплексів соціально-економічних районів з метою досягнення відповідності їх потенціалам їх території.

2.  Інтеграція господарських комплексів економічних районів в єдиний національний господарський комплекс України.

3.  Послідовне покращення екологічної ситуації в регіонах.

4.  Зменшення соціальної напруги у суспільстві.

5.  Формування якісно нових взаємовідносин між державою і регіонами на взаємовигід­них умовах.

Названі принципи в кожному з регіонів повинні реалізуватись, виходячи з врахування особливостей конкретних умов. Розробка стратегії розвитку соціально- економічних районів вимагає значних за обсягом науково-дослідних робіт, результати яких можуть стати науковими основами Державної програми соціально-економічного розвитку регіону.

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Схожі підручники

• Стан НПС та основні напрями природоохоронної політики Фінляндії управлінські, організаційні, економічні та юридичні аспекти
• Соціальна психологія (частина 1)
• Індивідуальна робота з курсу «Інвестування»
• Загальні питання з курсу Політекономія (частина 1)
• Страхові послуги (частина 1)
• НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ГРОШІ ТА КРЕДИТ теорія і практика (частина 2)