ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

Главная->Податкова система ->Содержание->8. Роль податків у фіскальній політиці держави

Теорія з курсу ПСУ

8. Роль податків у фіскальній політиці держави

Фіскальна політика держави - це сукупність фінансових заходів держави по регулюванню урядових витрат і доходів для досягнення соціально - економічної мети. Необхідність у розробці і систематичному проведенні фіскальної політики актуалізувалися особливо гостро у другій половині XX ст., коли фінанси держави стали відігравати визначальну роль в забезпеченні стабільного економічного росту.

Головними задачами фіскальної політики є:

- стійкий ріст національного доходу;

- помірні темпи інфляції;

- повна зайнятість;

- згладжування циклічних коливань економіки;

Фіскальна політика як інструмент фінансового регулювання економіки здійснюється за допомогою потужних важелів - оподаткування та державних видатків. Інструментарій фіскальної політики включає - маніпулювання різними видами податків і податкових ставок, трансфертними платежами та іншими видами державних видатків згідно з метою уряду.

У світовій практиці добре відомі досить ефективні способи стимулювання економічного розвитку за допомогою податків і державних витрат. Так, економічна теорія в цьому плані виділяє два підходи:

- кейнсіанській підхід, що базується на зміні податкових ставок у зв'язку з державними витратами для досягнення макрорівноваги й економічного росту;

- монетаристський підхід, що будується у рамках теорії "економіки пропозиції".

Кейнсіанці вважають, що попит створює свою власну пропозицію. Відповідно з цим, скорочення податків приводить до зростання сукупного попиту, водночас з яким зростає реальний обсяг ВВП і рівень цін, а отже, прискорюються темпи інфляції. Крім того, скорочуються надходження в бюджет, наслідком чого с поява або зростання бюджетного дефіциту.

Прихильники теорії "економіки пропозиції" вважають, що пропозиція створює власний попит. Тому, вплив скорочення податкових ставок на сукупну пропозицію призводить до збільшення доходів як населення, так і бізнесу. Таким чином, скорочення податків викликає зростання національного виробництва і доходу, що не тільки не зменшує податкові надходження до бюджету та не викликає бюджетного дефіциту, але й, при більш низьких ставках податку, забезпечує збільшення податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування.

Як свідчить практика, застосування тієї чи іншої концепції залежить від конкретної економічної ситуації в державі і тих першочергових завдань, які стоять перед економікою. У зв'язку з цим розрізняють та проводяться два види фіскальної політики: дискреційна та автоматична (вбудованих стабілізаторів).

Під дискреційною політикою розуміють свідоме державне регулювання оподаткуванням і державними витратами з метою впливу на реальний обсяг ВВП, зайнятість, інфляцію, економічний ріст. Як правило, дискреційну фіскальну політику можна прогнозувати в різні періоди економічного циклу.

Автоматична фіскальна політика базується на системі вбудованих стабілізаторів. Під системою вбудованих стабілізаторів розуміють такий економічний механізм, який автоматично реагує на зміну соціально - економічного стану без необхідності прийняття певних рішень з боку уряду. До основних вбудованих стабілізаторів відноситься зміна обсягів податкових надходжень, які безпосередньо залежать від величини доходів.

 

 

9