ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

Главная->Податкова система ->Содержание->89. Історичний розвиток місцевого оподаткування. Склад місцевих податків і зборів згідно з ПКУ.

Теорія з курсу ПСУ

89. Історичний розвиток місцевого оподаткування. Склад місцевих податків і зборів згідно з ПКУ.

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений разом із прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їх граничні величини та порядок обчислення. У червні цього ж року перелік місцевих податків та зборів був доповнений ще одним - податком з продажу імпортних товарів.

В 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України "Про систему оподаткування", яким встановлювалися два місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон "Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти" від 17 вересня 1999 р. доповнив перелік місцевих зборів ще одним - збором на право використання суб'єктами підприємництва приміщень, пов'язаних з їх діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ятками історії та культури. Проте 20 квітня 2000 р. був прийнятий закон, який скасував Закон від 17 вересня 1999 р.

На вимогу Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 березня 2003 р., починаючи з 1 січня 2004 р. скасовані ще два місцевих збори - готельний та за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Починаючи з 2004 року в Україні справлялись два місцевих податки і 12 видів місцевих зборів. Зокрема, до них відносились: податок з реклами та комунальний, і відповідно, місцеві збори: за паркування автотранспорту; ринковий; за видачу ордера на квартиру; курортний; за участь у бігах на іподромі; за виграш у бігах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за право використання місцевої символіки; за право проведення кіно- і телезйомок; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; із власників собак.

В Україні специфіка справляння вищезазначених податків і зборів полягала у тому, що вони сплачувались платником у сфері послуг (курортний, ринковий збори та збір за припаркування автотранспорту тощо) і нематеріального виробництва (податок з реклами, збір за проведення кіно- і телезйомок), а тому були малоефективними з фіскального погляду через відсутність належної бази оподаткування. Сфери послуг і нематеріального виробництва в Україні досить слаборозвинені. До того ж базу оподаткування в них легко приховувати. Це також зумовлювало необхідність оптимізації переліку місцевих податків і зборів.

Погоджуємось з думкою вітчизняних вчених в тому, що існуюча в Україні до 2011 року база місцевих податків і зборів була застарілою та потребувала докорінного реформування відповідно до вимог і потреб сучасності.

Після прийняття у 2010 році Податкового кодексу України до місцевих було віднесено два види податків і 3 види зборів. Місцеві податки:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) єдиний податок.

До місцевих зборів належали:

1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) збір за місця для паркування транспортних засобів;

3) туристичний збір.

З 1 січня 2015 року склад місцевих податків і зборів змінився. До місцевих податків належать податок на майно і єдиний податок. До місцевих зборів - туристичний збір і збір за місця для паркування транспортних засобів. В свою чергу, податок на майно складається з:

1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) транспортного податку;

3) плати за землю.

 

 

90