Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 4.3. Екологічний аудит - САМОСТІЙНІ РОБОТИ З КУРСУ «ЕКОЛОГІЯ» - Studbook
Главная->Екологія->Содержание->4.3. Екологічний аудит

САМОСТІЙНІ РОБОТИ З КУРСУ «ЕКОЛОГІЯ»

4.3. Екологічний аудит

Для встановлення фактичного екологічного стану підприємства, визначення відхилень від норми й вимог чинного природоохоронного законодавства або міжнародних стандартів та на крес­лення заходів щодо приведення виробничої діяльності підприємства відповідно до цих вимог проводять екологічний аудит, тобто екологічне обстеження. Отже, екологічний аудит – це інструмент управління, який системно охоплює усі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.

Характерними особливостями екологічного аудиту є його незалежність, конфіденційність, об’єктивність, системність, компетентність, ліцензійність та відповідність цілям, що визначаються замовником при укладанні договору на проведення аудиту. Згідно з міжнародними стандартами екологічний аудит є складовою частиною системи екологічного менеджменту. Екоаудит сприяє ефективному проведенню природоохоронних заходів та узгодженню дій державних і громадських органів, місцевих органів влади та підприємств.

Екоаудит організується за ініціативою керівника або господаря об’єкта і має характер екологічного самоконтролю. Його здійснюють незалежно від державної екологічної експертизи. Для проведення екоаудиту залучають спеціалізовані аудиторські організації, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Сфера дії екоаудиту – це система екоменеджменту підприємства, його виробничі площі та прилегла територія на відстані 5 км за периметром, основні й допоміжні технологічні процеси, будівлі та обладнання.

В обов’язковому порядку екоаудит проводять у таких випадках:

–        у процесі приватизації державних підприємств;

–        при екологічному страхуванні;

–        при розробленні планів природоохоронних заходів;

–        при наданні підприємствам фінансової підтримки з екологічних фондів;

–        у разі подання підприємствами заявок на отримання знаку високого екологічного стандарту продукції («зелена мітка»), а також в інших випадках, пов’язаних з визначенням екологічних витрат.

Актуальним є застосування екологічного аудиту під час приватизації, в інвестиційному процесі, при ціноутворенні та впровадженні «зелених» технологій. Розрізняють такі типи еко-аудиту:

–        екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фінансовий аудит);

–        оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є підприємство або якщо власник змінюється в процесі приватизації;

–        екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень;

–        технічний аудит на стадії виробничої діяльності;

–        аудит системи екоменеджменту підприємств.

Екоаудит дає змогу без додаткових бюджетних витрат підвищити ефективність управління охороною довкілля та поліпшити ефективність державного екоменеджменту. Тому держава зацікавлена в запровадженні екологічного аудиту і створенні відповідних правових та нормативних умов для його здійснення.

У результаті проведення екологічного аудиту формулюється висновок, який є точкою зору екоаудитора. Він ґрунтується на отриманих результатах екоаудиту. Висновки екологічного аудиту є основою для розроблення перспективних екологічних програм, планів природоохоронних заходів та формування напрямів екологічної політики.

Запровадження екологічного аудиту сприяє:

–        зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх кількості;

–        зменшення витрат на сировину шляхом ефективнішого її використання;

–        зменшення витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій;

–        поліпшення інформації, на якій ґрунтується рішення для вибору технології, що дає змогу вигідніше витрачати кошти;

–        зменшення витрат на воду та енергію шляхом економнішого їх використання;

–        підвищення рівня виробництва;

–        розширення ринків збуту товарів серед «екологічно свідомих» покупців;

–        поліпшення репутації підприємства.

 

24