Главная->Історія України->Содержание->Визначення:

Питання з курсу Історії України

Визначення:

Автоно́мія

1. (грец.αυτος — «сам» і грец.νομος — «закон») — право самостійного здійснення державної влади чи управління, на дане якійсьчастині держави, щоздійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.

Велике переселення народів

2. — усвузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів Європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Imperium Romanum в 375році.

Воєнний комунізм

3. — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та без дії звичайних економічних механізм і вкерування економікою та народним господарством.

Геноци́д

4. — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих групна селення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. Геноцид — крайня форма дискримінації.

Гетьма́нщина

5. — з середини XVII ст. до 1764 р. назва частини території сучасної України та Стародубщини на котру поширювалась влада гетьмана. Постала внаслідок Хмельниччини. В часи розквіту займала територію Наддніпрянщини, Полісся, Сіверщини, Східного Поділля та Запорожжя. Головою виступав виборний гетьман.

ГЛАСНІСТЬ

6. – оприлюднення відкритої і повної інформації про будь-яку суспільну діяльність, та можливість її вільного обговорення.

Громадя́нська війна́

7. — військова боротьба за владу між громадянами одного суспільства чи країни^[1]або, рідше, між двома країнами, створеними на уламках раніше єдиної держави^[2].

Демокра́тія

8. — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).

Індустріалізація

9. — історичний процестехніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, який проходить через машин устадію виробництва товарів і послуг.

Запоро́зькаСі́ч

10. (інколиЗапорі́зькаСі́ч) — військово-суспільний і духовний центр українськогокозацтвараннього нового часу. ГоловнийосередокнереєстровогоВійськаЗапорозькогосередини16 — середині17 століття. Політично-адміністративний центр державиВійськаЗапорозького Низового з другоїполовини17 — кінця18 століття. Розташовувалася за дніпровими порогами, в середнійтечіїДніпра. Протягомраннього нового часу існуваловісімЗапорозькихСічей.

Колективіза́ція

11. — створення великих колективнихсгосподарств на основі селянських дворів.

Культособи

12. (лат. — поклоніння, шанування) — безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яказаймає найвище становище в ієрархії політ, чиреліг. влади, надмірне перебільшення заслуг, функцій іролілідера. Теоретичною основою культу особи є волюнтаристський, погляд на історію, згідно з яким її хід визначається не об'єктивними законами, а волею видатних людей, переважно вождів (див.Вождизм).

Міграція

13. — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

Міжусо́бні війни

14. — війни, які постійно вели між собою феодали у часи роздрібненості. Внутрішній розбрат, війна між окремими людьми чи суспільними групами в державі.

Мона́рхія

15. — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційнамонархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Натура́льне господарство

16. — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власнихпотреб, а не для продажу

Неолітична революція

17. -історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано звиникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процесс сприяв виникненню міських поселень, ремеселтаписемності

Оброк

18. — натуральний податок, данина продуктами традиційного натурального господарства, що стягувався феодалом з селян. Частина продуктів селянського господарства — зерно, худобу, птахів, яйця, сало, мед, а також виготовлена ними шкіра, пряжа, полотно тощо.

Пáнщина

19. — відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва.

Революція

20. (від лат. revolutio — обертання, розвертання) — фундаментальна структурна зміна існуючої природної, соціальної, політичної чи економічної системи, яка зазвичай відбувається раптово або протягом відносно короткого часу. Революція може бути як насильницькою, так і мирною.

Репре́сії

21. — каральні заходи, покарання, вжиті державними органами. Репресії — це комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення великих мас людей

Респу́бліка

22. (відлат.res publica — громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Рефере́ндум

23. (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань;

Розкурку́лення

24. — операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX століття в Україні, складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) СРСР від 30 січня 1930 р.

Руї́на

25. — період історії України кінцяXVII століття, що відзначився розпадом української державності ізагальним занепадом

Світова війна

26. — глобальнее протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу.

Сувереніте́т

27. — виключне право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежновід будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повнанезалежність»).

Розділяють три види суверенітету:державний;народний;національний.

Універса́л

28. (відлат.Universalis — загальний, через пол.Uniwersał) — актовий документ, який доводить до загального відома певну постанову влади, її розпорядження адміністративно-політичного характеру.

У́нія

29. — союз, спілка, об'єднання, єдність. Походить від лат. Unio аболат .union — «союз», «об'єднання». Прихильників унії як правило називають уніатами.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47

Категорії

Питання з курсу Історії України

Схожі підручники